Тема 10. Етносоціологія і соціологія нації

259

Проблематика етносоціології та соціології нації

«Основні проблеми етносоціології та соціології нації» Виокремимо низку проблем, які є ключовими в етносоціології та соціології нації. Це, передусім, проблема етнічності, яка останнім часом набуває дедалі важливі- шого значення. Етнічність нині розглядається як прояв зв’язку між етносом і особистістю, як така характеристика, що об’єктивно та суб’єктивно фіксує місцеперебування особистості в соціальному просторі, диференційованому на різні народи-етноси. З одного боку, етнічність може тлумачитися як об’єк- тивна культурно-генетична приналежність особистості до певного етносу; вона здебільшого фіксується у понятті “національність” та інколи закріплю- ється в офіційних документах (як-от у старих паспортах часів СРСР із графою “національність”). З другого боку, коли наявні суб’єктивні зв’язки між етносом та особистістю, йдеться про етнічну ідентифікацію останньої. Етнічна ідентифікація визначається В. Арбеніною як процес емоційно- пізнавального ототожнення особистості з певною етнічною групою. Об’єктив- но-суб’єктивні зв’язки між етносом і особистістю передбачають набуття нею певної етнічної ідентичності в процесі етнічної ідентифікації, тобто усвідомлення і сприйняття своєї спільності з певним етносом чи етнічною групою, відчуття приналежності до них. Етнічна ідентичність має своє місце в загальній структурі ідентичностей людини: в однієї людини етнічна іден- тичність може домінувати над іншими ідентичностями (громадянською, професійною, тендерною, політичною, релігійною тощо); в іншої — навпаки, відсуватися на узбіччя ідентифікаційної матриці. У першому випадку йдеться про етноорієнтований, у другому — про етноіндиферентний (від лат. indifferens — байдужий) тип особистості. До того ж соціологам добре відомо, що етнічна ідентичність (утім, як і інші види ідентичностей) є си- туативною, тобто має здатність змінюватися під тиском швидкоплинних обставин соціального життя.

«Етнічна/національна самосвідомість та її структура» Оскільки така спеціальносоціологічна дисципліна, як етносоціологія, у посткомуністичних країнах лише формується, її понятійно-категоріальний апарат також пере- буває в стадії становлення. Тому деякі вітчизняні й зарубіжні дослідники послуговуються іншими, ніж етнічна ідентичність, поняттями, близькими до неї або й тотожними. Це, наприклад, поняття етнічної/національної само- свідомості. Багато вчених використовують це поняття як одну з найваж- ливіших ознак етносу. Також вважається, що етнічна/національна самосвідо- мість має складну структуру, яку можна уявити таким чином.

«Горизонтальний вимір етнонаціональної самосвідомості» У горизон- тальному зрізі етнічна/національна самосвідомість включає усвідомлення приналежності до певної етнічної групи, а також так званий образ ми

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

та етнічні/національні інтереси. Під “образом ми” мають на увазі автосте- реотипи, або знання та уявлення про характерні риси своєї етнічної групи, а також інші уявлення про свій народ, його культуру, історію, територію тощо. В “образ ми” входять і поведінкові установки на певний тип дії в умо- вах відносин із представниками своєї спільноти. Етнічні/національні інте- реси виступають як усвідомлення особистістю чи спільнотою потреб збере- ження самобутньої життєдіяльності в рамках своєї етнічної групи, етносу, нації та їх розвитку в усіх сферах суспільного життя в гармонії зі загально- людськими вартостями та ідеалами.

«Вертикальний рівень етнонаціональної самосвідомості» У вертикаль- ному зрізі етнічна/національна самосвідомість функціонує на когнітивному (пізнавальному), емоційному та поведінковому рівнях. Головними компо- нентами когнітивно-пізнавального рівня є, передусім, знання про історію та культуру свого народу, його типові риси тощо. Прикладом когнітивно- пізнавального компоненту етнічної/національної самосвідомості можуть бути гетеростереотипи в тій їхній частині, де містяться знання про інші, аніж власна, етнічні групи і народи. Емоційна сфера також включена до етнічної/національної самосвідомості; вона надає емоційної забарвленості, скажімо, “образу ми” чи “образу інших”. Вона включає до себе й прагнення до згуртованості, цілісності групи. І, нарешті, етнічна ідентичність (етнічна/ національна самосвідомість) містить також регулятивно-поведінковий склад- ник; це, насамперед, установка та готовність до спільних дій. Цей складник керує поведінкою особи чи всієї спільноти в конкретних ситуаціях, пов’я- заних з етнічними процесами та явищами.

«Взаємозв’язок компонентів структури» Процедура вирізнення цих структурних зрізів і компонентів етнічної/національної самосвідомості здійс- нюється соціологами для зручностей вироблення методології і методики ем- піричних досліджень; у “чистому” вигляді ці складники трапляються зрідка. Крім того, вони переплетені між собою і, зазвичай, становлять певний мислен- нєво-поведінковий комплекс. Так, наприклад, автостереотипи фіксуються одночасно і як складник горизонтального виміру етнічної ідентичності (етнонаціональної свідомості) — “образ ми”, і як явище внутрішнього світу особистості, яке функціонує на всіх трьох рівнях вертикального зрізу: у вигляді знань, емоційних переживань і уявлень та установок на дію.

« Типи етнічної ідентичності» Залежно від наявності у внутрішньому світі особистості цих складників та їхніх різноманітних комбінацій дослідники виокремлюють різні типи етнічної ідентичності. Так, наприклад, Г. Солдатова вирізняє такі типи:

• нормальну ідентичність, або позитивні уявлення про свій народ у су- купності з толерантними установками на спілкування з представниками інших народів;