Екзаменаційний білет № 34

ПИТАННЯ (ЗАВДАННЯ):

1. Особливості консультування клієнтів із страхами та фобіями.

2. Проаналізуйте зв’язки між методологічними принципами психологічної науки (зокрема, суб’єктивно-генетичним принципом, принципом детермінізму, принципом єдності свідомості і діяльності, та ін.) та поширеними практичними підходами до управління персоналом.

3. Механізми впливу нейромедіаторів на активність протікання психічних процесів.

1.Особливості консультування клієнтів із страхами та фобіями.

У психологічному консультуванні ми зустрічаємось з двома типами страхів - нормальним, що розуміється як природна реакція, і патологічним, який називається фобією. Щоб консультант міг ефективно надавати допомогу, він повинен розуміти психологічний зміст і психодинаміку різного роду страхів.

Частіше всього клієнт звертається з приводу конкретних страхів, пов'язаних із якимись важливими подіями (страх перед іспитом, чи хірургічною операцією і т. п.). У таких випадках слід спочатку допомогти клієнту зрозуміти зміст події, що викликає почуття страху, розібратися, якою мірою його реакція на цю подію є правдоподібною і адекватною. Працюючи з людиною зі страхами потрібно навчити її розслаблятися.

Двосторонній психом'язовий зв'язок: страх завжди супроводжується м’язовим напруженням;наш емоційний стан впливає на тілесний,і навпаки.Навчившись контролювати м’язове напруження,можна впливати на емоційний фон.Це один із способів розслабитися і контролювати свій емоційний стан.

Велику складність для психолога має консультування клієнтів із фобіями. Основою патологічних страхів є глибоко прихована тривога. Суть механізму формування фобії полягає в зміщенні тривоги від первинної ситуації чи об'єкта, що викликали занепокоєння, на іншу ситуацію чи об'єкт. Людина починає боятися речей, які є лише замінниками об'єктів первинного занепокоєння. Таке зміщення виникає внаслідок невирішених внутрішніх конфліктів.

Консультант не повинен проявляти поспішності в інтерпретації внутрішніх конфліктів клієнта на основі його конкретної фобії. В інтерпретації дуже ненадійно опиратися на символічний зміст фобії. За однією й тією ж фобією в різних людей можуть приховуватись різні конфлікти. Суть фобії великою мірою залежить від індивідуальної історії життя клієнта, тому можна помилитись, піддавшись спокусі поверхового пояснення.

Стержнем невротичної поведінки з перевагою фобій є посилене уникання тривоги, намагання обійти спонукаючий її конфлікт. Тому клієнт почасти спокійно говорить про свій страх, але заперечує існування будь-яких внутрішніх конфліктів, пов'язаних із цим страхом. Консультант повинен бути готовий до такої поведінки. Способи уникнення обговорення конфлікту можуть проявитись найрізноманітнішим чином. Як правило, клієнти дуже обережні в стосунках із консультантами. Вони схильні противитись намаганню консультанта говорити про речі, що провокують тривогу.

Опираючись, клієнт також може намагатись відійти від теми бесіди, і таким чином ухилитись від тематики, що провокує тривогу.

Консультант повинен мати на увазі ці типові риси поведінки клієнтів із фобіями, оскільки інколи доводиться поступатися перед клієнтами, і не торкатись неприємних тем, щоб не завдавати їм страждань. Одначе така тактика не дозволяє надіятись на успіх у корекції фобій.

Ще один спосіб утечі від тривоги клієнтів із фобічними реакціями - це самолікування. Вони купують медичні книжки, риються в спеціальних журналах, намагаються випробувати всі можливі методи лікування, однак уникають безпосереднього звернення до своїх внутрішніх конфліктів.

2.Проаналізуйте зв’язки між методологічними принципами психологічної науки (зокрема, суб’єктивно-генетичним принципом, принципом детермінізму, принципом єдності свідомості і діяльності, та ін.) та поширеними практичними підходами до управління персоналом.

Принцип детермінізму - принцип, що передбачає причинну обумовленість психічних явищ. Детермінізм (від лат. Determinare - визначати) - закономірна і необхідна залежність психічних явищ від породжуючих факторів.

