2. Дисципліна «Управління трудовим потенціалом» є базою для вивчення таких економічних дисциплін:
а) ринок праці;
б) ;
в) .
Тема 2. Населення як природна основа формування трудового потенціалу
Населення як демоекономічна категорія.
Відтворення населення.
Природний рух населення: сутність, значення, показники.
Міграції населення: суть, види, причини, показники, напрямки.
Література: 4, 5, 12, 23, 49, 50, 51, 52, 53.
Населення як демоекономічна категорія
Населення – це сукупність людей, які перебувають у межах даної держави і підлягають її юрисдикції. Населення утворює суб’єкт виробництва і всіх суспільних явищ.
Населення можна характеризувати з двох боків: як елемент продуктивних сил і як носія соціально-трудових відносин. Однак існує і третій бік, властивий населенню, – це відтворення самого населення. Під відтворенням населення розуміють його оновлення шляхом народжуваності та смертності, які постійно змінюють чисельність, статево-вікову структуру та інші його показники.
Населення не може існувати поза економікою, як і економіка без населення: це дві частини одного соціального організму. Стосовно до економіки населення виступає одночасно як виробник і споживач матеріальних та духовних цінностей.
Населення впливає на економіку насамперед через зміну чисельності та статево-вікової структури людей працездатного віку. Вікова структура населення України складається з трьох груп: діти й підлітки (до 16 років) – доробочий вік; населення працездатного віку (16 – 55 років для жінок і 16 – 60 років для чоловіків) – робочий вік; старші люди (жінки старше 55 років, чоловіки старше 60 років) – неробочий вік. Основну частку населення складають особи робочого (працездатного) віку.
Працездатне населення – це сукупність осіб (переважно працездатного віку), які здатні за своїми психологічними та фізичними здібностями брати участь у трудовій діяльності. Розрізняють працездатність: загальну (здатність виконувати некваліфіковану роботу у звичайних умовах), професійну (вміння працювати за визначеною професією, у тому числі й у незвичайних умовах), обмежену (здатність до праці з певними обмеженнями, у тому числі й тимчасову непрацездатність).
Працездатне населення під впливом конкретних соціально-економічних умов поділяється на дві групи: економічно активне та економічно неактивне населення.
Важливим чинником є якісний склад як усього населення, так і особливо його працездатної частини – освітній рівень і професійна майстерність, що дають змогу оволодівати досягненнями науково-технічного прогресу та ефективно використовувати їх при менших затратах праці й істотному збільшенні обсягу виробництва продукції.
Аналіз сучасних процесів формування, розподілу й використання трудового потенціалу сприяє вирішенню територіальних проблем відтворення робочої сили на основі оптимального поєднання національних і регіональних цілей і завдань економічного розвитку. Ускладнюють ситуацію глибокі кризові явища перехідного періоду.
Населення є одним із головних індикаторів соціально-економічного, екологічного розвитку держави та її регіонів. Кризові явища та процеси в суспільстві – в його економіці, екології, політиці спричинили кризову ситуацію у відтворенні чисельності населення як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Згідно з даними демографічних аналізів за останні 30 років, незважаючи на деякі коливання абсолютних і відносних показників, в усіх формах територіальної організації чітко виявляються сталі закономірності динаміки основних демографічних процесів, а також певні співвідношення параметрів відтворення чисельності населення. Крім того, простежується певна регіональна диференціація.
Населення як складну демоекономічну категорію зазвичай розглядають у кількісних вимірах, використовуючи численні кількісні та якісні характеристики.
Розрізняють постійне, наявне та юридичне населення.
Постійне населення – це сукупність людей, що постійно проживають на певній території, незалежно від того чи перебувають вони в даний момент на цій території.
Наявне населення даної території – це сукупність людей, які перебувають на ній, незалежно від тривалості перебування.
Юридичне населення – це ті, які зазначені у списках жителів даної території та зареєстровані на ній.
Кількісні та якісні характеристики населення безперервно змінюються: люди народжуються, вмирають, одружуються, змінюють місце проживання, здобувають освіту тощо.
Чисельність і склад населення в усіх країнах визначається за допомогою перепису, поточного обліку населення, вибіркового та спеціального демографічного обстеження, реєстрів населення. Переписи населення систематично проводяться в багатьох державах. ООН рекомендує проводити переписи в рік, близький до кінця десятиліття і включати в програми обов’язковий мінімум питань з метою міжнародного порівняння одержуваної інформації.
Відтворення населення
Під відтворенням населення розуміють безперервне відновлення його кількісних і якісних характеристик протягом тривалого історичного періоду з відносно сталими умовами життя. Відтворення населення – один із головних процесів відтворення суспільства, постійне відновлення генерації людей.
Виділяють три типи відтворення населення: розширене, просте, звужене.
При розширеному відтворенні населення народжуваність перевищує смертність. Просте відтворення характеризується постійною кількістю населення внаслідок приблизно однакової народжуваності та смертності. При звуженому типі відтворення населення смертність перевищує народжуваність.
