Мал.63. Типи контролю

Попередній контроль здійснюється до фактичного початку роботи підприємства, під час планування. На цьому етапі розробляються правила, процедури, лінії поведінки. Менеджери визначають ресурси або моменти в організаційному процесі, які визначають успіх всього процесу. На операційному та управлінському рівні це - уважний відбір ресурсів, розвиток політики і виробничих процедур. На стратегічному рівні це аналіз змін в оточуючому середовищі, які можуть вплинути на здійснення довготривалих організаційних цілей.

Поточний контроль – здійснюється безпосередньо в процесі діяльності підприємства.

На операційному рівні це забезпечення виконання всіх робіт і розвиток подій відповідно до планів. На стратегічному рівні - це зосередження уваги на квартальних результатах, нагляд за організаційним процесом і внесення необхідних коректив.

Зворотній контроль здійснюється після того, як роботу виконано.

На операційному рівні - це оцінка ефективності організаційної діяльності, оцінка і винагородження службовців і аналіз особистої діяльності менеджерів.

На стратегічному рівні – це оцінка успішності поточних планів, їх відповідності діяльності всієї організації.

Для контролю ресурсів використовують різні види і методи (Табл. 31).

Таблиця 31. Види і методи контролю

Ресурси	Види контролю	Методи контролю
Фізичні ресурси	Контроль за якістю продукції і послуг. Контроль закупки. Контроль запасів. Виробничий контроль.	Одиничні, статистичні. Якість, ціна, своєчасність постачання. Інвентаризація. Хронометраж, диспетчування, маршрутизація, забезпечення необхідними інструментами.
Людські ресурси	Управління людськими ресурсами.	Відбір, оцінка виконання, делегування, коефіцієнти людських ресурсів.
Фінансові та інформаційні ресурси	Фінансовий контроль. Управлінський контроль.	Фінансове планування – бюджет, аналіз коефіцієнтів, фінансові перевірки. Ввідний контроль, стратегічний нагляд, контроль виконання.

3. Принципи контролю

Для того, щоб контроль міг забезпечити досягнення цілей підприємства, він повинен відповідати таким принципам:

стратегічна спрямованість контролю – управлінський контроль повинен мати стратегічний характер, відображати загальні пріоритети розвитку підприємства і підтримувати їх;

гнучкість контролю – як і плани, контроль повинне бути достатньо гнучким і пристосовуватись до змін. Якщо щось непередбачене можна спрогнозувати, тоді контроль стає неприйнятним;

простота контролю – контроль повинен відповідати потребам і можливостям людей, що взаємодіють у системі контролю і реалізують їх. Надмірна складність контролю веде до безладдя і до втрати управління ситуацією;

економічність контролю – всі витрати, які має підприємство при здійсненні контролю, повинні призводити до збільшення його переваг і прибутків. Витрати коштів повинні наближувати підприємство до визначених цілей. Тому, сумарні витрати на систему контролю перебільшують переваги, підприємству краще не використовувати цю систему контролю взагалі або ж запровадити менш тотальний контроль;

орієнтація на результати – кінцева ціль управлінського контролю повинна полягати не в тому, щоб зібрати інформацію, встановити стандарти і визначити проблеми, а в тому, щоб вирішити задачі, які стоять перед підприємством. Контроль можна назвати ефективним тільки тоді, коли підприємство фактично досягає своєї цілі і може сформулювати нові цілі;

відповідність справі – контроль повинен відповідати виду діяльності, що контролюється, об’єктивно вимірювати та оцінювати те, що дійсно важливо;

своєчасність контролю – визначається не швидкістю або частотою його проведення, а годинним інтервалом між проведенням виміру та оцінки, який адекватно відповідає явищу, що контролюється. Система ефективного контролю – це система, яка надає необхідну інформацію керівництву підприємства до того, як настане криза.