Тема 11. Особливості управління ресурсами і витратами в сільському господарстві

План

11.1. Особливість формування виробничих витрат по виробництву сільськогосподарської продукції

11.2 Методологічні підходи до розподілу витрат на незавершене виробництво

11.3 Інформармаційні системи у формуванні витрат

Ключові терміни: сільськогосподарське виробництво, незавершене вироб-ництво, інформаційні системи

11.1 Особливість формування виробничих витрат по виробництву сільськогосподарської продукції

В Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” [1] витрати на виробництво визначаються як валові витрати. Згідно із Законом до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) і охороною праці (пп. 5.2.1 Закону – Додаток Ж). Різниця між витратами на виробництво і валовими витратами полягає в тому, що вартість придбання запасів знаходить своє відображення у складі валових витрат одразу ж після їх оприбуткування на склад, або за фактом оплати. На витрати виробництва такі видатки потрапляють в міру їх списання та перенесення їх вартості на вартість готової продукції. Це має суттєве значення для обліку фактичних виробничих витрат.

Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи оплати праці, визначення та розподілу госпрозрахункового доходу, в окремих господарюючих суб’єктах облік витрат може вестися в цілому по конкретних виробничих підрозділах без деталізації за окремими об’єктами (видами і групами худоби та птиці, видами виробництва). Фактичні витрати підрозділу розподіляються між окремими культурами, видами і групами худоби та птиці пропорційно до планових витрат, а за їх відсутності – до нормативних витрат згідно з технологічними картами чи укрупненими нормативами. В залежності від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяються на основні і накладні (рис. 11.1). Основні витрати пов’язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій по виробництву продукції (робіт послуг), а накладні – з управління та обслуговування діяльності підрозділу (бригади, ферми внутрішньогосподар-ського кооперативу тощо).

Невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут, інші невиробничі витрати операційної діяльності) не відносяться на собівартість виробленої продукції і покриваються за рахунок прибутку господарюючого суб’єкта.

Витрати можуть бути релевантними, ті які залежать від рішення менеджера і нерелевантні – це витрати, що не залежать від прийняття управлінських рішень.

Виробництво сільськогосподарської продукції, як галузі рослинництва, так і тваринництва, характерне тим, що поряд з отриманням основної продукції (зерно, корені цукрових буряків, приріст, молоко) одночасно одержують побічну продукцію (солома, гичка, гній, шкіри). Складність визначення собівартості такої продукції полягає в тому, що до певного моменту виробничий процес основної і побічної продукції є неподільним, оскільки витрати на виробництво всієї продукції на початковому етапі поділити неможливо. Але для того, щоб задовольнити потреби управлінського персоналу в інформації для прийняття відповідних управлінських рішень, необхідно мати більш точні показники фактичної собівартості кожного виду продукції. При розподілі витрат і визначенні фактичної собівартості продукції сільськогосподарські господарюючі суб’єкти України керуються Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом МАП України від 18.05.2001 р. № 132 [2]. Рекомендовані підходи до визначення собівартості основної продукції не дозволяють враховувати особливості кожного виробництва і продукції, та й саме трактування основної і побічної продукції є неточним. Побічною вважається та продукція, що виробляється спільно з основною в одному технологічному процесі, із однієї вихідної сировини і має незначну ціну реалізації, а основною є продукція, заради виробництва якої організовано цей процес. Але особливістю сільського господарства є те, що в ньому побічна продукція одного виробництва може використовуватися для виробництва основної продукції іншого виробництва. Наприклад, солома, гичка цукрових буряків, дрібна і пошкоджена картопля, нестандартні овочі можуть бути згодовані тваринам. У такому випадку невиправдане завищення або заниження собівартості побічної продукції призводить до спотворення фактичної собівартості основної продукції іншого виробництва.