Мал.3. Підходи до визначення менеджменту

Менеджмент як органи або апарат управління – це особа або група осіб, що утворили специфічний орган або апарат управління, що відповідає за вивчення, аналіз і формулювання цілей, і ініціює відповідні дії в інтересах організації.

Менеджмент як наука – це самостійна галузь знань, яка має свій предмет, свої специфічні проблеми, методи і способи вирішення.

Менеджмент як мистецтво – це вміння досягати поставлених цілей, спрямовуючи працю, інтелект і поведінку людей, які працюють в організації.

У цілому, термін “менеджмент” застосовується до характеристики управління соціально-економічними процесами на рівні підприємств, що діють в ринкових умовах, з метою отримати прибуток, незалежно від характеру діяльності.

Виходячи з цього, можна так визначити цілі і завдання менеджменту:

Кінцева мета менеджменту – забезпечення прибутковості або доходності в діяльності організації, завдяки раціональній організації виробничого процесу та ефективного використання кадрового потенціалу, а також подолання ризику або ризикових ситуацій.

Завдання менеджменту: зробити людей здатними до спільної діяльності; об’єднати людей навколо загальних цілей; постійна підготовка і розвиток людей; забезпечення комунікації між людьми; розробка і застосування різних способів оцінки діяльності людей і підприємств; створення своїх власних традицій і використання попереднього досвіду.

3. Предмет курсу “Основи менеджменту”, його структура,

цілі і завдання

Ціль курсу “Основи менеджменту” – це вивчення і засвоєння науки, практики і мистецтва управління соціально-економічними системами.

Предмет курсу – основні принципи і функції управління організацією та її елементами.

Завдання курсу – засвоєння теоретичних знань і отримання практичних навичок в управлінні організацією.

Структура курсу передбачає розгляд таких розділів:

РОЗДІЛ 1. Соціально-економічна сутність менеджменту, РОЗДІЛ 2. Еволюція науки менеджменту і її сучасний стан, РОЗДІЛ 3. Функції менеджменту, РОЗДІЛ 4. Зв’язуючі елементи процесу менеджменту, РОЗДІЛ 5. Управління груповими процесами, РОЗДІЛ 6. Ефективність управління.

4. Взаємозв’язок курсу «Основи менеджменту» з іншими дисциплінами

Враховуючи те, що менеджмент – це управління підприємством з метою отримання прибутку, то існує, так званий, економічний механізм менеджменту, який складається з трьох блоків (мал. 4, 5, 6): внутріорганізаційне управління, управління виробництвом і управління персоналом.

Мал. 4. Внутріорганізаційне управління

Мал.5. Управління виробництвом

Мал. 6. Управління персоналом

Саме тому, для ефективного виконання своїх функціональних обов’язків менеджеру необхідно, в першу чергу, засвоїти такі дисципліни, що забезпечують організацію загального процесу менеджменту, а саме: “Менеджмент персоналу”, “Інноваційний менеджмент”, “Фінансовий менеджмент”, “Інформаційний менеджмент”, “Економіка підприємства”, “Комерційна діяльність” і інші.

ЛЕКЦІЯ. ПРИНЦИПИ МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Еволюція принципів менеджменту.

2. Сучасні принципи менеджменту.

3. Роль принципів менеджменту в сучасних умовах господарювання.

1. Еволюція принципів менеджменту

Управління було визнане як самостійна наука і галузь діяльності тільки в ХХ сторіччі, хоча практика управління має таку ж старовинну історію, як і організація. Питання про природу і принципи справедливого та ефективного управління складали предмет роздумів багатьох вчених.

Разом з розвитком науки і практики управління розвивались і змінювались основні принципи, тобто правила організації і проведення процесу управління.

Особливу роль в процесі розвитку принципів управління відіграли роботи засновників менеджменту Ф.Тейлора і А.Файоля.

Ф.Тейлор в 1911 році видав свою книгу “Принципи наукового управління ”, яка започаткувала цілу серію наукових досліджень і робіт, присвячених визначенню і формулюванню принципів менеджменту. До них належать: необхідність розподілу праці, виміру праці, розподіл і конкретний опис завдань, правил і виробничих завдань, створення програм стимулювання, виділення праці як індивідуальної діяльності, використання мотивації, визначення ролі індивідуальних здібностей, визначення ролі менеджменту, ролі профспілок, розвиток управлінської науки.

На особливу увагу заслуговують сформовані засновником класичної школи А.Файолем універсальні принципи управління, які, на його думку, є методами досягнення ефективності будь-якої системи управління. У своїх роботах А.Файоль визначив 14 основних принципів управління, в той же час, вказуючи на те, що кількість їх може бути необмеженою. Ось ці принципи: розподіл праці; влада і відповідальність; дисципліна; єдність розпорядництва; єдність керівництва; підпорядкованість індивідуальних інтересів загально організаційним; винагородження персоналу; централізація; ієрархія; порядок – матеріальний; справедливість; постійність складу персоналу; ініціатива; єдність персоналу.

У нашій країні ідеї наукового управління в умовах нового суспільства знайшли своє відображення в працях О.Богданова, М.Вітке, О.Гастева, О.Єрманського, Є.Розміровича та інших. Ними були розроблені принципи управління соціалістичним виробництвом (Таблиця 2).

Таблиця 2. Принципи управління соціалістичним виробництвом

Принципи	Зміст принципів
Демократичний централізм	Централізоване керівництво народним господарством і надання господарської самостійності колективам підприємства.
Одноосібне керівництво і колегіальність	Одноосібне керівництво передбачає жорстку дисципліну під час праці, підпорядкування волі керівника, колегіальність базується на широкій участі працівників в управлінні.
Єдність політичного і господарського керівництва	Політичні завдання визначаються з урахуванням стану економіки, рівня її розвитку, економічних законів, господарювання спрямовується на виконання планів.
	Продовження таблиці 2.
Галузевий і територіальний підхід	Виробництво управляється переважно галузевими органами, а інфраструктура – переважно територіальними органами.
Планове ведення господарства	Встановлення на значний період напрямів, темпів і позицій розвитку виробництва від підприємств до народного господарства в цілому.
Матеріальне і моральне стимулювання праці	Розподіл матеріальних благ і задоволення потреб людей по кількості та якості витраченої ними праці за допомогою матеріальних і моральних принципів.
Науковість	Побудова всієї системи управління виробництвом на досягнення науки управління.
Відповідальність	Кожний працівник підприємства повинен точно знати свої обов’язки і права, а також, за що він особисто несе відповідальність.
Підбір і розміщення кадрів	Кожний працівник повинен бути підібраний так і поставлений на таку ділянку, де він зможе виконувати доручену йому роботу більш ефективно.
Економічність і ефективність	Ефективне поєднання людських і матеріальних ресурсів, найбільша економія сил і найбільш продуктивне застосування праці.
Послідовність господарських рішень	Основу складає єдність економічних явищ і процесів як послідовності кількісних і якісних змін, що здійснюється в часі і просторі.