2.Види родинних укладів: особливості їх прояву.

Поняття «сімейний уклад» характеризує специфіку повсякденного життя людей у сім.ї, її духовно-моральний клімат і психологічну атмосферу. Тут маються на увазі соціальні установки і система цінностей сім’ї, взаємини членів сім’ї один з одним і з оточуючими людьми, сімейні традиції, педагогічна освіченість і компетентність (культура) батьків, їхній особистий приклад, уміння організовувати життя і діяльність дітей у сім’ї відповідно віку кожної дитини. Дане поняття комплексне, інтегральне. Воно включає сфери матеріального, емоційного, інтелектуального, морального життя сім’ї в їхній єдності й взаємозумовленості.

Вивчення сім’ї методами спостереження, анкетування, бесід, інтерв’ю, тестування дозволило виявити умовно три типи сімейного укладу: сприятливий, педагогічно суперечливий і неблагополучний.

Сприятливий уклад сімейного життя характеризується нормальною моральною і трудовою атмосферою, стабільністю, позитивним прикладом батьків,гуманістичними і довірчими відносинами між дорослими і дітьми, багатою сферою спілкування і добрих сімейних традицій, розумними потребами, корисними захопленнями батьків і дітей, що сприяє правильному вихованню [4].

Сильними сторонами укладу сім’ї є взаємна турбота і повага, загальна злагодженість сім’ї на позитивній емоційній основі, умілий педагогічний вплив на дітей. Сімейне мікросередовище не розвиває в дітях страх, острах покарання, а сприяє їхньому моральному розвитку. Особистий приклад батьків - невід’ємний компонент укладу життя.

Інший тип сімейного укладу - педагогічно суперечливий. Він характеризується тим, що при наявності соціально-ціннісних орієнтацій сім’ї моральна і трудова атмосфера її є суперечливими, стосунки між дорослими і дітьми складаються стихійно, викликають сварки і сімейні конфлікти, що заважає успішному вихованню дітей. Рівень педагогічної культури цих батьків в основному середній.

Неблагополучному укладу сімейного життя властиві неурегульовані стосунки між членами сім’ї, збідніння соціально-комунікативних зв’язків дитини, повна або часткова відсутність педагогічно доцільної організації життя дорослих і дітей, порушення правил поведінки в побуті, гіпертрофія матеріальних потреб і перевага їх над духовними, нерідко- накопичення, пияцтво, аморальна поведінка батьків [5]. Рівень педагогічної культури низький або відсутній.

3.Проаналізуйте особливості виникнення, проявів, а також методів дослідження та корекції різноманітних соціально-психологічних явищ у виробничих колективах та управлінських командах.

Соціально-психологічні явища в малих групах (у мікросередовищі). Вони включають проблеми психологічної сумісності в замкнутих групах, міжособистісних відносин, лідерстваі інші.

У групі виявляють­ся такі соціально-психологічні явища, як наслідування, навіювання, "психологічне зараження", спільні групові емоції.

Цінності суспільства завжди опосередковують офіційні стосунки у спільностях, проте вони далеко не завжди приймаються людьми і дійсно опосередковують міжособистісні стосунки. Для цього, принаймні, вони мусять бути гуманними визнавати людину як найвищу цінність, мету, а не засіб суспільства. Цінності негуманного суспільства, для якого лю­дина — засіб досягнення абстрактних цілей, можуть прийматись індиві­дом (внаслідок навіювання, під загрозою покарань чи санкцій) і визнача­ти його ставлення до іншої людини.

З позицій теорії діяльнісного опосередковування міжособистісних стосунків, цими ідеалами є такі соціально-психологічні явища: згурто­ваність як ціннісно­-орієнтаційна єдність, трудового колективістське самовизначен­ня, трудового колективістська ідентифікація, соціальне цінний характер мотивації міжособистісних виборів, висока референтність колективу для його членів, об'єктивність у покладанні і прийнятті відповідальності за результати спільної діяльності. В своїй сукупності вони становлять психологію ко­лективу.

Згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність — характеристика міжособистісних стосунків, що свідчить про ступінь збігу оцінок, наста­новлень і позицій групи відносно цілей, цінностей і норм спільної діяль­ності

Трудового колективістське самовизначення — вибіркове ставлення індивіда до впливів з боку групи залежно від цілей, цінностей і норм спільної діяль­ності, учасником якої він є. В зв'язку з цим він приймає або ж відкидає ті чи інші ідеї, що виникають у групі.

Трудового колективістська ідентифікація (від лат. identificare — ототожнюва­ти) — ставлення члена групи високого рівня розвитку до інших учас­ників спільної діяльності, яке загалом збігається з його ставленням до самого себе.

