1. Світогляд, його структура та історичні типи. Перед кожною людиною постають питання- щодо сутності світу сутності людини та морально-етичні проблеми. Усі вищеназвані проблеми -світоглядні потреби людини. Світогляд - це сукупність поглядів, принципів, оцінок, які визначають цілісне уявлення людини про світ, її місце в ньому, розуміння та оцінку людиною сенсу свого життя та діяльності. Світогляд-це сукупність узагальнених наукових, філософських, моральних, релігійних, естетичних орієнтацій, переконань, ідеалів. Світогляд має складну структуру:1)пізнавальний - це узагальнене знання про світ – картина світу; 2)ціннісно-нормативний — цінності, тобто поширені у суспільстві уявлення про основні життєві цілі, ідеали, норми; одне з головних призначень світогляду полягає щоб дати людині можливість керуватися певними суспільними ціннісно-нормативними регуляторами; 3)емоційно-вольовий - щоб знання, цінності і ідеали реалізувалися в практичних вчинках і діях, необхідно їх перетворення в особисті переконання, вірування, вироблення певної психологічної настанови на готовність діяти.

Крім того, у світогляді, в залежності від співвідношення інтелектуального і емоційного досвіду людей, виділяються: світорозуміння – пізнавальн інтелектуальний рівень; світовідчуття - емоційно-психологічний рівень. Для XX сторіччя характерно порушення рівноваги між емоційною і раціональною складовими сприйняття світу на користь останньої..

В залежності від ступеню пізнавальної глибини, логічної послідовності, інтелектуальної сили аргументів розрізняються два рівні світогляду: 1.життєво-повсякденний-складається стихійно і базується на здоровому глузді, повсякденному досвіді, його ще називають життєвою філософією;2.теоретичний — більш систематизований комплекс уявлень, оцінок, настанов, що забезпечують цілісне бачення та усвідомлення світу і місця в ньому людини;.

Світогляд є особистісним знанням, постає у формі переконань, сукупності смислів, що впливають на соціальну орієнтацію людини, її спосіб життя., світогляд - інтегральне духовне утворення, Центральним питанням всякого світогляду є взаємовідношення "людина - світ ".. Виходячи з принципу історизму і стилю мислення, розрізняють три типи світогляду: міф, релігію, філософію. Ще задовго до виникнення філософії люди знаходили відповіді на найважливіші питання свого буття в міфології і релігії. Ці форми світогляду відрізняються своєрідним трактуванням явищ оточуючого світу і самої людини. Міф - духовний регулятор життя родового суспільства, перша спроба в умовах первісного суспільства дати відповідь на світоглядні питання людей.Релігійний світогляд є також одним з варіантів пошуку смислу світу, Релігія виступає другим історичним типом світогляду, базується на вірі в Бога

2.Специфіка філософії як форми світогляду. Філософія та наука

Термін "філософія" - любов до мудрості. Філософія - теоретично сформульований світогляд, система найбільш загальних теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, виявлення різноманітних форм відношення людини до світу.Мова філософії - поняття, категорії. Вона будує свої висновки на логіці і доказі з позиції знання, Філософія відноситься до рефлексивного тилу світогляду, що характеризується міркуваннями над власними уявленнями про світ і місце людини в ньому. Філософія ставить і намагається дати відповіді на фундаментальні питання людського існування.

Філософія зароджується в VII-VI ст. до н.е. майже одночасно в трьох осередках давніх цивілізацій - Індії, Китаї, Давній Греції. Виникнення філософії закономірний результат духовного розвитку людства, її передумовами були: в соціально-економічному плані — поява класового суспільства і держави, відокремлення праці розумової від фізичної, що створювало для частини населення можливість занять теоретичною діяльністю; в духовному - накопичення емпіричних знань про природу (математика, астрономія) та розвинена міфологія, в психологічному - подив, сумнів, рефлексія; важливою психологічною передумовою філософствування німецький філософ К.Ясперс також вважав усвідомлення загубленості людського існування. Філософія, перш за все, виникає як засіб раціонального осягнення світу.

