2. Основні напрями розвитку науки менеджменту на сучасному етапі

В основу розвитку сучасного менеджменту покладено досягнення практично всіх шкіл і напрямів (Таблиця 11.)

Сучасну систему поглядів на менеджмент нерідко називають “новою управлінською парадигмою”, яка базується на таких положеннях:

• відмова від управлінського раціоналізму класичних шкіл менеджменту і висунення на перше місце проблем гнучкості і адаптуємості до постійних змін зовнішнього середовища;

• використання в управлінні теорії систем, що полегшує завдання по розгляду організації в поєднанні її складових частин, які пов’язані з зовнішнім світом;

• застосування до управління ситуаційного підходу, згідно з яким, вся організація в середині підприємства є відповіддю на різний за своєю природою вплив зовнішнього середовища;

• визнання соціальної відповідальності менеджменту як перед суспільством в цілому, так і перед окремими людьми, що працюють в організації.

Таблиця 11. Внесок в сучасну науку менеджменту різних шкіл і підходів

Наукові напрями і ключові положення концепцій	Основні ідеї, що використовуються в сучасному менеджменті
Науковий менеджмент і класична адміністративна школа
Наукові принципи Раціоналізація виконання робіт. Розподіл праці в управлінні.	Науковий підхід до менеджменту і принципи управління Аналіз способів виконання робіт з метою удосконалення Оплата праці, як важливий елемент мотивації праці
Школа людських взаємостосунків і поведінських наук
Колектив, як особлива соціальна група. Міжособистісні взаємостосунки, як фактор росту ефективності і потенціалу кожного працюючого.	Використання в менеджменті факторів комунікації, групової динаміки, мотивації і лідерства Дослідження поведінки людей в організації. Ставлення до членів організації, як до активних людських ресурсів
Продовження таблиці 11.
Кількісний підхід
Використання методів кількісних досліджень, моделювання і ЕОМ.	Використання кількісних вимірювань при прийнятті рішень. Використання інформаційних систем управління і комп’ютерної техніки.
Системний і ситуаційний підходи
Взаємодія і взаємозалежність всіх компонентів організації. Виявлення та облік ситуаційних змінних оточуючого середовища.	Розгляд організації як системи, що складається з взаємопов’язаних частин. Значення оточуючого середовища і зворотного зв’язку для досягнення успіху організації. Прийняття управлінських рішень на базі вивчення всієї сукупності ситуаційних факторів.

Що стосується впровадження нової парадигми в практику управління України, то вона поєднується з радикальними перетвореннями і реформуванням всіх сторін життєдіяльності нашого суспільства. Можна навести найважливіші положення парадигми управління української перехідної економіки:

• гнучке поєднання методів ринкового регулювання з державним регулюванням соціально-економічних процесів;

• формування і функціонування ринкових господарюючих суб’єктів, як відкритих і соціально орієнтованих систем;

• самоуправління на всіх рівнях і переходах до поліцентричної системи господарювання;

• поєднання ринкових і адміністративних методів управління підприємствами державного сектора економіки.