Література

1. Бєляєв О.М., Скуратівський Л.В., Симоненкова Л.М., Шелехова Г.Т. Концепція навчання державної мови в школах України //Диво слово. – 1996.- С.16-17.

2. Олійник І. С., Іваненко В.К., Рожило Л. П., Скорик О.С. Методика викладання української мови у середній школі. – К.: Вища школа, 1996. - № 1. – С. 16 -17.

3. Програми для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з тяжкими порушеннями мовлення. – К.: «Неопалима купина», 2006. – Частина1. – С. 4-212.

УДК 376.37

Корекція порушень складової структури слова у дітей із моторною алалією Світлана Заплатна30

В останній час значно підвищився інтерес вчених в галузі логопедії, загальної та спеціальної педагогіки до проблем раннього вивчення, діагностики та попередження порушень мовленнєвого розвитку у дітей. Це пояснюється тенденціями до збільшення кількості дітей із різноманітними мовленнєвими порушеннями, і зокрема, дітей із моторною алалією (ЗНМ ІІ рівня).

Порушення звуко-складової будови слова є одним з провідних дефектів у структурі мовленнєвого порушення дітей із моторною алалією (Г. В. Бабіна 2, А. М. Гвоздєв, Р. І. Лалаєва, Г. М. Ляміна, А. К. Маркова 7, І. О. Сікорський, М. Х. Швачкін, В. І. Бельтюков 3 та інші).

Засвоєння дітьми складової структури слова передбачає оволодіння не тільки кількісним складом слова, але і певною послідовністю звуків, його ритміко-інтонаційним оформленням та наголосом.

З метою подолання специфічних помилок в процесі формування складової структури слова у дітей дошкільного віку з моторною алалією (ЗНМ ІІ рівня), нами було розроблено відповідну корекційну методику, що розподіляється на 5 етапів.

І етап роботи має на меті зосередження уваги дитини на різниці між словами, що відрізняються за складовим розміром, тобто за кількістю складів. Відтворення ритмічного контуру слова, тобто кількості складів, є тією основою, на якій тільки і можливе відпрацювання інших елементів складової структури.

На І етапі роботи можна запропонувати такі завдання, що проводяться обов’язково в ігровій формі:

1. Відтворення немовленнєвого ритму з опорою на рухи.

1.1. Відстукування ритму з певним інтервалом (швидко – помірно – повільно).

Логопед дає дитині завдання: “Плескай так, як я”. Дитина за зразком, в такт плескає в долоні. Логопед змінює ритм: то швидше, то повільніше.

1.2. Відтворення ритму за кількістю ударів.

Логопед відстукує по 1, по 2 або по 3 удари: І, І, І; ІІ, ІІ, ІІ; ІІІ, ІІІ, ІІІ. Дитина повторює.

2. Розрізнення слів за кількістю складів.

2.1.Логопед пояснює дітям, що є слова “довгі”, які вимовляються подовжено” (ма-ши-на, ве-ло-си-пед) і “короткі”, які вимовляються швидко (мак, дім). Під час пояснення використовуються схеми із умовними графічним позначенням слів.

Також можна спиратись на рухи рукою у відповідності до будови слова (короткий рух – односкладове слово, подовжений плавний рух у горизонтальному напрямку – багатоскладове слово).

2.2.Логопед промовляє слова, а діти, самостійно знаходять відповідні графічні схеми, а також відображають довжину слова рухами руки (зліва – направо).

2.3.Логопед називає ряд слів (мак, пух, кіт, машина, павутина) і просить дітей підняти руку, коли вони почують довге слово або коротке.

3. Розрізнення кількості складів в складовому ланцюжку.

3.1. В процесі вимовляння слова логопед відстукує число складів, щоб діти відчули реальну різницю в довжині слів, використовуються графічні схеми: мак (– О –); рука (– О – О ); машина (– О – О – О ) тощо.

3.2. Діти повинні впізнати на слух найкоротше або найдовше слово з ряду слів, що зображені схематично.

3.3. Гра “Хто прийшов?”.

