- •2.1. Предмет термодинаміки і термодинамічний метод.
- •2.2. Основні поняття та визначення.
- •3.1. Термодинамічна система:
- •3.2. Термодинамічні процеси та стани: рівноважні й нерівноважні.
- •4.1. Зміст термодинамічного процесу: теплота і робота
- •5.1. Теплота процесу: поняття теплоємності тіла.
- •5.2. Масова, об'ємна й мольна теплоємності
- •5.3. Закон збереження і перетворення енергії
- •5.4. Внутрішня енергія
- •5.5. Перше начало термодинаміки
- •5.6. Ентальпія.
- •6.1. Термічне рівняння стану
- •6.2. Фізичний зміст теплоємностей.
- •7.1. Ентропія
- •7.2. Теплові діаграми.
- •8.1. Внутрішня енергія, ентальпія й ентропія ідеального газу.
- •8.3. Основні властивості газових сумішей
- •8.5 Парціальні тиски
- •9.1. Термодинамічний метод дослідження процесів
- •Ізохорний процес
- •9.3. Ізобарний процес
- •9.4. Ізотермічний процес
- •9.5. Адіабатний процес
- •9.6. Політропні процеси
- •9.7. Політропний процес
- •. Другий закон термодинаміки: його значення й сфера застосування
- •10.2. Формулювання другого начала термодинаміки
- •11.1. Умови роботи теплових машин
- •11.2. Кругові термодинамічні процеси, або цикли
- •11.3. Термодинамічний аналіз кругових процесів: баланс теплоти й роботи в теплових машинах
- •11.4. Термічний к. К. Д. І холодильний коефіцієнт циклів
- •12.1. Прямий оборотний цикл Карно та його термічний ккд
- •12.2. Зворотний оборотний цикл Карно та його холодильний коефіцієнт
- •12.3. Перша теорема Карно
- •12.4. Середньоінтегральна температура підведення (відводу) тепла й еквівалентний цикл Карно.
- •12.5. Узагальнений (регенеративний) цикл Карно
- •12.6. Абсолютна термодинамічна температура
- •13.1. Властивості оборотних і необоротних циклів та математичне вираження другого закону термодинаміки
- •13.2. Зміни ентропії в оборотних і необоротних процесах
- •13.3. Принцип зростання ентропії та фізичний зміст другого закону термодинаміки
- •13.4. Ентропія та статистичний характер другого закону термодинаміки
- •13.5. Третій закон термодинаміки (теорема Нернста)
- •14.1. Максимальна робота й функції стану.
- •14.2. Термодинамічні потенціали.
- •Графічне представлення співвідношень характеристичних функцій
- •Канонічі рівняння стану
- •14.4. Рівняння Гіббса-Гельмгольца
- •14.5. Хімічний потенціал і нерівність Гіббса
- •14.6. Загальні умови рівноваги термодинамічної системи
- •15.1. Властивості реальних газів
- •15.2. Рівняння стану Ван-дер-Ваальса
- •15.3. Аналіз рівняння Ван-дер-Ваальса - закон відповідних станів
- •Фазові переходи й фазові діаграми речовин; рівняння Клапейрона - Клаузіуса
- •16.2. Рівняння Клапейрона - Клаузіуса
- •Одержання пари та її характерні стани
- •Основні параметри станів водяної пари.
12.6. Абсолютна термодинамічна температура
Температура, характеризуючи ступінь нагрітості тіл, є однієї з найважливіших величин у сучасній науці.
Вимір температури тіла за допомогою різних газових і рідинних термометрів залежить від індивідуальних властивостей термометричних речовин внаслідок неоднакової залежності коефіцієнта розширення різних рідин і газів від температури. Із цього треба, що всякий вимір температури тіла за допомогою термометрів не дає можливості визначити температуру, що не залежить від індивідуальних властивостей застосовуваної речовини.
Бездоганне визначення температури, що не залежить від властивостей застосовуваної речовини, запропонував Кельвін на підставі другого закону термодинаміки.