Розширене відтворення може бути екстенсивним та інтенсивним. Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудового потенціалу в країні та окремих регіонах без зміни якісних характеристик економічно активного населення. Інтенсивне відтворення трудового потенціалу пов’язане зі зміною його якості.
Специфіка виробничих відносин багато в чому визначає якісні аспекти відтворення населення. Від характеру виробничих відносин залежить рівень зайнятості та її структура за видами економічної діяльності, за статтю й віком, а це, в свою чергу, вирішально впливає на всі аспекти відтворення населення. Система виробничих відносин багато в чому впливає на розселення людей як у масштабах країн та регіонів, так і в глобальному масштабі. Виробничі відносини визначають безпосередньо всі аспекти соціального відтворення населення.
Отже, на відтворення населення впливає все навколишнє середовище, тобто і природні, і соціальні, й економічні його компоненти. Залежно від конкретного змісту ці чинники мають як позитивний, так і негативний вплив.
Природний рух населення: сутність, значення, показники
Природний рух населення – це рух показників народжуваності та смертності мешканців будь-якої території за певний проміжок часу.
Україна належить до держав, населення яких характеризується низькими показниками народжуваності та високими – смертності. Нині коефіцієнт народжуваності становить 7,8‰ , а коефіцієнт смертності – 16,1‰. Для порівняння представимо ці ж самі коефіцієнти у Швейцарії – 10,2‰ та 8,5‰, у Франції – 13,1‰ та 8,9‰ , у Великій Британії – 11,2‰ та 10,1‰ відповідно.
Демографічні наслідки зниження народжуваності полягають у старінні населення і, відповідно, у зменшенні частки жінок продуктивного віку (15 – 49 років). Соціально-демографічні наслідки полягають у тому, що переважання малодітних сімей певною мірою викликає збільшення кількості розлучень, оскільки малодітність, а тим більше бездітність не сприяють сталості шлюбів.
Особливої уваги заслуговують економічні наслідки зменшення народжуваності, оскільки між населенням та економікою існує тісний взаємозв’язок. Від чисельності населення, зайнятого у виробництві, від його якісного складу, рівня купівельної спроможності залежить ефективне функціонування та подальший розвиток економіки. Впливаючи на загальну чисельність населення, народжуваність може сприяти як збільшенню робочої сили та споживанню продукції, так і їх зменшенню.
Вплив зниження народжуваності на якісний склад робочої сили, на відміну від його впливу на її кількість, є досить відчутним уже тепер і має негативні наслідки.
Рівень смертності залежить від соціально-економічного розвитку як країни в цілому, так і її окремих регіонів, а також від добробуту населення, розвитку охорони здоров’я, доступності медичної допомоги, екологічної ситуації тощо. Останніми роками в Україні всі перелічені чинники значно погіршилися, і це зумовило зростання показників смертності населення.
За шкалою рівня смертності ООН, коефіцієнт смертності в Україні за останні роки був найвищим серед країн Європи.
Дитяча смертність в Україні сьогодні також є одна з найвищих серед країн Європи. Особливо висока вона в районах, прилеглих до Чорнобильської зони, зі складною екологічною ситуацією.
Природний рух характеризується показниками народжуваності, смертності, а також природного приросту. Ці показники визначають у відносному та абсолютному вимірі.
Абсолютні показники – це загальна кількість народжених або померлих; відносні показники поділяються на темпи і коефіцієнти народжуваності, смертності та природного руху, які розраховуються на 1000 жителів у проміле. Вони використовуються для порівняльного аналізу природного руху населення на територіях, населених пунктах у часі та для характеристики інтенсивності.
Загальний коефіцієнт народжуваностi (К нар) являє собою відношення кількості народжених за рік (Ч нар) на 1000 жителів до середньорічної чисельності населення (Ч ср):
К
нар =
,
Середньорічна чисельність населення (Чср) визначається за формулою:
Ч
ср =
,
де Чпоч та Чкін – чисельність населення на початок і кінець періоду.
Слід зауважити, що загальний коефіцієнт народжуваності, незважаючи на його широке застосування, не можна розглядати як показник, що дає вичерпну характеристику рівня народжуваності. На величину цього коефіцієнта суттєво впливає статево-віковий склад населення і тому на практиці застосовують і спеціальний коефіцієнт народжуваності:
К
нар.сп.
=
,
де Ч ж – середньорічна чисельність жінок репродуктивного віку (15 – 49 років).
Фактором природного руху населення є також смертність. Для її характеристики використовують низку показників.
Коефіцієнт смертності (К см) розраховується за формулою:
К
см
=
,
де Ч пом – чисельність померлих за рік, осіб.
Величина цього коефіцієнта значною мірою залежить від вікового складу населення.
Для поглиблення аналізу демографічного стану використовують спеціальні коефіцієнти смертності, що розраховуються окремо за статтю, віком, причинами смертності тощо. Аналіз інтенсивності та динаміки смертності потребує розгляду коефіцієнта дитячої смертності (Кд.см.), який визначається за формулою:
Кд.см.
