8.3. Методика аналізу фінансових результатів від основної операційної діяльності

Величина чистого прибутку залежить від методів її регулювання:

- зміна вартості меж віднесення майна до основних засобів, що спричиняє за собою зміну суми поточних витрат і прибутку у зв'язку з різними способами нарахування зносу по основних засобах;

- застосування різних методів оцінки нематеріальних активів і способів нарахування амортизації по ним;

- метод вибору оцінки спожитих виробничих запасів;

- зміна термінів погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до зростання собівартості виробництва звітного періоду.

Прибуток від основної операційної діяльності є основним фінансовим результатом формування чистого прибутку підприємства. Тому окремим етапом аналізу є розрахунок впливу чинників зміни величини прибутку від основної операційної діяльності.

Зниження темпів зростання прибутку від основної операційної діяльності свідчить про відносне зростання витрат і навпаки.

Розмір прибутку від основної операційної діяльності залежить від (рис.8.4.):

- зміни продажних цін на товари і тарифів на послуги і роботи;

- зміни повної собівартості об'єктів реалізації;

- зміни величини адміністративних витрат і витрат на збут;

- зміни об'єму реалізації;

- зміни структури і асортименту реалізації.

Середня ціна реалізації

Рис. 8.4. Структурно-логічна схема впливу факторів на прибуток від основної операційної діяльності

Обсяг реалізації продукції може робити позитивний або негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може також по-різному впливати на величину прибутку. Якщо відбувається збільшення частки рентабельнішої продукції в загальному обсягу її реалізації, то сума прибутку зростає і, навпаки, сума прибутку зменшується при зростанні питомої ваги збиткової продукції.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до зростання прибутку, і навпаки.

Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.

Зростання величини постійних і умовно-постійних витрат (адміністративних і витрат на збут) призводить до зниження суми прибутку, і навпаки.

Розрахунок впливу чинників на величину прибутку від основної операційної діяльності можна визначити способом ланцюгових підстановок. Для цього знаходять величину прибутку при фактичному обсязі продажів і базовій величині решти чинників. З цією метою розраховують індекс обсягу реалізації продукції, а потім базову суму прибутку коректують на його рівень.

Індекс обсягу продажів розраховують зіставленням фактичного обсягу реалізації з базовим в натуральному (якщо продукція однорідна), умовно-натуральному або вартісному виразі (якщо продукція неоднорідна по своєму складу), для чого бажано використовувати базовий рівень собівартості окремих виробів, оскільки собівартість менше ніж виручка схильна до впливу структурних зрушень.

За наслідками факторного аналізу можна оцінити якість прибутку. Якість прибутку від основної операційної діяльності визнається високим, якщо її збільшення обумовлене зростанням обсягу продажів і зниженням собівартості продукції, низьким – при зростанні цін на продукцію без збільшення фізичного обсягу реалізації і зниження витрат на гривню продукції.

Таблиця 8.4

Аналіз прибутку від основної операційної діяльності

Показники	Попе-редній рік (базис)	Згідно з базисом на фактичну реалізацію	Фак-тич-ний рік	Найменування чинників	Вплив на прибуток
					Розрахунок	Сума
А	1	2	3	4	5	6
1. Виручка від реалізації (без ПДВ)	31335,7	42380,4	44666,3	1. Зміна цін	1.3.-1.2.	+2285,9
2. Виробнича собівартість реалізованої продукції	27065,3	336840,3	38728,3	2. Зміна виробничої собівартості	2.3.-2.2.	-1888
3.Адміністративні витрати	1174,7	1174,7	1804,4	3. Зміна адміністративних витрат	3.3.-3.2.	-629,7
4. Витрати на збут	1998,6	1998,6	2568,8	4. Зміна витрат на збут	4.3.-4.2.	-570,2
5. Прибуток від основної операційної діяльності	1097,1	2366,8	1565	5. Зміна обсягу реалізації	6.2.-5.1.	+396,2
6. Прибуток при фактичному обсягу реалізації	Х	1493,3	Х	6. Зміна складу продукції	5.2.-6.2.	+873,5
Загальне відхилення прибутку від основної операційної діяльності (факт –план)						+467,9

Аналіз даних таблиці 8.4 показав, що за рахунок зростання середньо реалізаційних цін на продукцію, підприємство збільшило прибуток на 2285,9 тисяч гривень. За рахунок зростання собівартості прибуток від основної операційної діяльності за аналізований період знизився на 1888 тисяч гривень. Збільшення адміністративних витрат і витрат на збут привело до зниження прибутку на 1199,9 тисяч гривень.

Зростання обсягу реалізації на підприємстві привело в звітному році в порівнянні з базисним роком до збільшення прибутку на 356,2 тисячі гривень, а позитивні структурні зрушення привели до зростання прибутку на 873,5 тисяч гривень. Отже, позитивний вплив змін в структурі реалізованої продукції, збільшення обсягу і середньої ціни реалізації, привів до зростання прибутку від основної операційної діяльності. Проте якість прибутку від основної операційної діяльності на підприємстві за аналізований період не може бути визнана абсолютною, оскільки відбулося зростання собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут. Причому, темпи зростання витрат випереджали темпи зростання обсягу продажів.

Отже, підприємству в першу чергу необхідно проаналізувати, з метою оптимізації, структуру постійних і умовно-постійних витрат. Для подальшого зростання прибутку підприємству необхідно збільшувати частку рентабельної продукції в загальному обсязі реалізації.

Проводячи аналіз показників фінансових результатів необхідно враховувати чинник інфляція і його вплив на весь процес виробництва. Висока інфляція є негативним чинником формування фінансових результатів, що дестабілізує.

Світова облікова практика накопичила певний досвід усунення спотворюючого впливу інфляції на дані фінансової звітності. Існують два основні підходи до обліку впливу зміни цін.

Перший підхід відомий як «оцінка об'єктів бухгалтерського обліку в грошових одиницях однакової купівельної здатності», другої – як «переоцінка об'єктів бухгалтерського обліку в поточну вартість».

У основі першої методики закладена ідея Г.Свінкса про трактування капіталу як вкладених у фірму грошових коштів (пасив), в основі другої – ідея У.Патона, що трактує капітал як сукупність певних матеріальних і нематеріальних цінностей (актив).

Сенс першої методики обліку впливу зміни цін полягає в періодичному щоквартальному або щорічному перерахунку по загальному індексу цін активів і зобов'язань підприємства, визначуваного з урахуванням зміни купівельної спроможності грошової одиниці.

Сенс другої методики полягає в перерахунку всіх статей активу, виходячи з продажних цін. Перевищення активу над пасивом відноситься на статтю «нерозподілений прибуток».

Існує ще один метод обліку інфляції, який полягає в переоцінці активів по курсу стабільнішої валюти.

Для зниження дії інфляції на фінансові результати, необхідно своєчасно контролювати рівень рентабельності, що закладається в розрахункову ціну виробу.