Тема 8. Соціологія сім’ї

209

жіночого рівноправ’я, і про де треба добре пам’ятати дітям, щоб вони з ма- лих років допомагали матері в її нелегкій сімейній праці.

З нових для України тенденцій зауважимо ознаки переходу до європей- ської моделі народжуваності, коли жінка починає дітонародження у відносно старшому віці, вже після отримання вищої освіти та досягнення фінансової незалежності від батьків. Нині середній вік матері в Україні становить 25,4 років.

«Критичні концепції сучасної сім’ї» Зазначені тенденції, що набрали воістину глобальних масштабів у світі та в нашій країні, збільшують кількість наукової літератури, в якій цей феномен зміни сучасної сім’ї дістає критичну оцінку і розглядається як такий, що перебуває у стані кризи і навіть смерті. Вже згадуваний Дж. Ґолтроп виокремлює 6 критичних позицій з приводу сучасної сім’ї в західних наукових працях.

• Песимістичні твердження про занепад і руйнацію сім’ї; вони звичайно виводилися з протиставлення сучасної сім’ї родині патріархальній у традиційних суспільствах (Р. Флетчер).

• Оптимістичніша позиція про невідповідність інституту сім’ї сучасному індустріальному та постіндустріальному суспільству, але зі сподіваннями, що сімейне життя зможе модифікуватися відповідно до вимог часу (Б. Мор).

• Уявлення про те, що сім’я є гальмом на шляху суспільного поступу, бо своє головне завдання — соціалізацію дітей — вона виконує не досить добре, бо дітям у родині прищеплюються погляди й переконання, що не відповідають соціальній реальності, яка блискавично змінюється. Виховані й готові до певних умов життєдіяльності в суспільстві діти, виходячи в со- ціальне життя, наштовхуються на нові умови і ситуації, навичок пристосу- вання до яких вони не отримали. Саме тому вони неспроможні жити в но- вому, зміненому соціальному оточенні й свідомо чи позасвідомо гальмують те нове, що зростає у суспільстві (В. Райх, Г. Маркузе).

• Критика сім’ї як твердині грубості й насильства. Ця позиція аргу- ментується статистикою сімейних злочинів.

• Феміністська критика сім’ї як інструменту закріпачення жінки (К. Міллер, Дж. Мітчел).

• Критика сім’ї за те, що вона частіше від інших соціальних інститутів створює передумови для психічних захворювань і розладів психічних станів унаслідок несприятливих сімейних обставин (Р. Лейн).

«Нові форми сім’ї та шлюбу» Отже, в середовищі західних соціологів переважають думки щодо кризи і загибелі сім’ї. Багато з них вважає, що сім’я досягла стану глибокого розкладу і що цей процес є незворотним. Однак Н. Смелзер зазначає, що серед західних дослідників є чимало таких,

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

котрі, не заплющуючи очі на певні негативні тенденції, висловлюють опти- містичніші сподівання. Вони, як зазначає Н. Смелзер, позитивно ставлять- ся до розпаду нуклеарної родини та очікують, що виникатимуть нові форми сім’ї і шлюбу, які сприятимуть створенню відповіднішого середовища та збільшенню можливостей самовияву і самовиразу всіх членів сім’ї. Інші соціологи вказують на вже існуючі нові форми сім’ї, що здаються незвичними і навіть шокуючими, але набувають дедалі більшого поширення у західному світі: шлюбні контракти на певний відтинок часу, шлюб із трирічним ви- пробувальним терміном (без народження дітей), груповий шлюб, полігінія, “серійна моногамія” (тобто багаторазовий вступ у шлюб), “консенсуальний шлюб” (тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації), “візитні союзи” (тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час — час нанесення візиту), шлюб між особами однієї статі, сімейне життя в комуні (на кшталт ізраїльських кібутців або сімейних комун в американ- ському суспільстві).

Таким чином, щодо стану і перспектив розвитку сім’ї в західних країнах існують досить різні погляди, втілені у два різні гасла. Перше — “Прощавай, родино!”, друге — “Чутки про смерть сім’ї надто перебільшені” (парафраз відомого вислову Марка Твена, який прочитав у газеті некролог про самого себе).

«Українські соціологи про сім’ю та її майбутнє» Українські соціологи

також не схильні надто драматизувати стан сучасної сім’ї і розглядати її майбутнє лише у похмурій перспективі. Вони, звичайно, як і їхні західні колеги, стурбовані наростанням негативних тенденцій і явищ у становищі сім’ї та внутрішньородинних стосунках, багато в чому зумовлених кризовим станом українського суспільства. Проте і вони зазначають появу позитивних змін, як-от: розширення свободи вибору для чоловіків і жінок, утвердження рівності становища і взаємин, зростання рівноправ’я в родинах, більші можливості контактів між поколіннями, загалом більша орієнтація на сім’ю. На думку О. Якуби, Л. Сокурянської та інших вітчизняних соціологів, численні опитування (в тому числі й серед молоді) свідчать про те, що дедалі більша кількість людей у нашому суспільстві розглядає сім’ю як вищу цінність. Нинішні зміни відбуваються під знаком повернення цінностей родини як твердині виживання і добробуту. Дослідження життєвих орієнтацій населення країни протягом останніх років засвідчують доволі сталу тенденцію до пріоритету цінності сім’ї серед основних сфер життя. Для більшості людей на перше місце виходить турбота про забезпечення “нормального рівня життя для себе та своєї родини”. Звідси й оптимістичні прогнози частини соціологів щодо розвитку сім’ї в XXI ст. як вільного союзу, заснованого на коханні, співробітництві, спільному веденні домашнього господарства й вихованні дітей.