В цій грі логопед проговорює складові ряди, з одночасним відстукуванням, а діти рахують їх кількість і знаходять слова з відповідною кількістю складів. Наприклад: Зайчик стукає в двері “тук – тук”; вовк – “тук”. Кіт муркоче: “мур”, а кошеня “мур – мур”. Пес гавкає “гав”, а цуценя “гав – гав – гав” тощо.

3.4. Самостійне проведення цієї ж гри дітьми.

Одні діти проговорюють складові ряди, а інші розрізнюють їх кількість і знаходять відповідні слова.

4. Промовляння складових рядів. На першому етапі роботи рекомендуємо спиратись на збережені звуки раннього та середнього онтогенезу: а, у, о, и, і, е, м, п, т, к, н, в, д.

4.1. Відображене повторення окремих прямих та зворотних складів із звуками, що правильно вимовляються (па; та; ка; ап; ат; ак тощо).

4.2. Повторення складових рядів, які включають звуки, що дитина вимовляє вірно. Використовуються слова звуконаслідування із двох однакових складів. Використовуються звуконаслідування (ко-ко, га-га, му-му, ку-ку).

4.3. Вимовляння слів із двох однакових складів. Використовуються звуконаслідування (мама, тато, папа, вава, ляля, дядя).

4.4. Вимовляння ряду однакових складів в певній послідовності, пропонується запам’ятати і повторити 1, 2, 3, 4 склади (са; са-са; са-са-са; са-са-са-са). В такий спосіб закріплюється навичка вимовляння і розрізнення складових контурів різної довжини.

4.5. Автоматизація складових рядів із різними приголосними та голосними звуками.

Використовуються слова звуконаслідування із двох однакових складів. Одночасно з роботою над структурою слова необхідно здійснювати постановку відсутніх звуків. Ця робота дає великі можливості для формування складової структури слова. Автоматизуючи звуки, можна запропонувати дітям складові ряди в певній послідовності: односкладові, двоскладові, трискладові ( са, са – са, са – са – са) і т.д., тим самим у дитини закріплюються навички вимови складових контурів різного розміру. Коли складові ряди включають в себе не тільки звуки, з якими ведеться робота, а й збережені звуки (та – са, м а – м а –са), то повторення їх сприяє формуванню вміння дитини переключатися з одного складу на інший, попереджує помилки уподібнення звуків.

Мета ІІ етапу полягає в навчанні дітей розрізненню складів, усуненню помилок уподібнення складів один одному, оволодінню вмінням швидко переключатися з одного складу на інший.

1. Артикуляційні вправи, що спрямовані на переключення з однієї артикуляційної позиції на іншу.

Дітям пропонується виконувати за наслідуванням різні вправи, наприклад: витягування губ в трубочку і розтягування їх в посмішку.

2. Артикуляційні вправи поєднуються з вимовлянням окремих голосних звуків: у, і, а тощо.

2.1.Превертається увага до звучання та одночасного артикулювання.

2.2.Діти самостійно промовляють звуки, спираючись на безумовне артикулювання логопеда. Мета цієї вправи – відпрацювання кінестезій та одночасне утворення «образу» звуку.

3. Відтворення рядів із декількох голосних звуків – ау, уа ауі, іау. Вправа проводиться у вище зазначеній послідовності.

4. Відтворення рядів, де змінюються голосні в двоскладових сполученнях (тату, тута, тато, тота, туто, тоту тощо). Рекомендуємо використовувати звуки, що мають стійку вимову.

5. Відтворення рядів у трискладових сполученнях (татуто, татоту, тотута, тутота, тутато).

6. Вимовляння складів із різними приголосними па-ка, ка-па, та-ка, ка-та, ва-ка, ка-ва.

7.Розрізнення складів за однією ознакою і приголосний – голосний (тата – тату, тата – тапа).

Попередні вправи є підґрунтям для засвоєння двоскладових слів із збереженими звуками: вата, муха, хата, мука, кіно, ноти, вухо, око, Вова тощо.

Обов’язковою вимогою є розуміння значення слів, це безпосередньо збагачує як пасивний, так і активний словниковий запас дітей.

Вводячи звуки, що відпрацьовуються в слово, необхідно дотримуватися послідовності ускладнення складової структури. Не потрібно автоматизовувати новий звук в словах, складова структура яких ще не відпрацьована.

