Тема 8. Соціологія сім’ї

195

держави до сім’ї поступово перестає бути суто споживацьким та інструмен- талістським. Держава позбувається функцій контролю і застосування ка- ральних санкцій щодо родин та їхніх членів, насамперед підлітків і непов- нолітніх. На перший план виходить забезпечення державою сприятливих умов для утворення та існування родин, особливо молодих, і відображення цих процесів у державній сімейній політиці (відповідному законодавстві та конкретних заходах, як-от: пільгове кредитування, пайова допомога у будівництві житла, випуск спеціальних груп недорогих товарів для молодих сімей та їхніх дітей тощо).

«Сім’я як соціальна система» Хоча увага дослідників-соціологів до сім’ї як соціального інституту відчутно зменшується, все-таки наразі існують достатні передумови для постановки питання про інтеграцію двох дискурсів. Вона може здійснюватися в межах уявлень про сім’ю як соціальну систему. Якщо розглядати родину як систему в усій її різноманітності й складності, то стане зрозумілим наявність різних дослідницьких підходів, бо навіть одні й ті самі властивості системи відображаються в різних термінах і зна- ченнях. Системний підхід нині широко використовується як у всій соціо- логії, так і в її окремих напрямах і галузях. Його застосування в соціологіч- ному аналізі сім’ї докладніше розглядатиметься у наступних питаннях теми.

Система категорій соціологічного дослідження сім’ї

Понятійний апарат соціології сім’ї, як і будь-якої іншої галузі соціологіч- ного знання, включає широке коло понять і категорій. Зупинимося до- кладніше на трьох основних: умовах життя, структурі, функціях сім’ї. Для їхньої характеристики візьмемо положення з праць українських і за- рубіжних авторів.

«Умови життя сім’ї» Умови життя сім’ї становлять собою сукупність факторів макросередовища (загальні соціальні умови), мезо- і мікросере- довища (середовище розселення і найближче соціальне оточення).

Загальні соціальні умови поділяються, своєю чергою, на:

• соціально-економічні (рівень розвитку сфери обслуговування, розвитку дитячих дошкільних закладів, рівень житлового будівництва, обсяг і структура товарообігу, рівень реальних доходів населення загалом і сім’ї зокрема, рівень розвитку системи охорони здоров’я і медичного обслуговування, кількість робочих місць, які дозволяють використо- вувати жіночу і підліткову працю, кількість робочих місць із неповним робочим днем або пільговими умовами праці для підлітків і неповно- літніх тощо);

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

• соціально-політичні (політика уряду, органів державної влади, полі- тичних партій, профспілок та інших громадських організацій щодо сім’ї з метою її стабілізації, підвищення виховного потенціалу та ін.);

• соціально-культурні (система чинних у суспільстві правових, мораль- них норм, цінностей та ідеалів, взірців діяльності та поведінки; засоби зберігання й розподілу соціальної інформації, соціального знання, кількість і доступність закладів культури і культурних цінностей; викладання курсів з етики і психології сімейного життя в дошкіль- ництві та школі; частота, обсяг і зміст передач, програм і публікацій про сім’ю в засобах масової інформації тощо);

• демографічні (чисельність і темпи приросту населення або його депо- пуляції, статевий і віковий склад населення, його розподіл за типами регіонів; міграційні процеси і переселення; розподіл населення за етнічними й територіальними спільнотами);

• екологічні (природно-географічні особливості середовища проживання, ступінь урбанізованості й санітарно-гігієнічні умови життєдіяльності, ступінь забрудненості довкілля);

• соціально-психологічні (загальний стан свідомості людей, їхнє ставлен- ня до світу і свого безпосереднього оточення, соціальні установки, інтереси і ціннісні орієнтації, які визначають життєву позицію і по- ведінку людей у суспільстві; ставлення до шлюбу і сім’ї).

«Фактори макро-, мезо- і мікросередовища» Ці загальні соціальні умови впливають на життєдіяльність сім’ї опосередковано, через фактори мезо- і мікросередовища. Адже сім’я зазвичай взаємодіє з ширшими соціальними спільнотами та інститутами, здійснює контакти з рідними, сусідами, друзя- ми. До конкретних характеристик середовища безпосереднього мешкання родини належать такі:

• ступінь урбанізованості середовища розселення сім’ї (тип населеного пункту — місто, село, кількість мешканців);

• характеристики зайнятості населення (тип підприємств, їх розподіл між державними, приватними, комерційними структурами, рівень кваліфікації й освіти, який вимагається, використання чоловічої, жіночої, підліткової праці, дефіцит чи надлишок робочої сили);

• демографічна структура середовища розселення;

• етнічні характеристики середовища розселення;

• кількісні та якісні характеристики сфери обслуговування;

• доступність доиікільництва;

• кількісні та якісні характеристики культурно-освітніх закладів, спортивних споруд; характеристики закладів системи охорони здо-