6.4 Попроцесний кошторис витрат

При попроцесному кошторисі витрат виробничі витрати групуються по підрозділах або по виробничих процесах. Повні виробничі витрати акумулюються по двох основних статтях – прямих матеріалах і конверсійних витратах (сумі прямих витрат на оплату праці і віднесених на собівартість готової продукції заводських накладних витрат).

Питома собівартість (середні витрати на одиницю продукції) визначається шляхом ділення повної собівартості, що відноситься за рахунок центру витрат, на обсяг виробництва цього центру витрат.

Попроцесний кошторис зручний для тих підприємств, які виготовляють однакову продукцію, здійснюючи низку взаємопов’язаних операцій або процесів.

Взагалі попроцесний кошторис витрат використовується в таких галузях , як нафтова, вугільна, хімічна , текстильна , паперова, у виробництві пластмас, скла і харчових продуктів.

І оскільки питома собівартість при попроцесному кошторисі є середній показник, то й сама система попроцесного кошторису потребує меншої кількості облікових операцій, ніж позамовна система. Тому багато підприємств переважно користується системою попроцесного кошторису. Але звичайно вибір того чи іншого методу кошторису в значній мірі залежить від особливостей виробничого процесу і видів виробничої продукції. І якщо витрати на виробництво різних виробів значно відрізняються один від одного, то застосування попроцесної системи кошторису не зможе забезпечити отримання адекватної інформації, тому тоді більш доцільно використати метод позамовного кошторису. Деякі підприємства можуть застосовувати і змішаний варіант (коли окрім основної продукції виготовляють продукцію по спеціальних замовленнях).

Найбільш відповідають для використання попроцесного кошторису підприємства, які мають такі особливості:

• якість продукції однорідна;

• окремі замовлення не впливають на виробничий процес в цілому;

• виконання замовлень покупця забезпечується на основі запасів виробника;

• виробництво є непреривним, масовим і здійснюється поточним методом;

• застосовується стандартизація технологічних процесів і продукції;

• контроль витрат по виробничих підрозділах є більш доцільний, ніж контроль на основі обліку вимог покупця, або характеристик продукту;

• попит на продукцію постійний.

Облік витрат при попроцесному кошторисі складається із чотирьох етапів:

1. Підсумування в потоці речових одиниць продукції. Визначається сума одиниць продукції, що підлягає обробці в даному підрозділі на протязі періоду часу. При цьому її обсяг на вході повинен дорівнювати обсягу на виході. Цей етап допомагає виявити “втрачені” в процесі обробки одиниці продукції. Взаємозалежність може бути відображена формулою:

Початкові запаси + Кількість одиниць продукції на початок періоду = Кількість одиниць повністю завершеної і переданої далі продукції + Запаси на кінець періоду.

2. Визначення продукції на виході в еквівалентних одиницях. Для того, щоб визначити питому собівартість продукції в умовах багатопроцесного виробництва, важливо встановити “повний обсяг роботи” виконаної за обліковий період. В обробній галузі існує специфічна проблема, пов’язана з тим, як враховувати ще незавершене виробництво (роботи, що виконані частково). Для мети попроцесного кошторису витрат одиниці частково завершеної продуції вимірюються на основі “еквівалентів повних одиниць продукції”.

Еквівалентні одиниці – це показник, що відображає, яка кількість повних одиниць продукції відповідає кількості повністю завершених одиниць плюс кількості частково завершених одиниць продукції, з урахуванням ступеня їх готовності.

Приклад 2. На підприємстві за квартал виготовлено 440 одиниць готової продукції; 100 одиниць продукції зі ступенем завершеності в 60% і 60 одиниць продукції зі ступенем завершеності в 30%. Розрахувати кількість еквівалентних одиниць продукції підприємства виготовлених за даний період.

Рішення.

З точки зору виробничих витрат 100 одиниць продукції зі ступенем завершеності в 60% еквівалентні 60 повністю завершених одиниць. А зі ступенем завершеності 30% - еквівалентні 18 повністю завершених одиниць ( 60 :100 ) х 30 =18 од.). Таким чином, кількість еквівалентних одиниць продукції виготовлених за квартал складе: 440 + 60 + 18 = 518 одиниць.

3. Визначення повних витрат і розрахунок питомої собівартості з розрахунку на еквівалентну одиницю продукції. На цьому етапі підсумовуються повні витрати, віднесені на виробничий підрозділ за період часу. Питома собівартість у розрахунку на еквівалент складе:

Питома собівартість = Повні витрати за період/ Еквівалентні одиниці продукції за період

4. Облік одиниць повністю завершеної і переданої далі продукції і одиниць, що залишаються в незавершеному виробництві. Для попроцесного кошторису витрат використовується зведена відомість витрат на виробництво. В ній узагальнюються як повні витрати, так і показники питомої собівартості, віднесені на той чи інший підрозділ, і міститься розподіл повних витрат між запасами незавершеного виробництва та запасами готової продукції.

Зведена відомість витрат на виробництво охоплює всі чотири етапи кошторису і є джерелом для щомісячних записів у журнал. Це зручна процедура, за допомогою якої дані про витрати доповідаються керівнику.

Попроцесний кошторис витрат дає керівнику при прийнятті рішень низку переваг, що забезпечують:

- контроль за процесом виробництва комплектуючих частин і компонентів;

- вміле управління товарно-матеріальними запасами, в результаті обліку кількості матеріалів, праці і розміру накладних витрат на основі принципу еквівалентних одиниць;

- допомога адміністрації в оцінці діяльності виробничих підрозділів і роботи менеджерів по видах продукції;

- можливість визначити ефективні або найменш витратні альтернативні виробничі методи або процеси;

- виявлення кількості незавершеної до кінця періоду продукції, що дозволяє керівництву розраховувати, на скільки швидко виробництво цієї продукції буде завершено в наступному періоді.

Хоча попроцесний кошторис витрат не такий працемісткий і детальний, як позамовний, проте він має свої недоліки. При попроцесному кошторисі неможливо до кінця співставити фактичні витрати з конкретними виробами. Якщо при виробництві якого-небуть продукту виникають надлишкові витрати, пов’язані з понаднормативним браком, або переробкою, то при усередненні вони зливаються з іншими витратами на цей продукт.

Контрольні питання до теми 6

1. З якою метою створюються запаси на підприємстві?

2. Які типи запасів в залежності від їх функціонального призначення можуть створюватися на підприємстві ?

3. Які види витрат пов’язані з придбанням запасів, їх утриманням та з відсутністю продукції на складі виробника?

4. Що передбачає політика управління запасами на підприємстві?

5. Як розраховується оптимальний розмір партії постачання?

6. За допомогою яких показників здійснюється оцінка ефективності використання запасів?

7. Розкрити особливості позамовного кошторису витрат.

8. Як визначається на підприємстві ставка розподілу заводських накладних витрат?

9. Які особливості попроцесного кошторису витрат?

10. Охарактеризувати етапи обліку витрат при попроцесному кошторисі.

11. Що являє собою еквівалент повних одиниць готової продукції?