14.3 Позитивний і негативний ефект масштабу виробництва

Зміна витрат на короткостроковому періоді діяльності підприємства підпорядкована дії закону убуваючої віддачі. Проте закономірності, яким підпорядкована зміна витрат на довгостроковому періоді, дозволяють підприємству вірно обрати його розмір. Якщо підприємство розширює виробництво, то на початковому етапі виявляється позитивний ефект маштабу виробництва і витрати на одиницю продукції знижуються. Це відбувається за рахунок таких переваг:

- спеціалізація праці робітників;

- на більш великих підприємствах можливо застосовувати високо-продуктивне і дороговартісне обладнання;

- більше можливостей для диверсифікації діяльності, розвитку побічних виробництв, виготовлення продукції на основі відходів.

Але при подальшому збільшенні розміру підприємства позитивний ефект маштабу може перерости в негативний, оскільки його середні витрати почнуть зростати. Негативний ефект маштабу виникає в результаті порушення можливостей ефективного управління (керованості) на надзвичайно великому підприємстві. При цьому:

- знижується ефективність взаємодії між окремими підрозділами підприємства, воно стає неповоротким і втрачає свою гнучкість;

- ускладнюється контроль за реалізацією управлінських рішень, які приймаються керівництвом підприємства;

- в окремих підрозділах підприємства виникають локальні інтереси, що не співпадають з інтересами підприємства в цілому;

- з подальшим ростом його розмірів збільшуються витрати на передання і обробку інформації, необхідної для прийняття рішень тощо.

Ефект маштабу виявляється в окремих галузях по різному. Існують галузі, де середні витрати досягають мінімальних значень при дуже значному обсягу виробництва, достатнього для задоволення ринкового попиту (це галузі так званої природної монополії). З точки зору економії витрат, у них доцільне існування однієї, або декількох великих компаній До природних монополій відносяться, наприклад, підприємства електро-, газо-, водо-постачання великого міста. Діяльність природних монополій регулюється державою.

Приклад 3. Хлібопекарня випікає хлібобулочні вироби. Проаналізу-вавши витрати, було встановлено, що мінімального значення вони набувають при виробництві 1000 шт. кожен день. Якщо підприємство буде випікати велику кількість продукції, то й середні витрати підприємства зростуть.

Щоб нейтралізувати дію закону убуваючої віддачі, необхідно тільки розширити маштаб виробництва, відкривши новий цех з новим обладнанням. На розширеному підприємстві закон убуваючої віддачі почне діяти при більшому обсязі виробництва і мінімальні витрати на одиницю продукції досягнуть при випіканні вже 2000 шт. виробів кожного дня.

14.4 Виробнича потужність та її рівні

В основі планування показників виробничої діяльності підприємства і його технічних можливостей покладена характеристика вирбничої потужності.

Термін потужність означає ступінь стримування, верхня межа.

Виробнича потужність – максимально можливе виробництво продукції при найбільш повному і раціональному використанні основних виробничих і оборотних фондів, а також фінансових ресурсів.

Дефіцит потужностей підприємства, сировини і матеріалів може вирішальним чином вплинути на обмеження виробництва і продажу. Адміністрація з метою поточного планування і контролю встановлює верхню межу потужності підприємства, приймаючи до уваги технічні і економічні фактори. При визначенні цієї межі керівництво враховує в плані рішення відносно придбання нових основних засобів.

Виробнича потужність – це можливість виготовляти продукцію на протязі заданого періоду часу. Її верхня межа обумовлюється наявністю приміщення, обладнання, трудових ресурсів, матеріалів або капіталу. Вона може виражатися в одиницях продукції, маси, лінійних показниках, вартісних показниках, працевитратах тощо.

Виробнича потужність підприємства визначається за формулою:

N х Ф_max

П =--------------- , (14.11)

Нт

де П – виробнича потужність, шт.;

N – кількість одиниць обладнання ;

Ф_max – максимальний фонд часу роботи обладнання, год.;

Нт – прогресивна норма працеємності виготовлення виробів, год.

