Екзаменаційний білет № 36

ПИТАННЯ (ЗАВДАННЯ):

1. Особливості консультативної роботи з депресивними клієнтами.

2. Визначте поняття “конфлікт” у соціальній психології, наведіть схему соціально-психологічного аналізу конфлікту.

3. Основні закономірності функціонування нервової системи.

1. ДЕПРЕСІЯ - це стан гнітючої емоційної пригніченості і психічного розладу. Вона, як правило, виникає після негативних подій в житті людини, але часто розвивається без якої-небудь видимої причини. При депресії виявляється почуття апатії і безпорадності, постійна туга, поганий настрій, сум, тривога, страх, почуття провини, гіпертрофована самокритика, суб'єктивне почуття інтелектуальної неспроможності, безвольність. Ці прояви знижують психічну та рухову активність. Виникають хронічна втома, відсутність або різке посилення апетиту, зниження сексуального потягу, хронічне безсоння при постійної сонливості. Депресивність може варіювати від непомітних з боку до важких ярковираженним переживань.

Слабовиражена депресія нейтралізується зміною обстановки, відпочинком на природі, релаксацією, аутотренінгом, медитацією, відвідуванням сауни і т.і. Вживання різних антидепресантів і алкоголю не вирішує проблеми, а навпаки посилює - депресія стає ярковираженной і хронічною. При яскраво виявленої депресії необхідна консультація психолога. На сьогоднішній день депресія є однією з найбільш поширених причин звернення до психолога.

Найбільш сильним захистом, який зазвичай використовують депресивні люди, є інтроекція. З клінічної точки зору, інтроекція є найбільш важливим процесом, що дозволяє зрозуміти і видозмінити депресивну особистість. У міру розвитку психоаналітичної теорії найпростіші енергетичні концепції стимулювали рефлексію.

ПЛАН ОБСТЕЖЕННЯ Виявлення депресії виявляється в процесі бесіди з хворим. Бесіду слід вести в спокійній і розташовує атмосфері, що дає можливість задавати питання про переживання хворого. Депресію легше виявити при достатній мотивації хворого до розмов про своїх думках і емоціях. Виявлення різних типів депресій складно з різних причин. Хворі дуже часто пред'являють скарги в основному «тілесного» характеру, випробовуючи занепокоєння з приводу можливого соматичного захворювання. Нерідко хворі не пред'являють скарг на депресію або не шукають допомоги у зв'язку зі зниженим настроєм. Чоловікам важче, ніж жінкам, словесно виражати свої емоції і визнати себе потребували допомоги.

Виникненню депресії можуть передувати зміни в сімейних і інших міжособистісних відносинах, зміни в навчанні, на роботі, втрата близьких людей, інші стресові фактори. Спостерігають невідповідність між кількістю обтяжливих відчуттів і об'єктивними даними. Як і зниження настрою, соматичні прояви можуть бути більш виражені вранці.

В процесі спілкування з особистістю слід прослідкувати наявність в неї соматичних змін,що являються ознаками депресії.

соматичні симптоми      Розлади сну: болісне безсоння з ранніми пробудженнями.      Зниження апетиту, зниження маси тіла хворого.      Зниження лібідо.      Болі (головні, серцеві, суглобові, в животі і т.д.).      Коливання артеріального тиску, тахікардія.      Запори.

Суїцидальні тенденції в рамках важких депресій є ургентними станами. Слід вкрай насторожено ставитися до будь-яких висловлювань депресивних хворих про небажання жити або прагненні померти. Хворого слід відкрито, але обережно розпитувати про це. Важливо оцінити серйозність намірів хворого. Хворий з суїцидальними тенденціями потребує консультації психіатра. Якщо хворий вже вчинив суїцидальну спробу або його готовність до самогубства висока, то консультація повинна бути невідкладною. У будь-якому випадку до консультації хворий весь час повинен знаходитися під наглядом медичного персоналу, родичів і т.д. У бесіді важливо створити у хворого впевненість, що він може отримати допомогу від лікаря; необхідно сприяти тому, щоб хворий сам намагався знайти більш позитивний, ніж суїцид, вихід зі сформованої ситуації. Також необхідно визначити наявність у нього психотичних симптомів.

Існує медикаментозне та не медикаментозне лікування.

Немедикаментозне лікування При різних депресивних розладах широко застосовують різні види психотерапії.      Вивчена та доведена ефективність короткочасної психотерапії (психодинамічна і когнітивна) при депресіях.      Довготривалі варіанти психодинамічної психотерапії широко застосовують при великому депресивному епізоді, однак доказів їх ефективності в рандомізованих дослідженнях поки недостатньо.      Групова психотерапія.      Сімейна психотерапія. Сім'я хворого і соціальна допомога надають сприятливий вплив на лікування великого депресивного розладу.

2. Визначте поняття “конфлікт” у соціальній психології, наведіть схему соціально-психологічного аналізу конфлікту.

Конфлікт — ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Соціальний конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) — крайній випадок загострення соціальних протиріч, який виражається в зіткненні різних соціальних спільнот, обумовленому протилежністю чи суттєвою відмінністю їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку.

