2.Теоретичні аспекти діагностики особистості в системі суспільних відносин

Спрямованість як і всі інші властивості особистості не можуть бути розкриті як функціональні, ні тим більше як матеріально-структурні властивості-якості. Вони належать до тієї категорії властивостей-якостей, які визначаються як системні. За К. Марксом, особистість є соціальна якість індивіда і тому воно може бути зрозуміле лише при розгляді життя індивіда в суспільстві. Тільки аналіз відносини "людина-суспільство" дозволить розкрити основи властивостей людини як особистості.

Підхід до вивчення цього відношення, поширений в західній психології, можна оцінити як натуралістичний. Підстави особистості, а також і соціально-психологічних явищ західні психологи намагаються шукати в деяких власних властивості індивіда, притаманних йому природним чином.

Різні реальні групи, що виникають у суспільстві, можуть формуватися на основі різних суспільних відносин: не тільки економічних, але також політичних, етичних, естетичних та ін

Сказане не меншою мірою відноситься і до вивчення особистості. Щоб зрозуміти підстави, на яких формуються ті чи інші її властивості, потрібно розглянути її життя в суспільстві, її "рух" у системі суспільних відносин. Ці відносини виражаються насамперед у тому, в які спільності в силу об'єктивних причин включається в процесі життя той чи інший конкретний індивід. У кінцевому рахунку його особистісні властивості формуються і розвиваються в залежності від його належність до певного класу, нації, етнічної групи, професійної категорії, сім'ї певного (історично склався) типу, від освіти (якщо він його отримує) в школі (і в середній та вищій), певного типу, членства в громадської чи політичної організації і т.д.

включеність індивіда в ті чи інші спільності визначає зміст і характер виконуваних ним діяльностей, коло і способи спілкування з іншими людьми, тобто особливості його соціального буття, його спосіб життя.

Відношення «індивід-суспільство» є відношення породження, формування особи суспільством. І разом з тим породження, формування і розвиток особистостей (історично визначених типів особистості) є необхідною "складової" самого процесу розвитку суспільства. Суспільні відносини існують (розвиваються і закріплюються) у формі певної організації процесів виробництва, обміну та споживання, певних соціальних інститутів, законів, норм і правил. Було б, однак, невірно уявляти собі ці відносини та їх форми як щось зовнішнє для індивіда, як деякі зовнішні координати, щодо яких розгортається, "будується" його поведінка, або як деяку зовнішню силу, якою він змушений підкорятися. Суспільні відносини існують не поза дій індивідів. Навпаки, саме в цих діях вони й існують. Для індивіда суспільство-це не просто деяка соціальна середа. Он-член суспільства. Він об'єктивно необхідним чином включений у суспільні відносини. Тому дії індивідів (а разом з тим його мотиви, прагнення, установки, звички, симпатії і антипатії) не можна зрозуміти без аналізу того, як саме він включений в ці відносини. В залежності від того, яке його об'єктивне ставлення до виробництва, обміну і споживання, до власності на засоби виробництва, якими громадянськими правами він володіє, як він включений в політичну та ідеологічну життя суспільства, - в залежності від усього цього знаходиться спосіб життя індивіда, його поведінку і його психологія.

Спосіб життя індивіда, обумовлений суспільними відносинами, в системі яких він живе і діє, виконувані ним соціальні функції, забезпечують формування, трансформацію і закріплення властивостей, які утворюють його психологічний склад. Саме в процесі "руху" індивіда в системі суспільних відносин відбувається перетворення психічних функцій, процесів і станів в психологічні властивості його особистості.

Суб'єктивно-особистісні відносини конкретної людини, звичайно, не вичерпуються тільки тими, підставою яких є отноше ¬ ня економічні. У процесі життя в особистості формуються також певні суб'єктивні відношення до політичних зіб'ю, ідеологічним впливам, науковим відкриттям, явищам культури і мистецтва і т. д. Всі ці відносини утворюють надзвичайно складну, багаторівневу і динамічну систему У психологічному плані нас, звичайно, перш за все цікавлять "параметри" (або вимірювання) суб'єктивно-особистісних відносин. За В.Н. Мясищеву такими параметрами є наступні: 1) Домінантність (у системі всіх відносин особистості Мясищев виділяв домінуючі, в яких виражаються всі її основні мотиви і цілі життя і які визначають її спрямованість); 2) Рівень активності (або вираженості відносин) 3) Модальність (відношення позитивне, негативне, нейтральне, амбівалентне); 4) Ступінь стійкості; 5) Принциповість; 6) Цілісність (або внутрішня зв'язаність відносин, визначальна гармонійність або роздвоєння особистості) 7) Широта (багатство чи вузькість відносин); 8) Рівень свідомості

Специфічне поєднання перерахованих параметрів визначає осо ¬ бливості психологічного складу конкретної особистості і міру її громадської активності. Цілі, мотиви, суб'єктивно-особистісні відносини, формуються і розвиваються не по мимо свідомості особистості. Навпаки, їх формування і розвиток є разом з тим формування і розвиток індивідуальної свідомості.

В психодіагностиці використовують певні методики для дослідження соціально-обумовлених диспозицій. До них можна віднести:тест-опитувальник 16 PF Кетелла (187 питань), прояв 16 факторів (Комунікабельність,інтелект,емоційна стійкість,самовпевненість,совісність,несміливість,чутливість,підозрілість,уява,тривожність і т.д.);Мінесотський багатопрофільний особистісний опитувальник (ММРі)- 566 питань – для діагностики психічних порушень; Фрайбургський особистісний опитувальник (FPі); Визначення акцентуації характеру Леонгарда –Шмішенка.