Філософія - особливий вид духовної діяльності, якому притаманний ряд рис, які як зближають її з деякими іншими сферами духовного життя суспільства (наукою, мистецтвом, релігією), так і відокремлюють філософію відних. Найчастіше виявлення специфіки філософії здійснюється через порівняння її з наукою. По-перше, головною метою, що визначає наукову діяльність, є отримання істинних знань про реальність, що жорстко регламентується вже на емпіричному рівні. Елементами наукового знання є факти, закономірності, теорії, «наукові картини світу». Філософські ж висновки не підлягають емпіричній перевірці

В області філософії досліджуються світоглядні проблеми буття. Сутність філософії - у розмірковуванні над загальними проблемами у системі "світ -- людина", і універсалізм філософського знання робить його недоступним для перевірки в стінах наукових лабораторій. По-друге, якщо наукові знання втілюються в нових механізмах, в більш ефективних технологічних процесах, носять в основному утилітарний характер, то філософія виступає для людини як вічна потреба пошуку відповідей на питання буття і смислу існування. Інакше кажучи, наука відповідає на запитання "чому" а філософія - на питання - "для чого", "з якою метою". По-третє, в науці завжди мається певна фундаментальна теорія — парадигма, Висновки ж філософії позбавлені здебільшого однозначності і загальної значущості, вони суттєво розходяться в різних системах і напрямках. У філософії ніколи не було єдиної парадигми, Для неї характерний плюралізм систем, течій, шкіл. Нарешті, шляхи розвитку науки і філософії багато в чому відмінні; в цьому плані розвиток науки і філософії належать до різних типів прогресу. Наука еволюціонує по типу природно-історичного прогресу, котрий характеризується поступальним рухом від нижчих форм до більш досконалих і здійснюється шляхом асиміляції попередніх етапів наступними.

Що ж стосується філософії, то їй притаманний соціокультурний тип прогресу, при якому кожна нова форма розглядається як дамоцінна і не порівнюється з іншими з точки зору прогресивності.

В той час як наука XX ст. набагато випередила науку XIX ст., великі філософи древності є нашими сучасниками, нашими спібесідниками, їх твори, ідеї не втрачають для нас значимості. Поява нових філософських вчень не обезцінює змісту раніше створених, а лише збільшує розмаїття можливих самодостатніх систем світобачення.

В історії філософії не спостерігається такого типу прогресу, як в науці, це обумовлено специфікою філософських проблем. На відміну від науки, проблеми знаходять остаточне рішення в обмежений час, філософські питання не піддаються остаточному вирішенню. У зв'язку з цим філософія "постійно торкається таких вічних питань людської думки, по відношенню до яких не може бути сказане останнє слово".

Спочатку поняття "філософія" вживалося в широкому значенні - стосовно сукупності всіх теоретичних знань, часом від філософії починають відділятися конкретні науки, проте філософія не втратила свого значення, ще яскравіше виявилася її специфіка як універсального теоретичного пізнанняОсновні питання філософи та її структура

Універсапьною проблемою філософії є проблема взаємовідносин "людина світ". Вона має багато аспектів: суб'єкт, об'єкт, матеріальне ідеальне, об'єктивне — суб'єктивне тощо. Здавна філософи прагнули визначити в цій універсальній проблемі головне - так зване основне питання філософії. Найпоширенішим було питання „про відношення мислення до буття". Такий підхід до формулювання основного питання філософії базується на фундаментальних фактах людського буття: існують явища матеріальні і духовні. В цьому питанні Енгельс виділяє дві основні сторони: перша - що є первинним (дух чи природа); друга - пізнаваний світ. В залежності від способу рішення першої сторони основного питання філософи, за Енгельсом, поділяються на матеріалістів або ідеалістів. Матеріалізм виходить з того, що природа, буття, матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух - вторинними. Ідеалізм - напрям, який намагається довести, що дух, свідомість, мислення, ідеальне є первинним, а буття, природа, матеріальне - вторинним.

З питанням про начало буття пов'язане і питання про монізм, дуалізм, плюралізм. Монізм - філософський принцип пояснення різноманітності світу як прояву єдиного начала - матерії або духу; тому монізм може бути відповідно двох видів -матеріалістичний та ідеалістичний. Дуализм- філософське вчення, згідно якому дух та матерія, ідеальне та матеріальне є два незалежних рівноправних начала, що не обумовлюють одне одного. Плюралізм передбачає кілька або безліч незалежних субстанціанальних першоначал або видів буття