8.2 Фактори управління витратами підприємства
Аналіз витрат застосовується на всіх стадіях управління. Предметом аналізу витрат є різні види витрат підприємства або його структурних підрозділів, як їх можливо регулювати. За допомогою аналізу виявляються витрати, обумовлені конкретними рішеннями або проектами, вплив окремих факторів на їх розмір і визначаються подальші дії щодо їх оптимізації.
Фактори, які визначають абсолютні та відносні розміри витрат, можливо поєднати у дві групи:
а) зовнішні фактори, які відображають загальний рівень розвитку економіки країни і, які не залежать від діяльності підприємства. Вплив першої групи факторів виявляється в рівні цін на сировину, товари, матеріали, обладнання, енергоносії, тарифах на транспорт, воду й інші матеріальні послуги, ставках орендної плати, нормах амортизаційних відрахувань, відрахувань на державне соціальне страхування тощо;
б) внутрішні фактори безпосередньо пов’язані з результатами діяльнос-ті підприємства, з його підприємницькою активністю. До них відносяться: обсяг виручки від реалізації, форми і системи оплати праці, підвищення продуктивності праці, покращення використання основних фондів і обігових коштів тощо.
Для визначення необхідних витрат і відповідних фінансових резуль-татів, знаходження кореляцій і обґрунтування фінансових можливостей виконання альтернативних рішень на різних стадіях аналізу витрат можуть застосовуватися такі кількісні методи: метод кривих росту продуктивності; лінійне програмування; метод планування запасів; метод оцінки і перегляду планів; метод середньої зваженої; метод LIFO; метод найменших квадратів (регресійний аналіз) тощо.
Прийняттю правильних управлінських рішень сприяє механізм управ-ління витратами по системі аналізу, що отримав назву “взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку” (“Costs – Volume – Profit,” або CVP). Ця система аналізу базується на розподілі загальних витрат підприємства на постійні та змінні, і на основі залежності витрат від обсягу виробництва дає можли-вість встановити залежність прибутку від обсягу виробництва і реалізації продукції, адже прибуток підприємства – це різниця між виручкою від реалізації і витратами. В цих цілях будується графік (рис. 8.1), на якому показується залежність перемінних (V), постійних витрат (F) від обсягу виробництва і реалізації продукції (S), точка критичного обсягу реалізації (точка беззбитковості – Q), точка рентабельності (зона прибутковості).
S
Зона збитковості
K VC
N
FC
0 Q
Рис. 8.1. Графік рентабельності: залежність між виручкою від реалізації продукції, витратами і розміром прибутку
Графік рентабельності являє собою простий і ефективний метод, який дозволяє вирішувати такі складні проблеми: “Що станеться з прибутком, якщо виробництво продукції або виручка від реалізації зменшиться? Що станеться з прибутком, якщо ціна буде збільшена, собівартість знижена, а реалізація скоротиться?”. Головне завдання побудови графіка рентабельності полягає у визначенні точки беззбитковості, для якої грошові доходи (отри-мана виручка) дорівнюють грошовим витратам. Для того щоб це зробити, треба знати постійні витрати, перемінні витрати, обсяг реалізації продукції, відношення перемінних витрат до обсягу виробництва і реалізації продукції.