17Фш п.Юркевича

Кордоцентричні та екзистенціальні мотиви знайшли своє втілення також у філ поглядах Памфіла Юркевича Київ релігійно-філ школи у ній стала проблема співвідношення віри і знання, питання про місце і роль філ в дух житті. Прагнучи поєднати ідеї просвітництва і романтизму, київські філ відзначали, що не слід абсолютизувати роль розуму в дух діяльності люд і акцентують увагу на великому значенні почуттів, людпереживань. Вони протистояли панлогізму і пан раціоналізму.Саме на критиці раціоналістичної тенденції у європейській філ, релігії та моралі і створює він свою систему, яку називає «філ серця».У своїх роботах, Юркевич розгляд серце трояко: як центр людс тілесної організації; як центр дух діяльності люд; як осередок морального життя людини. Коли б наше духовне життя обмежувалося лише мисленням, зауважує Юркевич, то світ здавався б нам впорядкованим, але неживим, він був би для нас якоюсь математичною величиною, а не природою і людиною у всьому їх багатстві.Саме серце є зосередженням усіх дій душі, освітлює й забарвлює дійсність, воно визначає обрії життєвого світу людини. Не розум, а серце є джерелом -морального діяння. Розум, голова керує, диригує нашим житіям, але породжує його наше серце.Юркевич дотримується думки, що люд, яка не розуміє власне серце, не вміє бачити і слухати себе саму -така людина дивиться на світ чужими очима. І лише те знання, яке торкнулося нашого серця, залишається в ньому назавжди, лише це знання крізь час буде хвилювати нас, не полишаючи у спокої.

Юркевич розробляє філ особистої відповідальності кожної люд за своє майбутнє.Ці ідеї про зв'язок моральної поведінки з людською долею є вельми співзвучними вимогам нашого час

18Філософіянеопозитивізму і постпозитивізму

класичній позитивізм XIX ст., «другий позитивізм», кінець XIX .- початку XX ст. і третій -неопозитивізм. Засновник позитивізму О. Конт. Три стадії історичного розвитку людства за Контом:1теологічну - усі явищапояснюютьсянадприроднимисилами;2метафізичну -коли в явищах виявляютьсянедоступні сприйняттю сутності і причини;3наукова, або позитивна коли знання спирається на факти.Через спостереження і збирання фактів наука може прийти до відкриття законів. Перед філософією виникають нові завдання інтеграції, узагальнення результатів спеціальних наук."наука повинна бути сама собі філософієюЗавдання науки - поступово накопичувати факти усі а філософії -інтегрувати та узагальнювати результати наук. Емпіріокритицизм(кін.XIX) -філ-фія крит. досвіду, яку наз. «другим позитивізмом». Його творцями нім. фізик і філософ Зрнст Мах, філософ Ріхард Авенаріус.Вони прагнули найменшої трати сил (Авенаріус).Неопозитивізм(XX)лог.позитивізм.Засновники:М.Шлік,Р.Карнап анг. неопозитивізм Л. Вітгенштейн Філософія варта чогось, коли вона наукова "Позитивні" знання - це знання обгрунтовані, які можнавідкинути. Позитивізм Конта заперечував роль філософії у розвитку теоретичного мислення, виробленні понять, з'ясуванні світоглядних проблем науки. Завдання науки - поступово накопичувати факти усі а філософії -інтегрувати та узагальнювати результати наукперевірити.«верифікація» (істина) — перевірка положень теорії на істинність шляхом зіставлення їх з чуттєвимдосвідом суб 'єкта.Критерієм об'єктивності знання -інтерсуб'єктивність-визнання положень науковим співтовариством - колект. суб'єктом. Предметфілософії, на думку неопозитивістів,розробка методології наукового пізнання: логічного аналізу мови науки, очищення науки від позбавлених сенсу понять і суджень, не перевірених досвідом. На місце традиційної філософії стає логіка науки.Для відділення наукових знань від ненаукових К.Поппер («Логіка наукового дослідження») ввів послаблену версію принципу верифікації — принцип фальсифікації. Ідея фальсифікації:наукове знання не є завершеним воно може бути піддане спростуванню, ненаукове знання спростувати неможливо. ідеєю конвенціональності (від лат. угода)-вихідні положення науки приймаються за згодою переважної більшості членів наукового співтовариства. Мета неопозитивізму позбаватися повністю "метафізичних понять", виявилася нездійсненною, безперспективною. На зміну неопозитивізму приходить постпозитивізм,(60-70 рр. XX)

