Література

1. Зимняя И. А. Лингво-психология речевой деятельности. – Воронеж, 2001.

2. Цыпина Н.А. Обучение чтению детей с ЗПР. – М.: Науч. объед. «Компенс –центр», 1994.

3. Изучение нарушений письма и чтения: Итоги и перспективы: Материалы I Международной конференции Российской ассоциации дислексии. – М.: Издательство Московского социально-гуманитарного института, 2004. – 296 с.

4. Львов М.Р., Рамзаєва Т.Г., Світловська Н.М. Методика навчання російської мови у початкових класах. – М. Просвещение, 1987р.

УДК 376.37

Основні напрями діагностики дизорфографії у молодших школярів з нзнм Лариса Бартєнєва, Олексій Парасоцький12

Оволодіння писемним мовленням забезпечує молодших школярів необхідним інструментарієм для повноцінної комунікації та подальшого шкільного навчання. На успішність оволодіння зазначеним видом діяльності впливає як рівень сформованості практичного мовлення, так і ступінь розвитку абстрактних та операційних компонентів мислення (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнень тощо). За даними Р. Левиної, Є. Соботович, Р. Лалаєвої, І. Садовнікової, І. Прищєпової, Е. Данілавічуте, Л. Бартєнєвої, М. Шевченко та ін. недорозвиток усного мовлення призводить до порушень у процесі опанування дітьми програмним матеріалом з предметів мовного циклу і негативно впливає на успішність формування усього навчального процесу.

Розповсюдженість орфографічних помилок у писемній продукції учнів загальноосвітніх шкіл складає, за даними І. Прищепової до 80% і є актуальною проблемою, яка вимагає подальшого дослідження та виявлення особливостей процесу оволодіння нормами орфографії в школі.

Численні дослідження [2, 6, 7, 9, 10, 12 та ін.] свідчать, що недорозвиток фонетичної та морфологічної системи мови призводить до виникнення стійких дисграфій, дислексій та дизорфографій.

За визначенням О. Корнєва, Л. Парамонової, І. Прищепової «дизорфографія – це повна, або часткова специфічна нездатність учнів засвоювати орфографічні правила, в основі якої лежить недостатня сформованість морфологічного аналізу, а також мовних узагальнень».

Засвоєння орфографічних знань, умінь та навичок є складним, багатоопераційним, динамічним процесом. Успішність його перебігу залежить від ступеню засвоєння усного мовлення, дій та операцій з мовними одиницями та сформованості багатьох психічних функцій (пам’яті, уваги та ін.).

Результати попереднього експериментального дослідження письма учнів 2-4 класів загальноосвітніх шкіл підтверджують дані Р. Лалаєвої, І. Садовнікової, О. Корнєва, Н. Серебрякової, І. Прищепової та ін. відносно того, що найбільш розповсюдженою категорією дітей, яка має значну кількість орфографічних помилок і багато труднощів у процесі засвоєння правил правопису є молодші школярі з нерізко вираженим недорозвитком мовлення (далі НЗНМ).

При тому, що мовлення зазначеної групи учнів в цілому розвивається самостійно, дослідники відмічають дещо сповільнені темпи формування окремих компонентів усіх мовних систем (фонетичної, морфологічної, лексичної та синтаксичної) у порівнянні з періодизацією мовленнєвого розвитку в нормі [6, 7, 9, 12 та ін.].

У названої категорії дітей можуть бути наявними порушення звуковимови у межах 2-5 звуків не подолані або подолані частково у дошкільний період. Молодші школярі з НЗНМ виявляють недостатній рівень сформованості різних видів мовного аналізу: складних форм фонематичного, складового, а також аналізу речення на слова. Передумови для спонтанного оволодіння парадигматичною морфемною організацією є недостатньо сформованими, фонемний образ морфем не усталюється, діти не оволодівають смисловим значенням елементів слів і зазнають певних труднощів у морфологічному аналізі [7, 9, 12]. Системи морфологічного словотворення і словозміни є в цілому сформованими, проте, спостерігаються помилки у вживанні префіксів дієслів, що позначають просторові відношення, суфіксів іменників зі значенням одиничності, зменшено-пестливості, а також суфіксів прикметників зі значенням матеріальності, присвійності тощо. Наявними є стійкі помилки при утворенні малознайомих складних слів. У зазначеної категорії учнів виявляється відставання у засвоєнні семантики мовних знаків і на лексичному рівні. Словник характеризується обмеженим об’ємом та зниженою актуалізацією, відмічається недостатня сформованість різних типів словесних значень (граматичних, синонімічних, багатозначних, переносних, похідних і твірних) тощо [9, 12].

Аналіз психологічної структури писемного мовлення та особливостей мовленнєвого розвитку молодших школярів з НЗНМ дозволить з’ясувати передумови, які забезпечують оволодіння правописом.

