3.Теорії пам’яті. Проблема класифікації видів пам’яті. Загальна характеристика процесів пам’яті.

Теорії пам'яті

Перші спроби науково пояснити феномен пам'яті на психологічному рівні Були зроблені асоціативним напрямомпсихології. Центральним в асоціативній психології є поняття асоціації,що означає зв'язок, з'єднування. Асоціація - обов'язковий принцип усіх психічних утворень. Механізм асоціації полягає в установленні зв'язку між враженнями, що одночасно виникають у свідомості. Залежно від умов, необхідних для їх утворення, асоціації поділяють на три типи: за суміжністю, схожістю та контрастом.

   Асоціація за суміжністю- це відображення в мозку людини зв'язків між предметами та явищами, які йдуть один за одним у часі (суміжність у часі)або перебувають поряд один з одним у просторі (суміжність у просторі).Асоціації за суміжністю виникають при згадуванні подій, свідком яких була людина, при заучуванні навчального матеріалу тощо.

  Асоціація за схожістюспостерігається тоді, коли в мозку відображуються зв'язки між предметами, схожими у певному відношенні (помилкове сприймання незнайомої людини як знайомої).

Асоціація за контрастомутворюється при відображенні в мозку людини предметів та явищ об'єктивної дійсності, що пов'язані між собою протилежними ознаками (високий - низький, швидкий - повільний, веселий - сумний тощо).

 Особливим різновидом асоціацій є породжені потребами пізнавальної діяльності та життя людини причинно-наслідкові асоціації,які відбивають не лише збіг подразників у часі та просторі, їх схожість і відмінність, а й причинні залежності між ними.  Причинно-наслідкові асоціації є засадовими стосовно міркувань і логічних побудов.

  Пояснюючи механізм різних типів асоціацій, асоціанізм як напрям не пояснював, чим саме детермінований цей процес, що зумовлює його вибірковість.                     

    Рішучої критики асоціативна теорія зазнала від гештальт-психологї. Центральним поняттям нової теорії був "гештальт"- образ як цілісна організація структури, яка не зводиться до суми її окремих частин. Тому утворення зв'язків грунтується на організації матеріалу, що визначає й аналогічну структуру слідів у мозку за принципом подібності за формою.

  Фізіологічна теорія пам'ятітісно пов'язана з важливими положеннями вчення І. Павлова про вищу нервову діяльність.

  Згідно з вченням І. Павлова, матеріальним підґрунтям пам'яті є пластичність кори великих півкуль головного мозку, її здатність утворювати нові тимчасові нервові зв'язки, умовні рефлекси. Утворення, зміцнення та згасання тимчасових нервових зв'язків є фізіологічним підґрунтям пам'яті. Запам'ятоване зберігається не як образ, а як "слід", як тимчасові нервові зв'язки, що утворились у відповідь на дію подразника.

  Фізіологічне підґрунтя пам'яті тісно пов'язане із закономірностями вищої нервової діяльності. Вчення про утворення тимчасових нервових зв'язків - це теорія запам'ятовування на фізіологічному рівні. Умовний рефлекс- це акт утворення зв'язку між новим і раніше закріпленим змістом, що становить підґрунтя акту запам'ятовування. Для розуміння причинної зумовленості пам'яті важливого значення набуває поняття підкріплення. Підкріплення- це досягнення безпосередньої мети дії індивіда, або стимул, що мотивує дію, це збіг знову утвореного зв'язку з досягненням мети дії, а якщо тільки зв'язок збігся з досягненням мети, він залишився й закріпився (І. Павлов).

У поясненні механізмів пам'яті є ще так звані фізична, біохімічна та хімічна теорії пам'яті.

Згідно з фізичною теорією пам'яті проходження будь-якого збудження через певну групу клітин (нейронів) залишає після себе фізичний слід, що призводить до механічних та електронних змін у синапсах (місце стикання нервових клітин). При зоровому сприйманні предмета відбувається немовби його обстеження оком по контуру, що супроводжується рухом імпульсу по відповідній групі нервових клітин, які немовби моделюють сприйнятий об'єкт у вигляді просторово-часової нервової структури. Цю теорію називають ще теорією нейронних моделей. Процес утворення та активізації нейронних моделей і є засадовим стосовно процесів запам ятовування, відтворення та збереження.

