Мал.39. Лінійно-функціональна («шахтна») структура управління

Мал.40. Лінійно-штабна структура управління

Першими такі зміни розпочали великі підприємства, які почали створювати виробничі підрозділи і надавати їм певну самостійність у здійсненні оперативної діяльності. Ключовими фігурами стають не керівники функціональних підрозділів, а менеджери, які очолюють виробничі підрозділи. Структуризція організації по відділеннях проводиться залежно від продукту, що випускається – дивізіонально-продуктова структура (Мал.41.), залежно від споживача – дивізіонально-споживча структура (Мал.42.), залежно від території, що обслуговується – дивізіонально-регіональна структура (Мал.43.).

Мал.41. Дивізіонально-продуктова структура управління

Мал.42. Дивізіонально-споживча структура управління

Мал.43. Дивізіонально-регіональна структура управління

Дивізіональні структури управління забезпечили більш тісний взаємозв’язок зі споживачами, прискорили реакцію на зміни у зовнішньому середовищі, підвищили ефективність діяльності відділів як “центрів прибутку”. У той же час, вони призвели до збільшення ієрархій в управлінні, до необхідності формування додаткових рівнів управління для координації роботи відділів, груп і т.ін., до дублювання функцій і збільшення витрат на утримання управлінського апарату, до ускладнення процесу прийняття управлінських рішень, до зниження зацікавленості в кінцевих результатах роботи. Найбільш популярними в нашій країні ці структури були в 60-70 р.р., коли створювались великі виробничі об’єднання. Але, нажаль, до суттєвого прориву в галузі науково-технічного прогресу ці структури не призвели.

Адаптивний (органічний) тип структур управління

Головна властивість цих структур – здатність відносно швидко пристосовуватись до нових умов. Вони орієнтуються на прискорену реалізацію складних програм і проектів в межах великих підприємств і об’єднань. Як правило, вони формуються на тимчасовій основі, т.т. на період реалізації проекту, програми, вирішення проблеми або досягнення встановленої цілі.

Різновидами цих структур є проектні, матричні, командні і бригадні форми організації управління.

Проектні структури формуються при розробці організацією проектів, під якими розуміють будь-які процеси цілеспрямованих змін в системі, наприклад: модернізація виробництва, розробка нових виробів або технологій і т.ін. При проектній структурі в межах існуючої структури управління формується спеціальний підрозділ – проектна команда, яка працює на тимчасовій основі, до складу якої входять необхідні спеціалісти, а керівник проекту має певні проектні повноваження. По закінченню проекта команда розформовується, а спеціалісти переходять в нову проектну структуру або на свої постійні місця роботи.

В організаціях, які постійно виконують проекти, створюють, так звану, матричну структуру, яка представляє з себе решітчату організацію, побудовану за принципом подвійного підпорядкування виконавців: з однієї сторони – безпосередньому керівнику функціональної служби, з іншої - керівнику проекту (Мал.44.).