Якщо в оборотному циклі Карно робоче тіло (незалежно від його природи) одержує від тепловіддавача теплоту Q1 при температурі T1 і віддає теплоприймачу теплоту Q2 при температурі T2, то відношення абсолютних температур T1/Тг дорівнює відношенню кількостей теплоти Q1/Q2:
( 8-28)
Оскільки кількості теплоти Q1 і Q2 можуть бути попередньо обмірені, то вибравши одну реперну точку з температурою T2 і провівши цикл Карно, у якому теплоприймач мав би температуру Т2, а тепловіддавач температуру T1, на підставі рівності ( 8-28) можна визначити температуру T1 будь-якого тіла.
Побудована в такий спосіб температурна шкала називається термодинамічною температурною шкалою, або шкалою Кельвіна. На XI Генеральної конференції по мірах і вагам у якості основної температурної шкали була прийнята термодинамічна, по якій температура вимірюється в °К. Для відтворення цієї шкали була встановлена єдина опорна (реперна) точка — потрійна точка води, у якій термодинамічній температурі було присвоєне значення 273,16° К (точно).
Нижньою межею шкали Кельвіна є абсолютний нуль. Тому градус Кельвіна дорівнює 1/273,16 температурного інтервалу між потрійною точкою води й абсолютним нулем.
Якщо здійснити цикл між тепловіддавачем з температурою T1 і теплоприймачем, у який відводилася б кількість теплоти, рівна нулю (Q2 = 0), то абсолютна температура теплоприймача повинна була б бути рівної нулю. При цих умовах вся теплота Q1 перетворилася б у корисну роботу L = Q1 і к. к. д. циклу дорівнював би одиниці. Тому абсолютний нуль температури являє собою нижчу із всіх можливих температур, коли к. к. д. циклу Карно дорівнює одиниці. Така температура приймається за початкову точку абсолютної термодинамічної шкали.
Таким чином, другий закон термодинаміки дозволяє визначити температуру як величину, що не залежить від природи робочого тіла, і вказує шлях побудови абсолютної термодинамічної шкали температур,
13.1. Властивості оборотних і необоротних циклів та математичне вираження другого закону термодинаміки
З вираження термічного к. к. д. слідує, що
але для оборотного циклу Карно термічний к. к. д. ще виражається через температури джерел теплоти
Із порівняння цих двох рівнянь слідує, що для циклу Карно
Уважаємо теплоту Q1, що підводиться величиною позитивною, а що відводиться, Q2 — негативною, тоді
( 8-5)
Відношення теплоти, що підводиться або відводиться, до відповідної абсолютної температури називається приведеною теплотою. Тоді рівність (8-5) можна сформулювати так: алгебраїчна сума приведених теплот для оборотного циклу Карно дорівнює нулю.
|
Рис. 8-6 |
Цей висновок може бути використаний і для будь-якого довільного оборотного циклу.
Розглянемо який-небудь довільний оборотний цикл 3-4-1 (мал. 8-6). Розіб'ємо такий цикл адіабатами на нескінченно велику кількість елементарних циклів. Кожний елементарний цикл можна вважати елементарним циклом Карно. Нескінченно малі ділянки підведення й відводу теплоти можна вважати ізотермами, а адіабати на величину корисної роботи не впливають, тому що кожна з них проходить два рази в протилежних напрямках. Для кожного елементарного циклу Карно
а для всього довільного циклу
( 8-6)
Таким чином, алгебраїчна сума приведених теплот для будь-якого оборотного циклу дорівнює нулю.
Рівняння ( 8-6), виведене Клаузиусом в 1854 р., являє собою математичне вираження другого закону термодинаміки для довільного, оборотного циклу й називається першим інтегралом Клаузuyca. .
Для необоротного циклу Карно термічний к. к. д. буде менше відповідного к. к. д. оборотного циклу при однакових температурах тепловіддавача й теплоприймача:
або
Оскільки Q2/T2 є величиною негативною, то для необоротного циклу Карно одержуємо
Алгебраїчна сума приведених теплот для необоротного циклу Карно менше нуля; вона є величиною негативної. Для довільного необоротного циклу, складеного з нескінченно великої кількості необоротних елементарних циклів, одержуємо
( 8-7)
Нерівність (8-7) являє собою математичне (аналітичне) вираження другого закону термодинаміки для довільного необоротного циклу й називається другим інтегралом Клаузиуса.
Поєднуючи обидві формули ( 8-6) і ( 8-7), можна математичне вираження другого закону представити одним рівнянням
( 8-8)
де знак рівності відноситься до оборотних, а знак нерівності - до необоротних циклів.