  Встановлено, що аксони, які відходять від клітин, стикаються з дендритами іншої клітини або повертаються до тіла своєї клітини. У результаті такої структури виникає можливість циркуляції реверберуючих кіл збудження різної складності. Так виникає самозаряджен-ня клітини, збудження не виходить за межі певної системи. Це так званий нейрофізіологічний рівень вивчення механізмів пам'яті.

     Біохімічна теорія пам"яті виражається гіпотезою про двоступеневий характер процесу запам'ятовування. Суть його полягає в тому, що на першій стадії, одразу ж після впливу подразника, у мозку відбувається короткочасна електрохімічна реакція, яка викликає зворотні фізіологічні процеси у клітині. Друга стадія виникає на грунті першої - це власне біохімічна реакція, пов'язана з утворенням протеїнів. Перша стадія триває секунди (або хвилини) і є механізмом короткочасної пам'яті. Друга стадія, яка характеризується необоротністю хімічних змін у клітинах, вважається механізмом довготривалої пам'яті.

           Прихильники хімічної теорії пам"яті вважають, що специфічні зміни, які відбуваються в нервових клітинах під впливом зовнішніх подразників, і є механізмами процесів закріплення, збереження та відтворення слідів одержаних вражень.

Проблема класифікації видів пам'яті.Оскільки пам'ять включена в усі різноманіття життя і діяльності людини, то і форми її прояву надзвичайно різноманітні. Розподіл пам'яті на види має бути обумовлено, насамперед, особливостями самої діяльності, в якій здійснюються процеси запам'ятовування і відтворення. В якості найбільш загальної підстави для виділення різних видів пам'яті виступає залежність її характеристик від особливостей діяльності, в якій здійснюються процеси запам'ятовування і відтворення. При цьому окремі види пам'яті вичленяються відповідно до трьома основними критеріями: 1) за характером психічної активності, що переважає в діяльності, пам'ять ділять на рухову, емоційну, образну (в т.ч. на зорову, слухову, дотикальну, нюхову, смакову) і словесно-логічну; 2) за характером цілей діяльності - на мимовільну і довільну; 3) за тривалістю закріплення і збереження матеріалу (у зв'язку з його роллю і місцем у діяльності) - на короткочасну, довготривалу та оперативну.Класифікація видів пам'яті за характером психічної активностіКласифікація видів пам'яті за характером психічної активності була вперше запропонована П. П. Блонским. Хоча всі чотири виділені їм виду пам'яті не існують незалежно один від одного, і більш того, перебувають у тісній взаємодії, Блонскому вдалося визначити розходження між окремими видами пам'яті. Рухова пам'ять - це запам'ятовування, збереження і відтворення різних рухів та їх систем. Зустрічаються люди з яскраво вираженим переважанням цього виду пам'яті над іншими її видами. Інші ж люди, навпаки, взагалі не помічають у себе рухової пам'яті. Величезне значення цього виду пам'яті полягає в тому, що вона служить основою для формування різних практичних і трудових навичок, так само як і навичок ходьби, листи і т. д. Без пам'яті на рухи ми повинні були б кожного разу вчитися спочатку, здійснювати відповідні дії. Зазвичай ознакою хорошої рухової пам'яті є фізична спритність людини, вправність у праці. Емоційна пам'ять - це пам'ять на почуття. Емоції завжди сигналізують про те, як задовольняються наші потреби та інтереси, як здійснюються наші відносини з навколишнім світом. Емоційна пам'ять має тому дуже важливе значення в житті і діяльності кожної людини. Пережиті та збережені в пам'яті почуття виступають як сигнали, або спонукують до дії, або утримують від дій, які викликали в минулому негативні переживання. Здатність співчувати іншій людині, співчувати героєві книги заснована на емоційній пам'яті. «Раз ви здатні бліднути, червоніти при одній згадці про випробуваному, раз ви боїмося думати про давно пережите нещастя, - у вас є пам'ять на думки, або емоційна пам'ять» - Станіславський К.