Мал.12. Як керівники вищого рівня використовують свій час

3. Вимоги до менеджерів

Специфіка управлінської праці і різноманітність управлінських функцій обумовлюють особливі вимоги, які висуваються до менеджерів.

Ця проблема завжди була в центрі уваги практиків і теоретиків управління.

Цікавою є еволюція поглядів на цю проблему з початку ХХ сторіччя до нашого часу.

На думку класика наукового менеджменту Ф.У.Тейлора, керівник повинен володіти такими якостями як: «розум, освіта, спеціальні або технічні знання, фізична зграбність і сила, такт, енергія, рішучість, поміркованість і здоровий глузд, здоров’я».

Згідно зі ствердженням іншого спеціаліста в галузі управління – А.Файоля, цей перелік виглядає дещо інакше: здоров’я і фізична витривалість; розум і розумова працездатність; моральні якості: свідома, тверда, настирлива воля; активність, енергія і почуття відповідальності, турбота про загальний інтерес; значне коло загальних знань; адміністративні здібності і вміння передбачувати і розробляти програми дій; організаторські якості, а особливо вміння будувати соціальний організм, мистецтво управляти людьми; загальне знайомство з усім, що має відношення до основних функцій менеджменту; компетенція в характерній для підприємства професії.

На сьогоднішній день, з урахуванням того, що організація це відкрита система і її функціонування залежить не тільки від внутрішніх, але і від зовнішніх факторів, змінились і погляди на діяльність керівника і критерії її оцінки. До найбільш важливих вимог до менеджерів будь-якого рівня належать: професійна компетентність; наявність загальної підготовки в галузі менеджменту; знання техніки і технології виробництва в своїй галузі; знання з теорії економіки і права, психології і педагогіки; володіння навичками адміністрування; почуття нового, здібності до передбачень; організаторські якості; особиста організованість; вміння управляти людьми; особисті якості: розум, енергійність, впертість в досягненні мети; принциповість і рішучість; чесність і справедливість; вимогливість до себе та інших; уміння поважати підлеглих і рахуватись з їх точкою зору, почуття відповідальності.

У сучасній західній літературі продовжують обговорювати це питання. На сьогоднішній день особливу роль починає відігравати вміння менеджера працювати в команді і приймати рішення в умовах ризику і невизначеності.

4. Особливості підготовки менеджерів в ринкових умовах господарювання

Відомо, що розвиток світового менеджменту в ХХ сторіччі проходив ряд стадій, разом з якими змінювались і представники тих чи інших управлінських професій.

Спочатку вищі управлінські позиції і лідуюче положення в розробці проблем управління займали інженери, потім - економісти і фінансисти, пізніше - юристи, а на сучасному етапі на зміну приходять представники з структур кадрового менеджменту, так звані, персоналознавці. Більш конкретно цей взаємозв’язок можна побачити на мал.13.

СЄСУ – соціально-економічна сторона управління

ОТСУ – організаційно-технічна сторона управління