1.Основні прояви почуттєво-емоційної сфери при розбудові комунікацій двох осіб протилежної статі.

почуття - це внутрішнє ставлення людини до чогось, особливе емоційне стан.

Емоційні відносини на першому етапі їх розвитку постають у вигляді симпатій і антипатій однієї людини до іншої. Міжособистісний, диадических характер емоційних відносин виражений тут ще в мінімальному ступені. Повертаючись до виділених двом сторонам емоційних відносин - развивающемуся процесу та атракції, можна сказати, що на першому етапі розвитку емоційних відносин саме атракція виступає в якості їх провідного компонента.

На перших етапах спілкування найпомітніше буде вплив найбільш відкритих для спостереження характеристик людини, які не потребують для свого впізнання скільки-небудь тривалого часу, таких, як соціально-демографічна приналежність, символи соціального статусу і т. д. Головною з таких характеристик є зовнішність, ступінь фізичної привабливості.

Великий вплив як на саму атракцію, так і на характер її залежності від інших змінних надає співвідношення стійких властивостей членів пари. Найбільшою мірою в цьому сенсі вивчено вплив на атракцію ступеня подібності або неподібності установок.

У відносинах, що розвиваються досвід спілкування з партнером опосередковує сприйняття і оцінку його дій. Кожен акт поведінки стає важливий не тільки сам по собі, але і в контексті всієї взаємодії.

Симпатія, як правило, виникає на основі спільних поглядів, інтересів і цінностей, а також внаслідок виборчої позитивної реакції на зовнішність, поведінку та риси характеру іншої людини . Симпатія однієї людини до іншої проявляється як інстинктивна схильність, почуття внутрішньої спорідненості між ними. Виражається в підвищеному інтересі до людини, доброзичливості, наданні уваги та допомоги.

Любов утворює вищий рівень відносин людини до людини. Вона виявляється як прагнення випробувати радість, відбиту від радості коханої людини.

У любові з'єднуються чоловік і жінка. Їх психологія і світосприйняття різні. Іноді це заважає взаєморозумінню, тому і чоловік і жінка повинні вчитися розуміти один одного, освоювати культуру міжособистісного спілкування. Взаємоповага між чоловіком і жінкою виявляється в поведінці, розмові.

2.Проаналізуйте основні чинники задоволеності працівника своїм місцем в організації та психологічну проблематику управління мотивацією персоналу (зокрема, виходячи зі змісту процесної моделі мотивації Портера-Лоулера та „піраміди потреб” А.Маслоу).

Задоволеність працею - емоційно-оціночне ставлення особистості або групи до виконуваної роботи і умов її протікання.

В моделі Портера-Лоулера фігурує 5 основних ситуаційних факторів:

1. витрачені працівником зусилля;

2. сприйняття;

3. отримані результати;

4. винагородження;

5. ступінь задоволення.

Відповідно до моделі Портера-Лоулера:

• рівень зусиль, що витрачаються (3) залежить від цінності винагороди (1) і від впевненості в наявності зв’язку між витратами зусиль і винагородою (2);

• на результати, досягнуті працівником (6), впливають три фактори: витрачені зусилля (3), здібності і характерні особливості людини (4), а також від усвідомлення нею своєї ролі в процесі праці (5);

• досягнення необхідного рівня результативності (6) може призвести до внутрішньої винагороди (7а), тобто відчуття задоволеності роботою, компетентності, самоповаги, і зовнішньої винагороди (7б) – похвала керівника, премія, просування за службою тощо;

• пунктирна лінія між результатами і винагородженням, що сприймається як справедливе (8) виходить з теорії справедливості і показує, що люди мають власну оцінку ступеня справедливості винагороди;

• задоволення (9) є результатом зовнішнього і внутрішнього винагородження з урахуванням їх справедливості;

• задоволення є критерієм того, наскільки цінною є винагорода насправді (1). Ця оцінка буде впливати на сприйняття людиною майбутніх ситуації.

Модель Портера - Лоулера дозволяє зробити такі висновки:

1. результативна праця призводить до задоволення, а не навпаки – задоволення призводить до досягнення високих результатів в праці;

2. мотивація не є простим елементом. Для забезпечення її ефективності необхідно об’єднати в єдину систему: зусилля, здібності працівників, результати їх праці, винагороду і задоволення.

Піраміда потреб А.Маслоу

У кожний конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, що для неї є важливішою або сильною.