Оволодіння писемним мовленням передбачає засвоєння учнями цілої низки дій і операцій із мовними знаками, що не характерні усному мовленню. Крім операцій, що зумовлюють технічну сторону процесу письма (формування якої достатньо повно подано в літературі), дитині необхідно опанувати складні алгоритми грамотного письма на основі певних принципів орфографії. Орфографічно грамотне письмо базується на морфологічному принципі, в основі якого, за даними Д. Богоявленського, М. Рождєственського, Н. Алгазіної, М. Львова та ін. лежить сформованість орфографічної навички, яка є сукупністю автоматизованих компонентів орфографічних дій. «Орфографічна дія» – це довільна, усвідомлена дія, яка має складну структуру і співвідноситься з етапами розумових дій, виділених і обґрунтованих П. Гальпєріним та О. Леонтьєвим.

У сучасній логопедичній літературі стійкі та специфічні порушення письма, що виникають у процесі засвоєння орфографічних знань, умінь та навичок і обумовлені недорозвитком як мовленнєвих, так і немовленнєвих психічних функцій визначаються як дизорфографія.

Морфологічний принцип передбачає сформованість орфографічної навички, яка ґрунтується на вміннях виконувати орфографічні дії. В процесі становлення навички відбувається згортання розумових операцій (інтеріоризація), орфографічні дії автоматизуються і дитина пише за правилом, не усвідомлюючи самого правила. Таким чином, структура орфографічної навички представлена сукупністю орфографічних усвідомлених дій, до складу яких входять уміння помітити орфограму, визначити її тип, актуалізувати правило написання, виконати алгоритм згідно цього правила і правильно писати орфограму (Д. Богоявленський, М. Рождественський, С. Жуйков, Н. Алгазіна, М. Львов, О. Запорожець, С. Рубінштейн та ін.).

Сформованість названих складових орфографічної навички передбачає певний рівень володіння фонетичними, морфологічними та лексичними узагальненнями, а також діями і операціями з мовними знаками на мимовільному і довільному рівнях [3, 12].

В рамках нашої статті ми пропонуємо розглянути напрямки методики діагностики дизорфографії у молодших школярів з нерізко вираженим загальним недорозвитком мовлення.

Запропонована методика складається з двох етапів: попереднього та основного.

І етап – попередній, передбачає дослідження писемного мовлення, проведення якого дозволить визначити та систематизувати типові помилки, їх характер і розповсюдженість у писемній продукції молодших школярів з НЗНМ.

З цією метою ми пропонуємо різні види письмових завдань, зміст та методика проведення яких широко висвітлена у науково-методичній літературі (Д. Богоявленський, М. Львов, В. Горбачук, М. Вашуленко і ін.) і адаптована до нашої категорії дітей. Письмові завдання ми пропонуємо поділити за двома напрямками:

1) написання диктантів (словникових, текстового, самодиктанту);

2) написання творчих робіт (письмового переказу і твору).

Традиційним засобом перевірки орфографічних вмінь є диктанти. Написання за морфологічним принципом передбачає виникнення «конфлікту між фонетикою та орфографією» (Д. Богоявленський [3]) – у дитини виникає сумнів і постає питання: «Як написати?»

При написанні творчих робіт – переказів і, особливо, творів, – перед дитиною постає питання: «Що писати?». Головною метою цих завдань є – утворити текст. При цьому акцент з якості письма зміщується до змісту написаного. Правильне написання є автоматизованим компонентом, що входить до діяльності більш високого порядку – транслювання власної думки у писемну форму. У коло питань, які вирішуються у ході нашого дослідження, не входить вивчення особливостей зв’язного мовлення. Тому, до експерименту ми включили завдання, в яких необхідно виконати письмовий переказ за поданим планом, а також написати твір за серією малюнків, що об’єднані спільним сюжетом. Реалізація зазначених видів творчих робіт не викликає значних ускладнень у молодших школярів з нормальним мовленнєвим розвитком, оскільки молодші школярі успішно засвоюють зміст і форму викладу зразка, а використання серії малюнків слугуватиме допоміжним засобом визначення змісту та композиції майбутнього твору, що значно спрощує завдання [8, 11].

ІІ етап є основним і включає дослідження рівня сформованості у молодших школярів з НЗНМ практичних узагальнень і теоретичних мовних «знань» на різних рівнях, що дозволить визначити психологічні механізми виявлених орфографічних помилок.

Отже, реалізація ІІ етапу констатуючого експерименту містить три блоки:

1 блок – загально-операційний – спрямований на вивчення особливостей усного мовлення дітей з НЗНМ, які навчаються у загальноосвітніх школах, а також стану сформованості загальних вмінь і навичок, необхідних для оволодіння орфографічно грамотним письмом.

