Тема 4. Соціологія другої половини XX — початку XXI ст. 77

Т. Парсонс

Рис. 10. Взаємозв’язки індивіда зі соціальною структурою (за Т. Парсоном)

(Н.Й.Черниш «Соціология» вид. Київ «Знання» 2009)

з другого. У цьому останньому питанні теорії Т. Парсонса принципово різняться з Е. Дюркгаймовими, в якого “культурні стандарти” домінують над особистістю. Т. Парсонс розглядає це співвідношення як систему вмотивованої поведінки особи, котра взаємодіє з культурними стандартами і цінностями, що виступають як зовнішнє середовище.

78 Модуль 1. Розділ 1. Загальна теорія та історія соціології

«Модель системи та підсистем дії» Загалом до формалізованої моделі системи дії входять культурна, соціальна, особистісна і органічна підсистеми, між якими відбувається взаємний обмін. Кожна із цих підсистем спеціалізується на виконанні певних функцій: особа — функції досягнення мети, соціальна підсистема — функції інтеграції індивідів, культурна підсистема — функції поширення взірців дій, цінностей, вірувань, знань; організм — функції адаптації до середовища. На найбільш загальному рівні соціальний порядок є продуктом двох процесів: тенденції системи до самозбереження і самодостатності й тенденції до охорони своїх кордонів і стабільності стосовно довкілля. У 1970-х роках Т. Парсонс завершує розробку теорії системи людської дії та її взаємообмінів із середовищем, котре, на його думку, становить сукупність підсистем світобудови (Все- світу): світу фізичних об’єктів, біосфери і позасвідомого світу “кінцевих сенсів буття”. Запроваджена Т. Парсонсом система понять має чималий вплив на сучасну західну соціологію.

«Відмінності між вченнями Т. Парсонса і Р. Мертона» Р. Мертон також створює цілісну теорію суспільства і парадигму функціонального аналізу. Але якщо Т. Парсонс основну увагу приділяє механізмам підтримки со- ціального порядку, то Р. Мертон зосереджується на дослідженні дисфункцій, поведінки, що відхиляється від суспільних норм, стану аномії, соціальних конфліктів тощо. Р. Мертон вдається, на відміну від Т. Парсонса, до глиб- шого пояснення суспільних і соціально-психологічних явищ.

У найголовніших вихідних положеннях функціональної теорії стверджу- ється, що:

• соціальні види діяльності є функціональними для всієї соціальної системи (функціональна єдність);

• елементи соціальної системи виконують соціальні функції (функціо- нальна універсальність);

тому ці елементи необхідні для системи (функціональна примусовість); функції поділяються на очевидні і латентні (приховані).

«Доповнення Р. Мертона» Р. Мертон, погоджуючись із цими положен- нями, вносить свої доповнення. Повна функціональна єдність суспільства зазвичай суперечить фактам; соціолог повинен дослідити ступінь реальної інтегрованості суспільства. Соціальні явища можуть мати різні наслідки — сприяти інтеграції суспільства чи порушувати її; це виявить конкретний аналіз. Потреба певних функцій ставить проблему необхідності соціальних