• Фізіологічні потреби (потреби найнижчого рівня) є необхідними для виживання. Вони включають потребу в їжі, воді, захисті, відпочинку, сексуальні потреби.

• Потреби в безпеці включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися в майбутньому (покупка страхового полісу або пошук надійної роботи з гарними видами на пенсію).

• Соціальні потреби (потреби в приналежності, дружбі, любові) включають почуття приналежності до чого-небудь або кого-небудь, підтримки.

• Потреби в повазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку оточуючих, визнанні.

• Потреби в самовираженні, самореалізації — потреби в реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості.

В управлінні персоналом мотивація сприймається як процес активізації мотивів працівників (внутрішня мотивація) та створення стимулу (зовнішня мотивація) їхнього спонукування до ефективної праці.

У теорії ієрархії потреб перший і основний рівні займають фізіологічні потреби. Вони необхідні для підтримання біологічного, щоденного життя людини: їжа, повітря, вода, одяг, житло, статеві стосунки, тощо - тобто ті, які людина повинна задовольнити, щоб вижити. Фізіологічні потреби фундаментальні: коли вони задовольняються, то перестають буди детермінуючими чинниками мотивації і у подальшому на поведінку людини не впливають. Люди, які працюють в основному через необхідність вижити, мало зацікавлені у змісті роботи, їх цікавлять питання: як знайти їжу, де спати, що вдягти. Вони концентрують свою увагу на оплаті, умовах праці, можливості уникати втомленості, тощо. Для управління такими людьми потрібно, щоб мінімальний рівень заробітної плати забезпечував їм виживання, робочі умови і не погіршував їх існування.

Після задоволення потреб першого рівня, потреби в захищеності, самозбереженні та безпеці (фізичній та психологічній) стають головною домінуючою силою у поведінці індивіда. Вони включають в себе бажання людини перебувати в порядку, у стабільному й безпечному стані, мати добрі житлові умови, бути захищеними від страху, болю, хвороби. Вони містять у собі усвідомлення того, що індивід зможе поснідати не лише сьогодні, а й завтра, і післязавтра, і в далекому майбутньому. Сюди відноситься і потреба у формуванні особистості, щоб відчувати відповідальність за свою долю. Для управління такими людьми потрібно створити надійну систему соціального страхування, застосовувати справедливі правила регулювання їх діяльності, оплачувати працю більше за прожитковий рівень.

Наступний, третій, рівень піраміди Маслоу включає такі потреби як відданість, дружба, почуття духовної близькості, любов. Соціальні потреби проявляються, коли людина хоче бути членом певної групи людей, перебувати у тісних дружніх стосунках з оточенням, брати участь у громадських заходах. Адже люди - індивіди соціальні, вони відчувають потребу об'єднуватись у групу, взаємодіяти з подібними до себе, відчувають потребу кохати і бути коханими. Взаємодопомога, співучасть і почуття загалу також є соціальними потребами. Відношення до таких працівників із боку керівників повинно мати форму дружнього партнерства, таким людям потрібно створити умови для спілкування на роботі. Добрі результати забезпечує командна форма роботи, нагадування працівникам про те, що їх цінять, пільги по роботі.

Потреби у визнанні та повазі відображають бажання людей бути компетентними, сильними, здібними, впевненими у собі, вони бачать як оточення визнає їхніх і поважає за це. При управлінні такими людьми потрібно використовувати різні форми морального заохочення, вираження визнання їх заслуг.

Згідно з моделлю Портера-Лоулера досягнуті результати залежать від докладених зусиль працівника, його здібностей і характерних влас-

тивостей, а також від усвідомлення ним своєї ролі у процесі праці. Рівень докладених зусиль працівника визначається цінністю винагороди і ступенем упевненості у тому, що даний рівень зусиль приведе до конкретного рівня, тобто ці зусилля будуть гідно нагороджені. Людина задовольняє свої потреби за допомогою винагород за досягнуті результати.

Більше того, у теорії Портера-Лоулера встановлюється співвідношення винагороди та результатів, тобто людина задовольняє свої потреби за допомогою винагород за досягнуті результати, і, що дуже важливо, результативна праця приносить задоволення працівникові.

Модель Портера - Лоулера свідчить, наскільки важливо об'єднати такі поняття, як зусилля, здібності, результати, винагорода, задоволення та сприйняття в рамках єдиної взаємопов'язаної теорії мотивації.