Згідно з принципом детермінізму, все існуюче виникає, видозмінюється і припиняє існуваннязакономірно.О д н е з можливих його формулювань виглядає так: психіка

визначається стилем життя і змінюється зі зміною зовнішніх умов.

Єдність свідомості і діяльності. Свідомість і діяльність завжди знаходяться в нерозривній єдності, взаємозв’язку і взаємовпливі. Свідомість створює внутрішній план діяльності, діяльність є не просто умовою, але й засобом виникнення і розвитку свідомості.Розвиток. Психіку можна правильно зрозуміти, якщо її розглядати в безперервному розвитку як процес і результат впливу вікового фактора, життєвих умов, діяльності, яка виконується, соціального оточення й особистої активності людини. Всі компоненти, які створюють внутрішній світ людини, безперервно змінюються. Системність. Цей принцип визначає трактування психічних явищ як внутрішньо зв’язаних компонентів цілісної психічної організації. Жодне з психічних явищ не може бути відірваним від загального контексту життєдіяльності або цілісної організації внутрішнього світу людини, приймаючи у відповідному контексті нерідко зовсім інший сенс і значення, ніж якби воно аналізувалося окремо.

Принцип гуманізму є «вихідною точкою, з якої можливе розгортання практичної роботи, та основною умовою її здійснення». За принципом гуманізму, «або гуманістичного підходу до людини», усі види діяльності у практичній роботі мають відповідати її об´єктові, виходити з інтересів і прав людини, захисту її особистісного суверенітету, всебічного розвитку її самобутності».

Управління персоналом слід аналізувати в контексті таких принципів:

• комплексності;

• системності;

• детермінізму;

• розвитку;

• гуманізму.

Принцип комплексності, чи комплексний підхід, націлений на інтеграцію знання про різні якості, властивості і стани персоналу і різних систем, в яких він здійснює свою діяльність. Розробка комплексного підходу пов'язана з концепцією Б. Ананьева, який сформулював задачу цілісного підходу до вивчення людини і інтеграції знання про неї. Загальними характеристиками комплексного підходу являються: виявлення багатоаспектності, багатофакторності, різнопланованості онтологічних детермінант і їх складових. Комплексний підхід націлений на інтеграцію різнорівневого знання про закономірності і механізми прогресивного розвитку персоналу як суб'єкта діяльності.

Системний підхід відрізняється від комплексного, хоча тісно пов'язаний з ним. Головна його ідея заключається у вивченні об'єкта як цілого, що складається із різних взаємопов'язаних елементів, упорядкованого і складноорганізованого цілого. В управлінні персоналом принцип системності дозволяє розкрити зміст прогресивного розвитку персоналу і його особистісно-прогресивного розвитку як акмеологічної системи. Системний підхід — це сукупність елементів, що знаходяться у взаємозв'язках і відносинах один з одним, які утворюють певну єдність чи цілісність діяльності в процесі особистісно-професійного розвитку, що можуть бути представлені як складна система, що характеризується як суб'єкт діяльності, система навичок і вмінь, система мотивів, еталонів і ідеалів АКМБ. Ця система є багаторівневою, що може бути представлена рівнями розвитку особистісних властивостей і професіоналізму. Системний підхід поєднує аналіз структури і функцій кадрових служб з визнанням істотних факторів впливу середовища на кадрові технології і їх зворотний вплив на процеси управління персоналом.

Принцип психологічного детермінізму і розвитку (К. Абульханова, Л. Анциферова, В. Асєєв, А. Брушлінський, В. Мерлій, С. Рубинштейн), розроблені в психології і використовуються в управлінні персоналом, що детермінують саморозвиток особистості, направлені не тільки на прогресивний розвиток персоналу, але і на його удосконалення. При цьому розвиток людини здійснюється в планах розвитку індивіда як суб'єкта діяльності, особистості і індивідуальності, а також персоналу організації. Застосування принципу розвитку в управлінні персоналом передбачає:

* розуміння розвитку як удосконалення, руху до вищого розвитку;

* визнання суб'єктивного характеру розвитку;

* індивідуальний характер розвитку;

* багатоплановість розвитку в різних сферах;

* реалізація потенціалу в процесі розвитку.

Застосування принципу гуманізму означає, що в управлінні персоналом слід використовувати різноманітні гуманітарні технології, направлені на удосконалення соціальної політики організації.