8Філософія епохи Середньовіччя

Поява та утвердження христ. в Європі призвели до радикального руху. Револю. у розв-ку європ циві-ції. В період Серед-чя - з V по XV ст. – філос. була позбавлена статусу самостійної області знання і опинилась в положенні "служниці богослов'я". Філос. Середн. вищою реальністю вважала Бога і розв., як пізнання Бога (теоценгпрична) Філос. розглядалась як пошук раціоннальних шляхів доказу істин віри.

В розвитку середньовічної філософії виділяють два основних етапи: період патристики та схоластики. Період патристики (від лат. патер - батько) - це період розробки вчень батьків церкви, які формували догмати на основі тлумачення Священного

В епоху схоластики осн. завданням філос. стає раціон. обґрунтування і доведення церковних догматів.Етапи розв. Середн.філософії: патристика, схоластика. Філос. думка епохи базується на християнському монотеїзмі(ідея божественного творіння, ідея божественного одкровення(основа гносеології))Одною з проблем стало питання про природу загальних понять – універсалій (реаліз і номіналізм-осн.теорії).Реалісти вв., що заг. поняття існують реально, номіналісти -реально існують тільки одиничні речі, дані у відчуттях. також була пробл. співвідношення віри і розуму в пізнанні. Теологія (богослов'я) - ідейна частина релігії. Люд. вважається не лише створеною Богом, але й подібною до нього. Прир. люд. подвійна: в ній є божественне - свобода волі, розум і тілесне, гріховне. Особл. увага приділялась внутр-й люд., її самопізнанню, зверненому до Бога (розвив.самосвідомість особистості). Середн. філос. зробила внесок в розробку ряду ключ. понять і проблем філософії, а також зроб. крок в розробці етичної проблематики.

АНТИЧНИЙ СВІТОГЛЯД: боги є частиною природи або уособленням природних стихій, вихідні якості богів: сила,могутністькосмос, природа - загальні умови існування богів і людейлюдина спирається у своїх вчинках на знання у сприйнятті дійсності увага акцентується на зовнішньому; внутрішнє проявляє себе лише через зовнішнє СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТОГЛЯДмонотеїзм (єдинобожжя)Бог є духовною сутністю, яка перебуває за межами світу (трансцендентальність) людина в усьому покладається на віру в Богаголовне життєве завдання людини - спасіння душіу сприйнятті дійсності увага акцентується навнутрішньому; зовнішнєскоріше заважає правильнозрозуміти внутрішнєвсі люди є рівними перед Богомпанування символічногосвітосприйняття

9 Головні риси філософії епохи Відродження.

Осн. рисами Ренесансу стали антифеодальна спрямованість, антиклерикальний характер, гуманізм та Антропоцентризм, (люд.- центр та вища мета світобудови, предмет поклоніння).Гуман.відстоює право люд. на радість і насолоду реальним земн. жит. Відроджуеться гуман. орієнтація філос., ідеї гедонізму, евдемонізму. Гуманісти закликали звернутися до людини. Фігура Бога відходить на другий план.Оригін-сть, яскрава індивідуальність стають важливими в сист. моральних цінностей. Люд. Відродж. виступає в якості творця свого життя та долі. Люд.-це особливий світ космосу. Люд. сама є творцем, подібним Богу, і навіть перевершує його, саме люд. справжня владика світу: Філос. епохи Відродж. піднесла людину, і посіяла в ній зерна безмірної гордині і безмежного індивідуалізму. Провідним напрямком філософської думки XVI ст. стає натурфілософія(Дж. Бруно, М.Кузанський, Г.Галілей, М.Копернік.) Для філос. поглядів характерний пантеїзм пантеїсти утверджували ідею спорідненості Бога і природи. Особливе місце займали соціальні вчення. Нікколо Макіавеллі вперше розділяє мораль та політ. З його точки зору влада, політика явля. собою явища позаморального плану ,тому тут можуть бути присутні обман, хитрість, підступництво і насильство. В Епоху Відродж. було створено засади філософії Нового часу.