С. Образна пам'ять - це пам'ять на уявлення, на картини природи в житті, а також на звуки, запахи, смаки. Вона буває зорової, слуховий, дотиковий, нюхової, смакової. Якщо зорова і слухова пам'ять зазвичай добре розвинені і грають провідну роль в життєвій орієнтуванні всіх нормальних людей, то дотикальну, нюхову і смакову пам'ять у відомому сенсі можна назвати професійними видами: як і відповідні відчуття, ці види пам'яті особливо інтенсивно розвиваються у зв'язку із специфічними умовами діяльності. Вражаюче високого рівня вони можуть досягати в умовах компенсації або заміщення відсутніх видів пам'яті, наприклад у сліпих, глухих і т. д. Характеризуючи образну пам'ять, слід мати на увазі всі ті особливості, які характерні для вистав, і, перш за все їх блідість, фрагментарність і нестійкість. Ці характеристики властиві й для даного виду пам'яті, тому відтворення сприйнятого раніше нерідко розходиться зі своїм оригіналом. Причому з часом ці відмінності можуть істотно заглиблюватися. Змістом словесно-логічної пам'яті є наші думки. Словесно-логічна пам'ять - специфічно людська пам'ять на відміну від рухової, емоційної і образної, які в своїх найпростіших формах властиві і тваринам. Спираючись на розвиток інших видів пам'яті, словесно-логічна пам'ять стає провідною по відношенню до них, і від її розвитку залежить розвиток всіх інших видів пам'яті. Словесно-логічна пам'ять виражається в запам'ятовуванні і відтворенні наших думок. Ми запам'ятовуємо і відтворюємо думки, що виникли у нас в процесі обмірковування, роздуми, пам'ятаємо зміст прочитаної книги, розмови з друзями. Особливістю даного виду пам'яті є те, що думки не існують без мови, тому пам'ять на них і називається не просто логічною, а словесно-логічної. При цьому словесно-логічна пам'ять проявляється у двох випадках: а) запам'ятовується і відтворюється тільки зміст даного матеріалу, а точне збереження справжніх виражень не потрібно; б) запам'ятовується не тільки зміст, але і буквальне словесне вираження думок (заучування думок). Якщо в останньому випадку матеріал взагалі не піддається смисловій обробці, то буквальне заучування його виявляється вже не логічним, а механічним запам'ятовуванням.Класифікація пам'яті по характеру цілей діяльностіІснує і такий розподіл пам'яті на види, яке прямо пов'язане з особливостями самої виконуваної діяльності. Так, в залежності від цілей діяльності пам'ять ділять на мимовільну і довільну. У першому випадку мається на увазі запам'ятовування і відтворення, яке здійснюється автоматично, без вольових зусиль людини, без контролю з боку свідомості. При цьому відсутня спеціальна мета щось запам'ятати або пригадати, тобто не ставиться спеціальна мнемічної завдання. У другому випадку таке завдання присутня, а сам процес вимагає вольового зусилля. Мимовільне запам'ятовування не обов'язково є більш слабким, ніж довільне. Навпаки, часто буває так, що мимоволі запам'ятали матеріал відтворюється краще, ніж матеріал, який спеціально запам'ятовувався. Наприклад, мимоволі почута фраза або сприйнята зорова інформація часто запам'ятовується більш надійно, ніж якби ми намагалися запам'ятати її спеціально. Мимоволі запам'ятовується матеріал, який виявляється в центрі уваги, і особливо тоді, коли з ним пов'язана певна розумова робота. Здатність постійно накопичувати інформацію є найважливішою особливістю психіки, носить універсальний характер, охоплює всі сфери і періоди психічної діяльності і в багатьох випадках реалізується автоматично, майже несвідомо.