Тема 9. Соціологія молоді

235

• зберігаються тенденції щодо збільшення обсягів зовнішньої трудової міграції, коли молоді люди в пошуках праці змушені виїжджати за кордон. Проте лише незначна частка молоді (менше 10 % тих, хто перебуває у трудових поїздках за кордон) працює там легально.

«Проблема молодіжного безробіття» Позитивним явищем можна вва- жати стабілізацію зареєстрованого безробіття серед молоді, оскільки рані- ше спостерігалося його зростання. Але дані державної служби зайнятості щодо рівня молодіжного безробіття не відображають реальних його обсягів. Згідно з результатами опитування “Молодь України: червень 2007 р.”, част- ка безробітної молоді склала 46,7 %. За офіційними даними станом на 2006 р. у Державній службі зайнятості перебувало на обліку понад 1 млн 250 тис. молодих людей, з яких лише 43 % були працевлаштовані. Найгостріша проблема вимушеної незайнятості актуальна для наймолодших вікових категорій молоді, передусім випускників загальноосвітніх шкіл і професійно- технічних закладів, а також для мешканців монофункціональних міст (де представлено одну-дві галузі виробництва) та шахтарських регіонів.

«Проблема матеріального стану молоді» Матеріальний стан молоді є досить строкатим. Лише 13 % її представників вважають себе заможними; їх можна зарахувати до категорії економічно незалежних. Рівень бідності серед молоді не є високим і не перевищує допустимий рівень бідності на межі 14,5 % населення. А молоді люди у віці 18—30 років живуть краще в матеріальному плані, ніж представники інших вікових груп. Але водночас існує частка молоді, стан якої можна назвати зубожінням; це змушує її погоджуватися на такі види діяльності, якими забезпечується лише примі- тивне виживання, терпіти надмірну експлуатацію з боку роботодавців. Ду- же часто це стосується тієї молоді, яка працює у тіньовому секторі.

«Суперечливість економічних орієнтацій молоді» Економічні орієнтації сучасної молоді є доволі амбівалентними та суперечливими. Більшість мо- лодих людей висловлюються за перехід до ринку, побудову демократичного суспільства, підтримує інститути приватної власності та підприємництва, вимагає реформ. Водночас серед молоді досить поширеними є патерналістські сподівання на допомогу з боку держави, доброчинних фондів, заможних родичів, батьків, зрештою на диво (як-от виграш у лотереї). Молодь дуже критично оцінює нинішній економічний стан країни та перспективи його розвитку в напрямі бодай зрівняння з розвинутими країнами світу, але звинувачує у всьому переважно органи державної влади, політичних діячів, а подекуди і власних батьків. Потреби молоді, які дедалі більше зростають, прагнення високої оплати праці далеко не завжди супроводжуються під- вищенням своєї кваліфікації, рівня знань, та й взагалі високопродуктивною і високоякісною власного працею. Визнаючи привабливість підприємництва взагалі, молодь водночас постійно нарікає на труднощі відкриття та про- вадження власної справи і найбільші сподівання пов’язує з “тіньовою

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

економікою”. Маючи всі можливості формувати свою економічну культуру, долучатися до світу загальнолюдських цінностей, молодь дедалі більше схильна толерантно ставитися до протиправних дій, економічної злочин- ності, надає перевагу життю не за законом, а за певними “поняттями”, які виявляються часто дієвішими, ніж закон.

У цих умовах актуальність формування конструктивної молодіжної політики, передусім щодо підготовки молоді до майбутньої трудової діяльності та підтримки її економічної активності, не зменшилась, а навіть посилилася.

«Завдання державної молодіжної політики у сфері праці та зайнятості»

Мета молодіжної політики у цій сфері — вирівнювання стартових позицій молоді, подолання дискримінації окремих груп молодих людей, у тому числі у приватних структурах, розвиток кредитування молоді та молодих сімей на сприятливих умовах, надання пільг для працевлаштування випуск- ників навчальних закладів у перші два роки після їх закінчення, організація служб профорієнтації, перепідготовки та працевлаштування молоді, служб юридичної допомоги та консультування хлопців і дівчат. Молодіжна політика держави повинна також збільшувати можливості для посадового, професійно-кваліфікаційного, освітнього, наукового зростання молоді, забезпечувати вільний вибір шляхів і засобів соціального просування. Подолання матеріальної та інших видів залежності від батьків і суспільства може здійснюватися через розширення можливостей самостійного забез- печення власних потреб, удосконалення законодавчої практики та зако- нодавчої ініціативи, створення гарантій для отримання молоддю освіти і фахової перепідготовки.

«Законодавство України у справах молоді» До молодіжних проблем,

крім названих вище, належать також забезпечення духовного та фізичного розвитку, зміцнення молодої сім’ї та інші, причому всі вони пов’язані з погіршенням становища молоді у цих сферах порівняно з минулим. Роз- в’язанню молодіжних проблем мають сприяти законодавчі акти, прийняті українською державою. Усього за роки незалежності прийнято понад 700 за- конів та близько 800 підзаконних нормативно-правових актів, які тією чи іншою мірою спрямовані на розв’язання молодіжних проблем. Українське ювенальне законодавство визнано одним з найбільш структурованих як на пострадянському просторі, так і в Європі. Водночас далеко не всі законодавчі акти втілюються у соціальну практику: так, наприклад, Законом України “Про зайнятість населення” передбачено створення квоти робочих місць для працевлаштування молоді (5 % від загальної кількості робочих місць на підприємствах з чисельністю працівників більше 20 осіб), але ця норма далеко не завжди спрацьовує. Або питання про виділення з бюджету робо- тодавцям дотацій для забезпечення молоді першим робочим місцем: у зако- нах про Державний бюджет України 2006 та 2007 рр. виділення таких дотацій не було передбачено, внаслідок чого багато молодих спеціалістів-