Розуміння конфлікту як соціально-психологічного явища через систему взаємопов'язаних і необхідних ознак:

• існує ситуація відкритого зіткнення у формі протиборства або протидії двох і більше сторін, які є акгівнимі суб'єктами

• виявляється тип взаємодії викликає певний тип взаємовідносини між сторонами - відносини взаємної неприязні або ворожнеч

•   кожна зі сторін переслідує свої цілі, засновані на потребах і мотивах, випробовуючи утруднення (бар'єри) в їх досягненні через дії інших сторін

• конфліктна взаємодія опосередковується певним загальним для всіх сторін предметом, іменованим ресурсом конфлікту: ресурс завжди обмежений; його менше, ніж необхідно сторонам;

• взаємна залежність сторін не дозволяє їм піти з «арени» взаємодії;

• сформовані в конфліктній взаємодії відносини в сукупності з переживанням неможливості досягнення своєї мети визивавает у сторін сильні негативні емоції.

Аналізуючи структуру конфлікту, можна виділити такі основні поняття: сторони (учасники) конфлікту, умови перебігу конфлікту, образи конфліктної ситуації, можливі дії учасників конфлікту, наслідки конфліктних дій.

Пізніше схему розширили і вона включає в себе 11 понять.

Сутність конфліктів. Під соціальним конфліктом розуміється найбільш гострий спосіб розвитку і завершення протиріч, що виникають в процесі соціальної взаємодії, що полягає в протидії суб'єктів взаємодії і супроводжується їх негативними емоціями по відношенню один до одного. Крім конфлікту, соціальні суперечності можуть вирішуватися шляхом співробітництва, компромісу, поступки і уникнення.Класифікація конфліктіву вигляді типології, систематики і таксономії. Базисна типологія показує кордону і розкриває структуру об'єктного «поля» конфліктології. Вона включає конфлікти за участю людини: соціальні та внутріособистісні, а також зооконфлікти. Соціальні конфлікти: міжособові, між особою і групою, між малими, середніми та великими соціальними групами, міжнародні конфлікти. Внутрішньоособистісні конфлікти: між «хочу» і «хочу»; «можу» і «не можу»; «хочу» і «не можу»; «хочу» і «треба»; «потрібно» і «треба»; «потрібно» і «не можу». Зооконфлікти: внутрішньовидові, міжвидові та интрапсихические.Структура конфлікту- сукупність стійких елементів конфлікту, що забезпечують його цілісність, тотожність самому собі. Вона характеризує статичну складову конфлікту і включає дві підструктури: об'єктивну і суб'єктивну, кожна з яких має явні та приховані елементи. Важливо визначити структуру тієї надсистеми, елементом якої є досліджуваний конфлікт є визначення функцій конфлікту.Функції конфлікту- його вплив на зовнішнє середовище і свої підсистеми. Вони характеризують динаміку конфлікту. За спрямованістю виділяють конструктивні і деструктивні функції; по сфері дії - зовнішні та внутрішні.Генезис конфлікту- його виникнення, розвиток і завершення під дією системи чинників і причин. До основних груп причин конфліктів відносять: - Об'єктивні; - Організаційно-управлінські; - Соціально-психологічні; - Психологічні.Еволюція конфлікту- його поступове, безперервне, відносно тривале розвиток від простих до більш складних форм.Динаміка конфліктів- хід розвитку конкретних конфліктів або їх видів у часі.Системно-інформаційне опис конфліктів- вид і результат їх системного аналізу, що полягає у виявленні закономірностей інформаційного обміну між основними структурними елементами конфлікту, а також між конфліктом і зовнішнім середовищем. Інформація відіграє ключову роль у виникненні, розвитку, завершення, регулюванні конфліктів, а також у розвитку конфліктології.Попередження конфліктів- в широкому сенсі - така організація життєдіяльності суб'єктів взаємодії, яка зводить до мінімуму ймовірність виникнення конфліктів між ними; у вузькому сенсі - діяльність суб'єктів взаємодії, а також третіх осіб щодо усунення причин конкретного назріваючого конфлікту, розв'язання суперечності неконфліктними способами.Завершення конфліктів- етап в динаміці конфлікту, що полягає в його закінченні по будь-яких причин. Основні форми: дозвіл; врегулювання; загасання; усунення; переростання в інший конфлікт.Дослідження і діагностика конфліктів- діяльність по виявленню закономірностей розвитку та особливостей конфліктів з метою їх конструктивного регулювання.

3. Основні закономірності функціонування нервової системи.

Функціонування ЦНС частіше називають координаційним або узгоджувальним. Це пояснюється тим, що ЦНС сформувалася в процесі еволюції як механізм, що забезпечує узгодження функцій організму з навколишнім середовищем і між собою. Таким чином ЦНС би об'єднує (інтегрує) їх в єдине ціле. Тому функцію ЦНС також називають «інтегративної» (об'єднує). Координаційна (інтегративна) функція ЦНС зводиться до аналізу аферентних нервових сигналів, що надходять у неї в даній ситуації від усіх рецепторів організму, та до синтезу адекватного еферентної нервового сигналу, адресованого органам-ефекторів (тобто до аналізу подразників, що діють на організм, і в синтезу реакції організму, адекватної даній ситуації). І. П. Павлов часто називав функції ЦНС «аналітико-синтетичними». Координаційна функція ЦНС (аналіз і синтез нервових сигналів) здійснюється за рахунок взаємодії в ній процесів збудження і гальмування. Ця взаємодія в кінцевому підсумку зводиться до додавання збудження і гальмування центральними нейронами.