Всі ці вправи постійно супроводжуються відстукуванням, ритмічним похитуванням руки в такт вимові, що допомагає дитині фіксувати увагу на кількості складів. Автоматизовані слова одразу ж вводяться в самостійне мовлення дитини.

7.Оволодіння складовим рядом з трьох складів. Використовуються такі підготовчі вправи як відстукування, розрізнення двоскладових і трискладових рядів тощо.

7.1.Вимовляння трискладових рядів із різними приголосними (па – та – ка).

7.2. Закріплення трискладових слів, що складаються із звуків, які дитина вимовляє вірно (панама, канава, копито, поліно, малина, калина, лимони, коліно, папуга).

Всі вправи обов’язково підкріплюються зоровим сприйманням артикуляції логопеда. Це допомагає усуненню помилок уподібнення складів один одному, оволодінню вмінням моторного артикуляторного переключення з одного складу на інший.

На ІІІ етапі роботи основною метою є розрізнення складових систем слів і на цій основі усунення порушень, що проявляються в об’єднанні складових систем різних слів.

Увага дитини привертається до звучання кожного слова в словосполученнях або реченнях. В роботі використовується вербальний і дидактичний матеріал, що підібраний у відповідності до вимог програми і віку дітей.

Метою ІV етапу роботи є подолання скорочень слів, на злитті приголосних в слові.

Формуються навички правильного вимовляння слів різної складової будови. Особлива увага надається звуконаповненню слів, особливо тих, де зустрічається злиття приголосних. Спрощення слів виникають внаслідок несформованості операцій відбору звуків, що проявляється в утрудненні процесу артикуляторного переключення з одного складу на інший.

Пропонуємо такі корекційні вправи:

1.Повторення складового контуру слів з однаковою кількістю складів (па-па-па – па-на-ма).

2.Закріплення навичок з означеним закріпленням зорового образу артикулювання слова, яке автоматизується.

3.Застосування поскладової (розчленованої) вимови слова під час переключення артикуляційних позицій від складу до складу.

3.1.Гра «Упізнай сово». Логопед пропонує дитині упізнати слово за його першим складом з опорою на малюнки.

Наприклад, відпрацьовується двоскладове слово «муха». Логопед звертається до дитини. Будемо говорити слово разом. Це муха, я почну “му…”, а ти закінчиш “ха”, знайдеш малюнок. Логопед в такт вимови доторкається то до себе, то до дитини. Перед дитиною стоїть завдання вимовити один склад слова.

3.2.Вимовляння слів дитиною сумісно з логопедом. Логопед починає слово, а дитина його закінчує.

3.3.Потім ролі змінюються: починає дитина, а логопед закінчує.

3.4.Самостійне промовляння слів дитиною. Гра «Скажи сам».

3.5.Відпрацювання слів із злиттям приголосних в середині слова.

Мета роботи – розподілення приголосних на злитті між двома складами.

3.5.1.Закріплення навичок вимовляння закритих складів і односкладових слів, що складаються із закритого складу (наприклад: кіт, мак, дім, ніс, пух, ком, кит);

3.5.2.Поскладове вимовляння двох частин слова, в якому зустрічається збіг приголосних – пап-ка, кар-та, лам-па, пал-ка, лож-ка, сум-ка, нит-ка тощо. Ця робота проводиться в такій послідовності:

– перший склад в слові вимовляє логопед (пап), а другий – дитини (ка);

– відпрацювання складових приголосних на початку слова – стіл, птах, кролик.

Якщо дитина спрощує приголосні на злитті, то можливо використати прийом нарощування збігу приголосних. Наприклад, логопед говорить: “Я скажу ма, а ти скажеш складніше – фма, тма, хма». Використовується опора на зоровий аналізатор під час артикулювання всіх звуків.

Метою V етапу роботи є усунення перестановок складів у слові.

Цей тип помилок проявляється у дітей лише на певному рівні засвоєння складової структури слова. Роботу над усуненням перестановок складів у словах проводять після того, як дитина засвоїла правильне артикулювання в процесі переключення у вимові з одного складу на інший.