Мотивація міжособистісних виборів — сукупність мотивів, що спо­нукають індивіда вибирати собі партнерів для спілкування і спільної діяльності.

Соціально-психологічні явища, притаманні психології колективу, по-різному впливають на міжособистісні стосунки. Так, трудового колективістська ідентифікація, згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність, об'єк­тивність у покладанні І прийнятті відповідальності забезпечують сумісність членів колективу. Трудового колективістське самовизначення, мотива­ція вибору зумовлюють статус члена колективу, його референтність для інших, сприяють його самореалізації.

Важливим соціально-психологічним явищем у колективі є соціально-психологічний клімат коллективу.Він може і повинен бути результатом цілеспрямованої роботи керівника і всього колективу.

Одним з напрямів, що допомагають створенню сприятливого психологічного клімату, є організація людей у виробничі колективи на основі їхньої психологічної сумісності, під якою розуміється психологічна близькість партнерів, взаємна симпатія, схожість їхніх характерів, спільність інтересів та нахилів.

Єдність інтересів, взаємодопомога в колективі відіграє величезну роль у ставленні людей один до одного, створюють "настрій " у взаєминах. Часто цій важливій обставині не надають серйозного значення.

Створення сприятливого соціально-психологічного клімату передбачає подолання тих бар'єрів психічної напруженості, які можуть виникнути в процесі спілкування між людьми.

Основні умови, необхідні для формування успішного трудового колективу

1. Організація спілкування: колективні відвідування місць відпочинку та культурно-масових установ (в межах первинного колективу), повноцінне використання обідньої перерви

2. Організація потоку інформації: про підсумки виконання плану соціального розвитку колективу; про виробничі успіхи на своїх і сусідніх підрозділах колективу; про зміни в методах управління та структурні зміни в управлінні колективом; про всі інші зміни, що відбуваються в житті колективу

3. Організація системи самоуправління: передання керівником дея­ких питань на розгляд колективу; громадський відділ кадрів: організація громадських доручень з урахуванням віку, статі, інтересів і таке інше

Участь у самоуправлінні, а також проведення вищезгаданих заходів зближує людей, допомогає виявити загальні інтереси, поліпшує стосунки і має позитивний вплив на рівень їх громадянської активності.

Наслідування полягає в тому, що людина неусвідомлено переймає способи поведінки інпіих, їхні погляди та реакції на певні ситуації. Це найменш: керований спосіб формування установок, що не завжди призводить до позитивних результатів.

Негативні соціально-психологічні явища в колективі.

Слід звернути особливу увагу на позицію ізольованого людини. У багатьох випадках вона виявляється більш несприятливою, ніж позиція знедоленого або навіть нехтують. К. Левін довів, що негативне ставлення до людини в групі є більш сприятливим соціальним фактором, ніж відсутність всякого відносини, оскільки негативний стимул краще, ніж його відсутність. Іноді перехід людини з позиції нехтувати в позицію ізольованого є великим покаранням. Добре відомий феномен впливу бойкоту - припинення відносин з людиною, відсутність реагування на його слова і вчинки і проявів різних почуттів по відношенню до нього. При бойкоті людина виявляється не в позиції нехтувати, до якого спрямовані негативні почуття оточуючих, а в позиції ізольованого, до якого навколишні абсолютно байдужі.

Дослідження сумісності при комплектуванні груп для виконання складної, пов'язаної з ризиком діяльності має важливе значення для забезпечення її надійності й ефективності. Така робота виконується під час підбирання екіпажів для космічних польотів, груп альпіністів для сходження, виробничих груп, коли характер роботи вимагав від її виконавців високого рівня узгодженості в діях і належних морально-вольових якостях

Для корекції негативних соціально-психологічних явищ використовують наступні методи управлінської діяльності: 1. Вивірена кадрова політіка.В першу чергу слід назвати вивірену кадрову політику. Правильний підбір і розстановка кадрів з урахуванням не тільки кваліфікаційних «анкетних» показників, але і психологічних якостей персоналу. 2. Високий авторитет керівника. Важливим фактором зниження негативних соціально-психологічних явищ є високий авторитет керівника. У психологічному плані авторитетна особистість завжди сприймається як має незаперечні переваги, що сприяє формуванню вертикально спрямованих відносин. Це обумовлює необхідність турботи про авторитет. Високий авторитет керівника, сформований на основі його особистісно-професійних і моральних якостей, є запорукою стабільності відносин у колективі. 3. Сприятливий психологічний клімат.Сприятливий психологічний клімат у колективі є фактором, що істотно знижує рівень негативних соціально-психологічних явищ. Якість і продуктивність трудової діяльності багато в чому залежать не тільки від досконалості її організації, оснащеності, умов, але і від згуртованості колективу, від характеру взаємин у ньому, що панує емоційної атмосфери.