Дуже важливо встановити різні характеристики виробничої потужності, оскільки це впливає на оцінку планованих показників і визначення результатів діяльності підприємства.

Існує чотири основних рівня виробничої потужності:

1) теоретична виробнича потужність;

2) практична виробнича потужність;

3) нормальна виробнича потужність;

4) очікуваний річний обсяг виробництва.

Теоретична виробнича потужність являє собою обсяг господарських операцій, який може бути досягнутий в ідеальних умовах праці з мінімально можливими негативними результатами. Це максимально можливий вихід продукції, який також називається ідеальною виробничою потужністю, паспортною виробничою потужністю, максимальною виробничою потужністю.

Практична виробнича потужність – це найвищий рівень виробництва, який досягається підприємством при збереженні прийнятного ступеня ефективності з урахуванням неминучих втрат виробничого часу (відпусток, вихідних і святкових днів, ремонту обладнання). Вона також називається максимальною практичною виробничою потужністю.

Нормальна виробнича потужність є середній рівень господарської діяльності, який достатній для задоволення попиту на товари і послуги, що виготовляються підприємством на протязі років з урахуванням сезонних і циклічних коливань попиту, тенденцій його росту або скорочення.

Очікуваний річний обсяг виробництва – це поняття близьке за значенням до нормальної виробничої потужності, але з різницею , що воно обмежене терміном в один рік. Цю характеристику також називають планованою виробничою потужністю.

Приклад 4. У цеху машинобудівного заводу використовується три групи верстатів: шліфовальні – 5 одиниць, стругальні –11 одиниць, револьверні –12 одиниць. Норма часу на обробку одиниці виробу в кожній групі верстатів відповідно: 0,5 год.; 1,1 год; 1,5 год.

Визначити виробничу потужність цеху, якщо відомо, що режим роботи заводу дві зміни, тривалість зміни – 8 год.; регламентовані простої обладнання складають 7% від режимного фонду часу, кількість робочих днів за рік – 255.

Рішення.

1. Розрахуємо фонд часу роботи обладнання заводу:

Ф_max = Др * З * tзм * 100 - % / 100 ,

де Др – кількість робочих днів за рік;

З – кількість змін;

tзм – тривалість зміни;

%пр – відсоток протоїв обладнання.

Ф_max = 255 * 2 * 8 * 0,93 = 3794,2 год.

2. Розрахуємо виробничу потужність цеху.

Пшл = 3794,2 * 5 / 0,5 = 37 942 од.

Пстр = 3794,2 * 11 / 1,1 = 37 942 од.

Прев = 3794,2 х 15 / 1,5 = 37 942 од.

Таким чином, потужність цеху машинобудівного заводу складає 37 942 од. виробів за рік.

Від того, який рівень виробничої діяльності буде обраний для визначення ставки розподілу накладних витрат, залежить потенційно довгостроковий ефект на надлишкове або недостатнє поглинання заводських накладних витрат.

Контрольні питання до теми 14

1. Охарактеризуйте поняття ефективності в широкому розумінні та ефективності витрат підприємства.

2. Що є основним інструментом підвищення ефективності витрат підприємства?

3. На які аспекти діяльності підприємства впливає зниження його витрат?

4. Назвіть основні фактори підвищення ефективності одноразових витрат.

5. За якими напрямками відбувається пошук резервів скорочення поточних витрат підприємства?

6. Назвіть основні фактори підвищення ефективності одноразових витрат.

7. Як трактується закон убуваючої віддачі?

8. Що слід розуміти під граничною доходністю ресурсу?

9. Дати визначення граничних витрат на підприємстві.

10. В чому проявляється позитивний ефект масштабу виробництва?

11. Які особливості негативного ефекту масштабу виробництва?

12. Розкрити сутність виробничої потужності підприємства.

13. Дати характеристику окремих рівнів виробничої потужності підприємства.