Розділ 1. Теорія контролінгу Лекція 1. Контролінг як функціонально відокремлений напрям економічної роботи на підприємстві

План

1. Сутність, задачі та функції контролінгу.

2. Основні концепції контролінгу. Модель сучасної концепції контролінгу.

3. Місце контролінгу в системі управління підприємством.

Література: 7 С. 4-12; 13 С. 8-21; 8 С. 3-16; 10 С. 375-377; 16 С. 6-42;

Сутність, задачі і функції контролінгу

Контролінг – це функціонально відокремлений напрямок економічної діяльності на підприємстві, пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної коментуючої функції в менеджменті для прийняття оперативних та стратегічних управлінських рішень.

Окрім терміну „контролінг” у вітчизняній літературі використовують також близькі за значенням терміни: управлінський облік, внутрішньогосподарський облік, виробничий облік.

Незважаючи на етимологію походження слова „контролінг” від англ.. „to control” – контролювати, в англомовних країнах використовується термін „управлінський облік”, хочу працівників, що виконують функції контролінгу, називають „контролерами”.

Німецькі науковці, навпаки, термін „управлінський обілк” не використовують. Їх бухгалтерія чітко поділяється на фінансову та виробничу, тому вони застосовують термін „контролінг”.

Облік – це процес визначення і співставлення інформації, що дозволяє користувачу сформувати обґрунтовані судження та прийняти компетентні рішення.

Основні користувачі інформації в системі контролінгу:

1. менеджери - використовують інформацію як підґрунтя для прийняття управлінських рішень і для планування подальшої діяльності підприємства;

2. власники підприємства – для оцінки ефективності управління підприємством, ступеню ризику, очікуваних розмірів надходжень;

3. кредитори – для оцінки можливостей підприємства виконат свої зобов'язання;

4. клієнти – для оцінки можливостей підприємства продовжувати свою діяльність і задовольняти їх потреби;

5. конкуренти – для використання показників даного підприємства як „контрольних” при оцінці ефективності власного бізнесу;

6. наймані працівники – для оцінки можливостей підприємства надавати робочі місця та виплачувати заробітну плату;

7. уряд та державні контролюючи органи – для оцінки вірності нарахованих податків, цінової політики підприємства, при наданні додатній і т.і.;

8. представники громадськості – для оцінки можливостей підприємства продовжувати надавати робочі місця, використовувати громадські ресурси, фінансувати громадські програми;

9. інвестиційні аналітики – для оцінки ризиків і для визначення інвестиційного потенціалу підприємства.

Переваги впровадження системи контролінгу:

• забезпечує необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень шляхом інтеграції процесів збору, обробки, підготовки та аналізу інформації;

• надає інформацію для поточного правління фінансовими та трудовими ресурсами;

• забезпечує виживання підприємства на рівнях стратегічного та тактичного управління;

• сприяє оптимізації залежності „виручка-витрати-прибуток”.

Таким чином, контролінг є обліково-аналітичною підсистемою в інформаційно-аналітичній системі управління підприємством і є основою для прийняття управлінських рішень.

Основна мета контролінгу

Фактично контролінг виступає як „управління управлінням”, тобто механізмом саморегуляції на підприємстві,, що забезпечує зворотній зв'язок в контурі управління. Основна мета контролінгу полягає в забезпеченні прибутковості та ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно-наслідкових зв'язків при співставленні доходу від реалізації та витрат, а також в розробці заходів по регулюванні відхилень, що виникають.

Функції контролінгу

1. інформаційна – збір, обробка та синтез інформації для прийняття управлінських рішень, консультативна підтримка управління;

2. обліково-контролююча – співставлення планових та фактичних величин, встановлення параметрів граничних відхилень від заданих величин;

3. аналітична – розробка основних підконтрольних показників для оцінки ефективності діяльності підприємства, визначення ступенів пливу різних факторів на кінцевий результат, розробка заходів по усуненню відхилень і попередження їх в майбутньому;

4. планування – координація і узгодження окремих виробничих планів, розробка бюджетів, розробка планової та цільової інформації;

5. коментуюча – розробка альтернативних варіантів в прийнятті управлінських рішень, вибір можливих шляхів реалізації вставлених цілей, їх теоретичне обґрунтування.