Класифікація пам'яті за тривалістю збереження матеріалуБільшість психологів визнає існування декількох рівнів пам'яті, що розрізняються по тому, як довго на кожному з них може зберігатися інформація. Першому рівню відповідає сенсорний тип пам'яті. Її системи утримують досить точні і повні дані про те, як сприймається світ нашими органами чуття на рівні рецепторів. Тривалість збереження даних 0,1 - 0,5 сек. Якщо отримана інформація приверне увагу вищих відділів мозку, вона буде зберігатися ще близько 20 сек (без повторення або повторного відтворення сигналу, поки мозок її обробляє й інтерпретує). Це другий рівень - короткочасна пам'ять. Короткочасна пам'ять піддається свідомій регуляції, може контролюватися людиною. А «безпосередні відбитки» сенсорної інформації повторити не можна, вони зберігаються лише десяті частки секунди й продовжити їхня психіка можливості не має. Будь-яка інформація спочатку потрапляє в короткочасну пам'ять, яка забезпечує запам'ятовування одноразово пред'явленої інформації на короткий час, після чого інформація може забутися повністю або перейти в довгострокову пам'ять, але за умови 1-2-кратного повторення .... Обсяг короткочасної пам'яті дуже індивідуальний. Насправді, дана пам'ять відіграє найважливішу роль. Саме завдяки їй людина переробляє величезний обсяг інформації, відразу відсівається не потрібна й залишається те, що потенційно корисно. Короткочасна пам'ять організовує мислення людини, оскільки мислення «черпає» інформацію й факти саме з короткочасної й оперативної пам'яті. Довготривала пам'ять (те, що утримується більше 30 хвилин) - пам'ять, здатна зберігати інформацію протягом необмеженого терміну. Ця пам'ять починає функціонувати не відразу після того, як був завчено матеріал, а через деякий час. Людина повинна перемкнутися з одного процесу на інший: з запам'ятовування на відтворення. Ці два процеси несумісні і їхні механізми повністю різні. Цікаво, що чим частіше відтворюється інформація, тим міцніше вона закріплюється в пам'яті. Іншими словами, людина може в будь-який потрібний момент пригадати інформацію за допомогою зусилля волі. Цікаво зауважити, що розумові здібності не завжди є показником якості пам'яті. Наприклад, у недоумкуватих людей, іноді зустрічається феноменальна довготривала пам'ять. Довготривала пам'ять буває двох типів: ДП зі свідомим доступом (тобто людина може по своїй волі витягти, згадати потрібну інформацію); ДП закрита (людина в природних умовах не має до неї доступу, лише при гіпнозі, при роздратуванні ділянок мозку може одержати до неї доступ і актуалізувати у всіх деталях образи, переживання, картини всього життя). Оперативна пам'ять - пам'ять розрахована на збереження інформації протягом певного, заздалегідь заданого терміну. Термін зберігання інформації коливається від декількох секунд до декількох днів. Після рішення поставленої задачі інформація може зникнути з оперативної пам'яті. Гарним прикладом може бути інформація, яку намагається вкласти в себе студент на час іспиту: чітко задані тимчасові рамки і завдання. Після складання іспиту - знову спостерігається повна "амнезія" по даному питанню. Цей вид пам'ять є як би перехідним, від короткочасної до довготривалої, так як включає в себе елементи і тієї й іншої пам'яті. Деякі дослідники вважають, що існує ще один спосіб класифікації пам'яті. У нервовій системі зберігається два види інформації: інформація, накопичена в процесі еволюції виду і закріплена в безумовних рефлексах, або інстинктах, і інформація, що здобувається в індивідуальному житті організму у вигляді умовних рефлексів. Відповідно існує і два роди пам'яті: пам'ять видова (або генетична) і пам'ять індивідуальна. Генетичну пам'ять можна визначити як таку, у якій інформація зберігається в генотипі, передається і відтворюється в спадщину. Основним біологічним механізмом запам'ятовування інформації в такій пам'яті є, мабуть, мутації та пов'язані з ними зміни генних структур. Генетична пам'ять у людини - єдина, на яку ми не можемо впливати через навчання і виховання.