=
,
де Ч пом.д. – кількість померлих за рік у віці до одного року, осіб.
Ч нар – загальна кількість народжених за цей самий рік, осіб.
Природний приріст населення є похідним від масштабів народжуваності і смертності та визначається як різниця між чисельністю народжених і померлих за формулами:
К пр.пр.нас.
=
;
К пр.пр. нас. = К нар – Ксм .
Міграції населення: суть, види, причини, показники, напрямки
Механічний рух населення (міграція) – це процес переміщення людей через кордони певних територій зі зміною місця проживання або з регулярним поверненням до нього.
Соціально-економічна суть міграції населення полягає у забезпеченні кількісної та якісної відповідності між потребою у робочій силі та наявністю її у різних регіонах держави, а також у реалізації прагнень працівників задовольнити особисті потреби соціального, професійно-кваліфікаційного та духовного характеру.
У науковій літературі існує різноманітна класифікація чинників, під впливом яких формуються напрямки та масштаби міграційних процесів. Переміщення у просторі відбувається внаслідок дії економічних, соціальних, демографічних, політичних, етнічних, освітніх, морально-психологічних, екологічних та інших чинників, але всі вони діють одночасно і певною мірою взаємозалежні.
Чинники міграції можна поділити на некеровані та керовані суспільством. До перших можна віднести природні умови різних регіонів і поселень, ступінь їх розвитку, обжитості та благоустрою, географічне положення. Керовані суспільством – це фактори-регулятори: демографічні (інтенсивність природного зростання населення, його склад за віком, статтю, етнічні відмінності між групами в мові та інше), соціально-психологічні (інтенсивність соціального спілкування, соціально-психологічний клімат тощо).
Виділяють також чинники міграції за сферою їх прояву: народногосподарські, територіальні, галузеві, внутрішньовиробничі, а також постійні, тимчасові та змінні залежно від їх використання в регулюванні міграційних процесів.
У науковій літературі існують різноманітні підходи до виділення типів міграції.
Класифікуючи міграції стосовно до будь-якої країни, виділяють зовнішню і внутрішню. При зовнішній міграції люди переміщуються через державний кордон, при внутрішній – у межах однієї країни між адміністративними районами чи населеними пунктами тощо.
Зовнішня міграція має два боки: еміграція – виїзд працездатного населення з країни перебування для довгострокового чи постійного проживання в іншу країну та імміграція – в’їзд робочої сили в дану країну з-за кордону на постійне або тривале проживання для навчання, працевлаштування тощо.
За тривалістю міграції поділяються на постійні (безповоротні) та тимчасові (зворотні).
Постійна міграція – це переміщення населення, що супроводжується зміною постійного місця проживання.
Тимчасові міграції поділяються на маятникові, циклічні, епізодичні.
Маятникова міграція – це щоденні (або щотижневі) поїздки населення від місць проживання до місць роботи або навчання, що розташовані в різних населених пунктах.
Циклічна (сезонна) міграція – це переміщення працездатного населення, пов’язане з пошуком роботи на певний час з поверненням на попереднє місце проживання.
Епізодична міграція являє собою ділові, культурно-побутові, рекреаційні та інші поїздки, що здіснюються нерегулярно у часі.
За правовою ознакою мігрантів поділяють на легальних, напівлегальних, нелегальних. Легальні мігранти перетинають міжнародні кордони на законних підставах. Напівлегальні мігранти, маючи візу, прибувають до країни на законних підставах, але через певний час з різних причин відмовляються виїхати до своєї батьківщини і залишаються у країні перебування. Нелегальні мігранти покидають країни постійного проживання, перетинають кордони держав без офіційного дозволу.
Для дослідження міграційних процесів велике значення має визначення соціально-демографічних характеристик мігрантів, оцінка обсягів міграції, вивчення кількісних і структурних характеристик міграційних процесів, прогнозування напрямів та інтенсивності їх розвитку.
Структура територіального руху в Україні наведена на рис. 1.
Для характеристики механічного руху населення використовуються такі показники:
- дані про прибуття і вибуття населення конкретного регіону і країни за певний проміжок часу;
- сума прибулого і вибулого населення;
- різниця між величиною прибулого і вибулого населення (сальдо
механічного руху);
- інтенсивність механічного руху, що визначається як відношення
кількості мігрантів до загальної чисельності населення або кількість мігрантів на 1000 осіб населення. Сальдо міграції населення визначається за формулою:
S = (P – P ) – N ,
де S – сальдо міграції населення за міжпереписний період, осіб;
P – чисельність населення на дату наступного перепису, осіб;
P – чисельність населення на момент попереднього перепису, осіб;
N – природний приріст населення за міжпереписний період, осіб.
Відносними показниками механічного руху населення вважають: коефіцієнт прибуття (К пр), коефіцієнт вибуття (К виб), коефіцієнт механічного приросту (Кмпр), коефіцієнт механічного обороту (Коб), які розраховуються на 1000 осіб населення.