Рекомендуємо проводити наступні вправи:

1. Відпрацювання послідовності складів у слові з опорою на фонематичне сприймання та кінестетичні відчуття.

У випадку перестановок складів у слові у дитини виникають утруднення не тільки у процесі вимовляння, скільки у відтворенні порядку, послідовності складів.

2. Привертання уваги дитини до семантики слова з необхідним тлумаченням.

2.1. Гра «Чудернацькі слова». Логопед пояснює: Якщо склади поміняти місцями, то змінюється повністю смисл слова (наприклад, банка – кабан, сосна – насос).

3. Впізнавання певного складу в тому чи іншому слові.

Завдання: вичленувати склади із ряду поданих слів. Наприклад, потрібно виділити слова із складом “ма” – машина, лопата, мама, рука, мило. Логопед вимовляє кожне слово. виділяючи склад голосом.

4. Послівдовне виділення складів із слова і усвідомлене визначення місця складу в слові.

Цілеспрямоване формування складової структури слова пропонуємо проводити в такій послідовності: двоскладові слова з двома однаковими складами (ма-ма, дя-дя);двоскладові слова з відкритими складами (ла-па, зи-ма); трискладові слова з відкритими складами (ко-ле-со, ма-ши-на, го-ло-ва); односкладові слова (мак, суп); двоскладові слова з одним закритим складом (ві-тер, ли-мон); двоскладові слова зі злиттям приголосних в середині слова (сум-ка, сос-на); двоскладові слова із закритим складом та зі злиттям приголосних (кро-лик, гар-буз); трискладові слова з одним закритим складом (па-ру-бок, ме-те-лик, ба-ра-бан); трискладові слова зі злиттям приголосних (яб-лу-ко во-лош-ка, ков-за-ни); трискладові слова зі злиттям приголосних у закритих складах (со‑няш-ник, ви-ног-рад); трискладові слова із подвійним злиттям приголосних (лас-тів-ка, сал-фет-ка, світ-ло-фор); односкладові слова зі злиттям приголосних на початку слова (стіл, гриб); односкладові слова зі злиттям приголосних в кінці слова (торт, вовк); односкладові слова зі злиттям приголосних на початку і в кінці слова (светр, хвіст); двоскладові слова з подвійним злиттям приголосних (квіт-ка, пінг-він); чотирискладові слова з відкритими складами (гу-се-ни-ця, мо-ро-зи-во, ку-чу-гу-ра).

Зазначаємо, що слова кожної нової складової структури вводяться лише після достатнього закріплення і засвоєння дітьми попередніх структур слів. Робота з формування складової структури слова може здійснюватися як на фронтальних, так і на індивідуальних заняттях. Звичайно, для засвоєння всіх комбінаторних структур слів діти із моторною алалією потребують довготривалої комплексної корекції.

Таким чином, результати наших досліджень засвідчили, що у дошкільників із моторною алалією, які мають ЗНМ ІІ рівня, існують специфічні, типологічні і стійкі порушення складової структури слова, що потребують спеціальної логопедичної корекції.

Характер помилок складової структури слова може бути обумовлений низьким рівнем фонематичних (сенсорних) та артикуляторних (моторних) можливостей дитини. В одночас помилки, що проявляються в перестановці, додаванні, уподібненні складів, свідчать про несформованість фонематичного сприймання та уявлення. Перевага помилок типу скорочення кількості складів, скорочення звуків зі злиттям приголосних вказує на порушення в артикуляторній сфері.

Порушення складової структури слова у дітей із моторною алалією (ЗНМ ІІ рівня) є дуже стійкими і коригуються довше, ніж недоліки вимови окремих звуків. Складова структура слова, що була засвоєна ізольовано, нерідко знову порушується в процесі включення слова у фразу.

Спотворення окремих звуків не є причиною порушень складової будови слова. В основі механізму порушень складової структури слова полягають не стільки труднощі власне моторної реалізації звуків, скільки несформованість кінетичних або кінестетичних образів слів.

Засвоєння складової структури слова залежить як від закономірностей звукової дійсності рідної мови, їх впливу на процес оволодіння мовленням, так і від загального мовленнєвого розвитку дитини, стану сформованості фонематичних процесів і рівня артикуляторних можливостей.