Якщо неопозитивісти займалися, головним чином, логікою і структурою готового знання, не цікавилися проблемою розвитку наукового знання і не розробляли її, то постпозитивізм якраз звернувся до виявлення закономірностей діяльності по виробництву наукового знання. Натхненником постпозитивізму виступив англійський філософ КарлПоппер який почав розглядати закономірності росту наукового знання шляхом зміни однієї теорії іншою. Видатні представникі постпозитивізму - Томас Кун Імре Лакатос Пол Фейєрабенд Історична динаміка знання, одержала розробку у фундаментальній роботі Т. Куна «Структура наукових революцій». Кун запропонував відмовитися від образу науки як системи знань, підпорядкованої у своєму розвитку канонам методології ілогіки, ізамінити його образом науки як діяльності науковій співтовариств. Виходячи з центрального для його концепції поняття «парадигма» -концептуальна схема, що протягом певного часу визнається науковим співтовариством як основа його практичної діяльності. Кун запропонував специфічну схему історико-наукового процесу, значний внесок у філософське осмислення науки, поглибили уявлення про її розвиток і діяльність вчених. Допарадигмальний період:суперництво різних шкіл; відсутність загальноприйнятих концепцій і методів дослідження; суперечки щодо правомірності методів, проблем і стандартних рішеньПеріод «нормальної науки»:

зникнення розбіжностей в результаті перемоги однієї зі шкіл; учені зайняті рішенням конкретних і спеціальних задач на основі прийнятої парадигмиКриза нормальної науки:накопичення "аномальних фактів", що не піддаються поясненню на основі даної парадигми; стан професійної невпевненості в науковому співтоваристві; активізація пошуку нових способів пояснення фактів Наукова революція повне чи часткове витіснення старої парадигми новою; зміна "понятійної сітки", через яку вчені розглядали світ; звернення за допомогою до філософії при обговоренні фундаментальних положень

19ГерменевтикаГерменевтика—як напрямок у філософії досліджує теорію і практику тлумачення, інтерпретації, розуміння тексту. Витоки герменевтики сягають античності і пов'язан з дослідженням класичних текстів; В епоху християнства мистецтво тлумачення розглядалися як інструм правильного розумін Біблії, а в період Відродження вперше почин розрізнтлумачення священних текстів і текстів, що не відносились до Священ письма. В епоху Нового часу продовж процес перетворення герменевтики з монополії вузького, кола богословів у проблемуЦе завершується на початку XIX століття, коли Фрідріх Шлейєрмахер - філософ і протестант теолог створює власну філософську герменевтику. У своїй роботі "Монологи" в якості предмету герменевтики мислитель розглядає, насамперед, тексти, що відокремлені від дослідника великою часов, історичн, культ дистанцією. Це створює безліч бар'єрів усувати які і покликана герменевтика. Розуміння можливе, за Шлейермахером, за умови спорідненості душ автора і читача., Длящоб розуміння було можливим, необхідна певна міра "стороннього" і "рідного" між автором і читачем. Розуміння здійснюється двома шляхами або їхньою сукупністю: шляхом дивінації — «вживання» шляхом порівняння -зіставлення фактів, інших даних. Нім філософ Вільгельм Дільтей розглядає герменевтику як специфічний методом наук, що займаються вивченням культури й історії - "наук про дух".У XX сторіччі одн з найвідом представник філ герменевтики виступає Ганс Гадамер, який в своїй роботі «Істина і метод» виходить з того, що найперш і джерелом герменевтичн дослід є мова як структурний елемент культурного цілого, без якої неможливі ні життя, ні свідомість, ні мислення, ні почуття, ні історія, ні суспільство. Принципом і джерелом дійсного взаєморозуміння є діалог, розмова. Звідси випливає, що інтерпретація є відкритим процесомНайважливішпоняттямгерменевтикивиступають:1розуміння - осягнення смислового змісту явищ історичної і соціокульт рерльн-ті;розуміння – головн герменевтична задача;2інтерпретація - операція мислен, що полягає внаданні смислу будь-яким проявам духовної діяльностілюдини, інтерпретація підпорядкована задачі розуміння;3«герменевтичний трикутник» — взаємини міжавтором тексту, самим текстом і читачем;4«герменевтичне коло», яке виражає циклічнийхарактер процесу розуміння: розуміння цілого складаєтьсяз розуміння окремих частин, а для розуміння частиннеобхідне розуміння цілого. З цього погляду розуміннятексту є рух по колу Завжди існує певне перед-розуміння — первиннерозуміння,його послідовнийперегляд і є процесом розуміння смислутексту