Поняття про предмет та об'єкти контролінгу

Аналіз цілей та задач контролінгу дозволяє стверджувати, що в цілому вони стосуються двох процесів:

• моделювання систем обліку витрат і доходів на підприємствах з різною організаційною структурою;

• аналіз впливу змінних зовнішніх факторів (інфляція, структурні зміни і т.і) на природу і поведінку внутрішніх факторів підприємства.

Предмет контролінгу – це сукупність об'єктів, що мають місце в процесі реалізації всього циклу управління виробництвом (розподіл витрат) і підприємства в цілому. Зміст предмету розкривають його численні об'єкти, які можна розділити на дві основні групи:

1. Виробничі ресурси – забезпечують працю людей в процесі господарської діяльності;

• основні фонди;

• нематеріальні активи;

• матеріальні ресурси і предмети праці.

2. Господарські процеси та їх результати:

• організаційний процес – участь у формуванні організаційної структури, організація руху інформаційних потоків з прямим та зворотнім зв'язком;

• процес забезпечення виробництва ресурсами, їх зберігання, а також маркетингова діяльність, що пов'язана з цими процесами;

• процес виробництва – технологічні процеси, операції з удосконалення продукції та розробка нових видів товарів;

• процес збуту ' формування збуту (маркетинг), контроль якості.

Вихідним елементом діяльності будь-якого підприємства є витрати, як фактичні, так і заплановані. За розмір витрат на підприємстві відповідальність несуть менеджері різних рівнів і функціональних підрозділів – центрів відповідальності.

Таким чином, основними об'єктами контролінгу є витрати та центри відповідальності.

Загальна класифікація витрат

Витрати – це зменшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за виключенням вилучення частки капіталу на користь власників).

Класифікація витрат – це засіб для рішення завдань керування: приймаючи рішення, менеджер повинен чітко уявляти всі його наслідки. Менеджеру важливо знати, які витрати й вигоди спричинить прийняття того, чи іншого управлінського рішення.

В контролінгу, на відміну від інших систем обліку, об'єктом управління є тільки релевантні витрати.

Релевантні витрати (суттєві, значимі) – це такі майбутні витрати, які можуть змінитися в результаті реалізації рішення, що приймається. При визначенні релевантних витрат потрібно враховувати, що:

• безповоротні витрати – це витрати минулих періодів, які не є суттєвими для прийняття управлінського рішення – не релевантні;

• альтернативні витрати – упущена вигода, недоотриманий прибуток – релевантні.

В управлінському обліку західних країн оперують також такими поняттями:

- собівартість за минулими витратами – не релевантні;

- витрати минулого періоду – не релевантні;

витрати за зобов'язаннями – витрати по рішеннях, що вже прийняті, наприклад, укладено угоду, яка передбачає певні витрати – не релевантні;

• можлива собівартість – релевантні.

Мета класифікації витрат в контролінгу – виділити із загальної маси витрат підприємства ті, що є релевантними при прийнятті даного конкретного управлінського рішення. Тобто такі витрати, на які можна вплинути в даний конкретний момент часу. Таким чином, спосіб класифікації залежатиме від специфіки конкретних завдань.

Класифікація витрат щодо поставлених завдань:

1. За динамікою витрат щодо обсягів випуску (реалізації):

• постійні витрати – не змінюються при зміні обсягів виробництва – загальногосподарські витрати, оренда приміщень;

• змінні витрати – змінюються прямо пропорційно обсягам виробництва – витрати на основні сировину та матеріали;

• змішані витрати – змінюються при зміні обсягів виробництва, але не прямо пропорційно (тобто містять в собі постійну і змінну складові) – витрати на електроенергію, на телефонні розмови і т.і.

Така класифікація витрат дозволяє менеджеру дати відповіді на такі питання:

• як змінить прибуток підприємства після зміни цін, витрат і обсягів виробництва?

• Які наслідки будуть мати зміни в структурі випуску?

• Яка оптимальна структура випуску?

• Яким повинен бути обсяг виробництва?

• Наскільки великий ризик і який „запас міцності” у підприємства?

1. Класифікація витрат за можливістю віднесення на конкретний об'єкт калькуляції:

• прямі витрати – відношення їх до конкретного об'єкту калькуляції можна прослідкувати безпосередньо – затрати на основні матеріали, заробітну плату робочим і т.і. Прямі витрати не завжди є змінними. Наприклад витрати на ремонт обладнання є прямими, але постійними.

• Непрямі витрати – неможливо віднести на конкретний вид продукції чи послуг – витрати на управління.

Така класифікація витрат дозволяє менеджеру дати відповіді на наступні питання:

• які витрати на виробництво в цілому?

• Які витрати на виробництво цього виду продукції?

• Які витрати даного підрозділу?

1. За ступенем урегульованості:

• повністю регульовані витрати – відображають чітку функціональну залежність між входом та виходом процесу виробництва – витрати на основні сировину та матеріали;

• частково регульовані витрати (повільні) – виникають у наслідок реалізації періодичних управлінських рішень. Жорсткий зв'язок між входом та виходом відсутній (можлива кореляційна залежність). Наприклад, витрати на маркетинг та рекламу;

• слабко регульовані витрати (задані) – витрати, на величину яких неможливо вплинути в короткостроковому періоді – витрати на будівництво нового корпусу.

Така класифікація витрат дозволяє менеджеру дати відповіді на наступні питання:

• Наскільки великі відхилення планових показників від фактичних і в чому причина появи цих відхилень?

• Хто відповідає за відхилення?

• Чи є можливість фінансового маневру?

• У чому конкретні резерви економії?

Таким чином, класифікацію необхідно розглядати одночасно в декількох аспектах:

• за стадіями технологічного процесу:

• за стадіями витрат;

• за видами продукції;

• за центрами відповідальності;

• за динамікою витрат стосовно обсягів виробництва;

• за ступенем регульованості витрат.