Калькуляція

Процес калькулювання передбачає визначення:

• об’єкта калькуляції;

• калькуляційних одиниць;

• калькуляційних статей витрат;

• методики обчислення статей

Об’єкт калькуляції – це продукція або робота, собівартість якої обчислюється. До об’єктів калькуляції на підприємстві належать основна і допо­міжна продукція, послуги і роботи, призначені для споживання як за межами, так і всередині підприємства

Для кожного об’єкта калькулювання вибирають калькуляційну одиницю, тобто одиницю його кількісного вимірювання (маса, площа, об’єм, кількість у штуках тощо)

Статті калькуляції формують з витрат, які розрізняються за функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення

Перелік статей калькуляції може бути різним в залежності від особливостей галузі, до якої належить підприємство. Загалом калькуляція витрат має такий вигляд:

1. Сировина та матеріали.

2. Зворотні відходи.

3. Енергія та паливо, спожиті на технологічні цілі.

4. Основна заробітна плата основних робітників.

5. Додаткова заробітна плата основних робітників.

6. Відрахування на соціальні заходи.

7. Утримання та експлуатація машин та обладнання.

8. Загальновиробничі витрати.

9. Загальногосподарські витрати.

10. Підготовка й освоєння виробництва.

11. Позавиробничі витрати.

12. Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат кошторису виробництва полягає в тому, що у статтях калькуляції враховуються тільки витрати на одиницю певного виду продукції, а в кошторисі – усі витрати підприємства, пов’язані з його основною діяльністю за певний період

Стаття витрат

Методика обчислення

1. Сировина і матеріали

Обчислюється на одиницю продукції за формулою

М = Н_ВМ × Ц,

де М – вартість матеріалу (сировини), грн;

Н_ВМ – норма витрат матеріалу (сировини на одиницю продукції;

Ц – ціна одиниці продукції

2. Зворотні відходи

Вартість витрат матеріалів і сировини, що згідно з технологією виробництва йдуть у відходи (повертаються у виробництво або, по можливості, реалізуються)

Відх = Н_ВІДХ × Ц_ВІДХ,

де – норми відходів сировини;

– ціна можливої реалізації відходів сировини (матеріалів), грн.

Віднімаються від п. 1

3. Енергія на тех­нологічні цілі

Обчислюється за формулою:

Е = Н_ВЕ × Тар,

де– Е вартість спожитої енергії на технологічні цілі, грн;

Н_ВЕ – норма витрат енергії на виробництво одиниці продукції;

Тар – тариф на використання енергії, грн

4. Основна заробітна плата ро­бітників

Обчислюється за нормами витрат часу і тарифними ставками або за відрядними розцінками на виконання операцій, виготовлення одиниць продукції

5. Додаткова заробітна плата на соціальні заходи

Обчислюється у відсотках до основної заробітної плати

6. Відрахування на соціальні заходи

Представляють собою єдиний внесок на загальнообов’яз­кове державне соціальне страхування, який обчислюється у відсотках до суми основної і додаткової заробітної плати основних робітників

Стаття витрат

Методика обчислення

7. Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування

Це комплексна стаття витрат, що охоплює витрати на енергію, пальне, стиснуте повітря, що необхідні для експлуатації обладнання, амортизаційні відрахування, оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи робітників, які обслуговують машини, на ремонт машин.

Ці витрати розподіляють на одиницю продукції за вибраною базою розподілу.

Найчастіше за таку базу беруть основну заробітну плату основних робітників:

,

де В_УМ1 – витрати на утримання машин, що припадають на одиницю продукції;

ЗП₁ – основна заробітна плата основних робітників, що припадає на одиницю продукції;

В_УМ – сумарні витрати підприємства на утримання машин;

ЗП – сумарна основна заробітна плата робітників

8. Загальновиробничі витрати

Це комплексна стаття витрат. Розподіляється на одиницю продукції пропорційно о основної заробітної плати основних працівників аналогічно п. 7

9. Загальногосподарські витрати

Це комплексна стаття витрат. Розподіляється на одиницю продукції аналогічно п. 7

10. Підготовка та освоєння виробництва

Ці витрати списуються на продукцію рівними частками за встановлений період їх відшкодування

11. Позавиробничі витрати

Прямі витрати розраховують безпосередньо для окремих виробів (витрати на тару, рекламу, пакування, транспортування).

Непрямі витрати розподіляють між виробами пропорційно до їх виробничої собівартості (витрати на аналіз ринку, проведення ярмарків тощо)

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, що пов’язані з основною діяльністю за певний період, незалежно від того, чи відносять їх на собівартість продукції, чи ні

Кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

Кошторис виробництва складають за економічними елементами

Зміст та методика обчислення кошторису виробництва

1. Матеріальні витрати (сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо та енергія).

2. Основна та додаткова заробітна плата промислово-виробничого персоналу.

3. 3. Відрахування на соціальні заходи (сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).

4. Амортизація основних засобів (сума амортизаційних відрахувань за встановленими нормами від балансової вартості).

5. Інші витрати (оплата послуг зв’язку, охорони, витрати на відрядження, страхування майна, гарантійний ремонт, орендна плата).

6. Витрати на виробництво (ряд. 1 + ряд. 2 + ряд. 3 + ряд. 4 + ряд. 5).

7. Витрати, що не включаються до собівартості продукції.

8. Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст – віднімається, зменшення – додається).

9. Собівартість валової продукції (ряд. 6 – ряд. 7  ряд 8).

10. Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст – віднімається, зменшення – додається).

11. Виробнича собівартість товарної продукції (ряд. 9  ряд. 10).

12. Позавиробничі витрати.

13. Повна собівартість товарної продукції (ряд 11 + ряд. 12)