13. Німецька класична філософія

Центральною темою німецької класичної філософії є людина. . її представники зробили великий внесок у розробку проблеми активності суб'єкта, діяльності, розробку діалектичного методу пізнання. Основним представником цієї філософії є І. Кант. Кант робить предметом філософії специфіку суб'єкта, що пізнає.Він поділяє філософію на теоретичну (дослідження законів людського розуму і його меж) і практичну(світ поділяється на 2 частини: "світ явищ" і світ "'речей у собі"). За Кантом, зовнішній світ впливає на наші відчуття. Кант протиставив наші знання дійсності, визначивши перші як феномен, а друге як ноумен.Обмеження Кантом розуму отримало згодом назву "агностицизм". Людина, за Кантом, зв'язок двох світів: світу природи, і світу свободи. Вчення І. Канта було спрямоване на виявлення позаісторичних і позачасових характеристик моралі. Роботи Канта сформували цілі напрямки послідовників і супротивників. Георг Гегель створює систему об'єктивного ідеалізму, ідеалістичної діалектики. Згідно філ-ї Гегеля, в основі світу лежить «.абсолютна ідея».. Мета існування «абсолютної ідеї» - пізнання самої себе.

3 етапи розвитку абсолютної ідеї: розвиток ідеї у сфері логіки, природи мисленні і історії. Головним досягненням Гегеля є розробка діалектики(в основі усіх речей лежать поняття, а джерелом усякого розвитку є саморозвиток поняття). У Гегеля діалектика носить ідеалістичний характер. Філос. Гегеля останнє грандіозне втіленням класичного типу філософії. Людвіг Фейербах здійснив поворот до матеріалізму в нім. класичній філос. Фейербах виступає проти агностичної теорії пізнання І.Канта; Справжньою філософією він вважав антропологічну філософію. Фейербах вбачав своє завдання в критиці релігії, Він аналізує причини виникнення релігії: Нова філософія Фейербаха пропагує любов до людини..Люд. у розумінні Фейербаха – поза історична, поза суспільна істота. погляди Л.Фейєрбаха мали величезний вплив на формування філософії марксизму.

14 Філософія марксизму.

Філос., створена Карлом Марксом та Фрідріхом Енгельсом в 30-40-х роках XIX століття, яка стала однією з спроб теорет. відображення змін в усіх сферах західноєвропейськогосуспільства.пнрндумови формув. і розв. Філос. маркс.: соціапьно-економічні(утвердження буржуазних сусп. відносин); теоретичні; природничо-наукові (визнач. досягненнями галузі природничих наук).Марксизм - закономірне явище в розвитку світової суспільної думки.. Основні ідеї марксизму: гуманістична концепція людини; концепція практики; розробка проблем діалектики; Осн. Рисою марксистс. Філос. є вчення про людину.Людина- істота творча,вона еретворює природу, тоді як тварини тільки пристосовуються до природних умов, основною формою існування і характеристикою людини виступає праця. Людина, відповідно до марксизму, істота сусп. – продукуюча. Осн. види практики, за Марксом: матеріально-виробнича, соціально-перетворююча. Однією з осн. заслуг марксизму - концепція концепції матеріалістичного розуміння історії, Маркс і Енгельс уперше поширили матеріалізм на пояснення суспільного життя. Найважливішими категоріями стали категорії «суспільне буття» і «суспільна свідомість», «суспільно-економічна формація», в марксизмі були вироблені категорії базису і надбудови. Кожна формація - цілісна соціальна система з властивими їй базисом і надбудовою. Маркс здійснив поділ історичного процесу на етапи й обґрунтував історично минущий характер кожної із суспільно-економічних формацій. У результаті вся історія людства постала як закономірний процес розвитку і зміни суспільно-економічних формації.