Попередні логопедичні обстеження вказаної категорії дітей підтверджують дані Р. Лєвіної, Л. Назарової, І. Прищепової та ін., що звуковимова учнів 2-4-х класів у цілому є сформованою. Враховуючи вищезазначене, до нашого дослідження долучені діти з фонетично чистим мовленням.

Перший блок діагностичних завдань спрямований на дослідження рівня сформованості фонематичної складової, а саме:

1) фонематичних уявлень та фонематичного аналізу,

2) слухових функцій та операцій (уваги, пам’яті та контролю).

2 блок – спеціально-операційний – включає дослідження сформованості практичних мовних знань, умінь та операцій, які забезпечують формування орфографічної навички.

Як вже зазначалось вище, орфографічно грамотне письмо передбачає здійснення у внутрішньому плані дитини цілої низки дій та операцій з мовними знаками, що вимагає певного рівня сформованості практичних знань, умінь та навичок на різних рівнях мовної системи: фонетичному, морфологічному та семантико-морфологічному.

Так, фонологічний рівень включає сформованість таких складових як: уміння визначати наголос в складах і словах, що є необхідною передумовою для подальшого засвоєння орфограм, (наприклад, ненаголошених голосних), а також здатність помічати позиційні чергування, що лежать в основі орфографічної пильності.

Сформованість практичних морфологічних узагальнень, необхідних для опанування орфографічними правилами, передбачає засвоєння значень основних словотворчих і граматичних морфем різної семантики та способів їх мовного позначення, володіння уміннями диференціювати лексичне і граматичне значення морфологічних одиниць, а також оперувати морфологічним складом слів. Основними показниками сформованості означених морфем є продуктивність їх використання у власному мовленні. Отже, діагностика морфологічного рівня володіння мовленням молодшими школярами з НЗНМ включає дослідження систем словозміни та словотворення, а також практичного морфологічного аналізу.

Успішне оволодіння правилами правопису спирається на достатній рівень сформованості семантико-морфологічного рівня лексичної сторони мови [3, 5, 8 та ін.]. До структури вказаного блоку входять такі вміння, як: добирати споріднені слова, знаходити семантичну схожість і розбіжність між ними, диференціювати споріднені слова від спільнокореневих, вживати абстрактні та узагальнюючі слова, довільно користуватися при застосуванні орфографічних правил способами словозміни та словотворення, а також свідомо оперувати лексичними та морфологічними одиницями мовлення.

3 блок (лінгвістичний) спрямований на вивчення рівня засвоєння теоретичних знань і умінь у всіх системах мови (фонетичної, морфологічної, лексичної), які є обов’язковими для оволодіння орфографічною навичкою.

Численні дослідження Д. Богоявленського, С. Жуйкова, Н. Алгазіної, М. Рождественського, Т. Рамзаєвої та ін. свідчать про те, що орфографічно грамотне письмо спирається на достатній рівень сформованості низки лінгвістичних понять, операційних компонентів словесно-логічного мислення, процесів абстракції, сукцесивного і симультанного аналізу і синтезу, сформованості попереднього, поточного та опосередкованого видів самоконтролю, а також продуктивної учбової діяльності, вміння вирішувати граматико-орфографічні задачі, що є необхідною передумовою опанування нормами грамотного письма.

Готовність дітей до оволодіння морфологічним принципом письма передбачає сформованість операцій, що обумовлюють оволодіння морфологічним строєм мови. Тому зазначений блок передбачає перевірку сформованості уміння помічати у фонематичній системі фонетичні чергування у словах. З цією метою слід перевірити теоретичні знання про: звук (голосний, наголошений, ненаголошений), приголосний (глухий, дзвінкий, твердий, м’який), склад (наголошений, ненаголошений і т. ін.). У морфологічній системі – розуміння значень словотворчих елементів, утворення слів за аналогією, а також оперування морфологічним складом слова, у процесі розуміння та породження власного мовлення. У лексичній системі – розуміння лексичного значення слів та виявлення рівня сформованості об’єму номінативного словника та обсягу похідних слів. Все вищезгадане займає одне із основних місць у процесі дослідження стану сформованості теоретичних знань, які регламентують орфографічний правопис, а саме:

– ненаголошених голосних у корені слова;

– буквосполучень йо, ьо;

– вживання апострофу;

слів із дзвінкими та глухими приголосними;

– префіксів роз-, без-;

– префіксів з – с ;

– префіксів пре-, при-;

– відмінкових закінчень іменників;

– відмінкових закінчень прикметників;

– суфіксів -ськ, -зьк, -цьк у прикметниках;

– особових закінчень дієслів;

– не з дієсловами;

– особових займенників.

Передбачаємо, що методика діагностики рівня сформованості орфографічних знань, умінь і навичок у молодших школярів з НЗНМ дозволить виявити причини труднощів процесу опанування морфологічним принципом письма, визначити психологічні механізми виявлених порушень та окреслити основні шляхи подолання дизорфографії у молодших школярів з НЗНМ.