6.3 Позамовний кошторис витрат
У процесі виробництва з метою обліку витрат застосовують два види кошторису витрат:
1) позамовний кошторис витрат;
2) попроцесний кошторис витрат.
Позамовний облік виробничих витрат акумулює затрати по окремих роботах,підрядах або замовленнях. Такий метод кошторису застосовується тоді, коли продукція виготовляється окремими партіями, або коли вона виготовляється у відповідності з технічними умовами замовника.
Позамовний кошторис витрат широко застосовується виробниками, що працюють на основі замовлень у таких сферах діяльності: будівництво, ремонт автомобілів, авіаційна промисловість, друкарська справа, професійні послуги.
З метою реєстрації різних виробничих витрат для обліку незавершеного виробництва на підприємстві використовується такий документ, як відомість кошторису витрат по замовленню і видах робіт. Для кожного окремого замовлення складається окрема відомість, в якій акумулюються витрати по окремих матеріалах, прямій праці і заводських накладних витратах, що відносяться на це замовлення по мірі його просування через процес виробництва. В залежності від потреб підприємства форма відомості може бути різною.
При позамовному кошторисі витрати враховуються таким чином: прямі матеріали і пряма праця відносяться на конкретний вид робіт, а витрати, що прямо непрослідковуються ( заводські накладні витрати), відносять на окремі роботи з використанням заданої ставки (розподілу) накладних витрат.
Ставка накладних витрат визначається:
Ставка
накладних витрат = Сума накладних витрат
витрат по річному плану/Показник
господарської діяльності по річному
плану
Показник господарської діяльності по річному плану (прямі працевитрати в людино-годинах, прямі витрати на оплату праці, кількість одиниць обладнання тощо).
Використання віднесеної ставки накладних витрат необхідне при сезонних коливаннях ділової активності підприємства, тоді можливо вивести більш близькі за значенням показники питомої собівартості. .Якщо ж використовувати фактичні розміри накладних витрат, то в результаті сезонного характеру ділової активності місячні показники питомої собівартості можуть бути отримані дуже неточними.
Як же здійснюється розподіл заводських накладних витрат? Ступінь готовності виробу, що використовується для визначення віднесеної ставки накладних витрат у різних функціональних підрозділах підприємства різна.
Це залежить від того, який вид витрат найбільш домінує на даному виробництві і яка пов’язана з цим динаміка витрат. В одному підрозділі для визначення коефіцінта використання доцільно виходити з прямих працевитрат (людино-годин), в іншому має сенс спиратися на показники у верстато-годинах, як найбільш характерних для даного виробництва.
Порівняння віднесених накладних витрат з фактичними дозволяє встановити , в яких випадках на протязі року на виробничу собівартість було віднесено досить мало накладних витрат (недопоглинання накладних витрат), а в яких – досить багато ( надлишок поглинання накладних витрат).
В кінці року, якщо різниця між фактичними і віднесеними накладними витратами не суттєва, то вона вичерпується в собівартості реалізованої продукції. .Якщо ж різниця суттєва, то тоді витрати розподіляються на незавершене виробництво, собівартість готової і реалізованої продукції на кінець року , яка коригується пропорційно розміру відхилень фактичних накладних витрат від розподілених (віднесених).
Приклад. Фірма “Еліпс” займається виготовленням меблів на основі виробничих замовлень. При розподілі заводських накладних витрат вона використовує плановані віднесені ставки. В основі розподілу накладних витрат застосовуються витрати на оплату праці для складального цеху (Підрозділ I) і витрати у верстато-годинах для оздоблювального цеху (Підрозділ II).
На початку року фірма зробила наступні передбачення:
-
Складальний цех
Оздоблювальний цех
Заводські накладні витрати, грн.
72 000
75 000
Прямі витрати на оплату праці, грн.
64 000
17 500
Верстато-годин
500
10 000
Рішення.
1. Розрахуємо плановані ставки накладних витрат по кожному підрозділу підприємства:
Підрозділ I : 72 000/ 6400 = 1,125 (раз на одиницю прямих витрат на оплату праці);
Підрозділ II : 75 000 / 10 000= 7,50 (грн. на верстато-годину).
На протязі січня кошторисна відомість витрат по замовленню № 105, яке передбачає виготовлення 30 одиниць продукції, показала фактичні витрати:
-
Складальний цех
Оздоблювальний цех
Відпущено матеріалів, грн.
3000
4500
Прямі витрати на оплату праці, грн.
2600
2100
Верстато-годин
12
35
2. Розрахуємо повні віднесені накладні витрати по замовленню № 105:
Підрозділ I 2600 х 1,125 =2925 грн.
Підрозділ II 35 х 75,0 = 2625 грн.
Разом: 2925 + 2625 = 5550 грн.
Визначимо повну собівартість продукції :
|
|
Складальний цех |
Оздоблювальний цех |
|
Прямі матеріали, грн. |
4500 |
3000 |
|
Пряма праця, грн. |
2500 |
3600 |
|
Віднесені накладні витрат, грн. |
2625 |
2925 |
|
Разом витрат, грн. |
9625 |
9525 |
Повна собівартість продукції складе: 9525 + 9625 = 12 150 грн.
Розрахуємо питому собівартість продукції.
12150 : 30 = 405 грн.
Нехай, в кінці року виявилось, що фактичні заводські накладні витрати склали 82560 грн. по складальному цеху і 67 320 грн. по оздоблювальному. А фактичні прямі витрати на оплату праці по першому підрозділу підприємства відповідно склали 72350 грн., а фактичні витрати у верстато – годинах по другому підрозділу – 9000. Визначимо, наскільки точно були розподілені заводські накладні витрати по окремих замовленнях, і що має місце в кінці року: недопоглинання чи надлишок поглинання накладних витрат .
Підрозділ I
Віднесені накладні витрати : 1,125 х 72350 =81 393,75 грн.
Фактичні накладні витрати: 82560 грн.
Таким чином , недопоглинання накладних витрат склало: 1166,25 грн.
Підрозділ II
Віднесені накладні витрати : 7,50 х 9112 = 68 340 грн.
Фактичні накладні витрати: 67 320 грн.
Надлишок поглинання накладних витрат: 1020 грн.
Оскільки різниця (1166,25 - 1020) при розподілі накладних витрат не є суттєвою, то вона, як правило, вичерпується в собівартості реалізованої продукції на кінець року.