Тема 8. Соціологія сім’ї

193

інституту є надзвичайно важливою для прогнозів майбутніх змін сім’ї. На думку М. Мацковського, соціолога-дослідника цікавлять передусім взірці сімейної поведінки, усталені ролі, виконувані її членами, особливості фор- мальних і неформальних норм і санкцій у сфері шлюбно-сімейних взаємин. Одні норми, обов’язки і права мають юридичний характер та регламентуються законодавством (питання про володіння майном, про матеріальні зобов’я- зання батьків стосовно дітей і одне одного, про мінімальний вік вступу в шлюб, про юридичні підстави для розірвання шлюбу, про права та обо- в’язки колишнього подружжя, пов’язані з утриманням і вихованням дітей, володінням майном після розірвання шлюбу тощо). Інші норми шлюбу регулюються мораллю, звичаями, традиціями. До них належать норми залицяння, шлюбного вибору і дошлюбної поведінки, розподіл влади та обов’язків між подружжям, характер сімейного дозвілля тощо. Така сама моральна регламентація поширюється на процес розлучення, стосунків із рідними, друзями.

Кожна з двох парадигм у вивченні сім’ї має свою специфіку: внутрішні зв’язки всередині сім’ї досліджуються крізь призму понять, що характери- зують малу групу; парадигма соціального інституту орієнтована насамперед на зовнішні зв'язки сім’ї.

«Зміна парадигм у вивченні сім’ї» Дослідники проблем сучасної сім’ї (і українські, і зарубіжні) погоджуються в тому, що нині аналіз сім’ї як соціального інституту поступається місцем дослідженням її групових характеристик.

«Дослідження сім’ї як соціального інституту в СРСР» У минулому, особливо в умовах існування тоталітарного режиму в СРСР, протягом десятиріч сім’я була лише постачальником людських і трудових ресурсів, об’єктом державної політики; держава перебрала на себе майже всі функції інших соціальних інститутів, серед них і сімейного, й вирішувала за сім’ю мало не всі питання. Повна залежність сім’ї від держави робила її фактично безправною. У цій ситуації тематика соціологічних досліджень проблем сім’ї мала вигляд однобокої і викривленої. Недостатньо вивчалися причини і мотиви розлучень та їхні наслідки (як явище, нетипове для соціалізму), характер дошлюбної поведінки та установки юнацтва і молоді, пов’язані зі статевим життям, проблеми бездітних або багатодітних родин, сімей пенсіонерів чи молодих сімей. Практично не досліджувалися в соціо- логічному аспекті питання виховання дітей дошкільного віку, дітей з неповних (тобто без батька або матері) родин, вплив вживання алкоголю і наркотиків на міцність сім’ї та здоров’я її членів. Не було наукових праць про становище чоловіків у сім’ї, взаємини між братами й сестрами, подружні конфлікти, стосунки розлучених із дітьми та багатьох інших. “Цілину” в соціологічних дослідженнях становила молода сім’я, де чоловік і дружина не досягали 28 років, та її проблеми.

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

Повертаючись до сучасної України, наголосимо, що нині відносини між державою і сім’єю суттєво змінилися: йдеться насамперед про те, щоб держава подбала про належні умови для створення і функціонування родин — економічні, соціальні, правові, адже від того, наскільки міцною є сім’я, залежить міцність і стабільність усього суспільства (згадаймо думки О. Конта з цього приводу).

«Деінституціоналізація сім’ї» У сучасній зарубіжній літературі дедалі більше науковців фіксує перенесення акцентів з розгляду сім’ї як соціального інституту в площину сучасного соціологічного аналізу родини як малої соціальної групи. Німецький соціолог X. Тірелл характеризує “розчинення” сім’ї в суспільстві та зміни її функціональних кордонів як процес деінститу- ціоналізації сучасної сім’ї. У розвинутих країнах він зумовлений багатьма причинами. Втрата економічного значення сім’ї (коли всі її члени спільно працювали на власному клаптику землі чи на виробництві якогось продукту або товару) призвела до того, що підставою шлюбу поступово стає інтимна сфера. Засобом з’єднання в сім’ю стають не так економічні передумови, потреби й економічна залежність, як чинник кохання. Нині сім’я і шлюб орієнтуються переважно на емоційні стосунки та інтереси. Відбувається подальша приватизація життя людей та ізоляція сім’ї від суспільства, заснована на еволюції традиційних цінностей (обов’язок поступається місцем сучасним індивідуалістичним цінностям або вартостям самореалізації і самоствердження). Більшість сучасної молоді розвинутих країн вважає основною цінністю будь-яких парних взаємин любов, визнання і розуміння; на перший план висувається партнерство.

«Зміна статусу сім’ї в сучасному суспільстві» Майже всі західні до- слідники погоджуються, що з усіх традиційних засад побудови сім’ї та її ролі в суспільстві нині збереглася тільки одна — турбота про нащадків. Лише у ставленні до дітей та їх соціалізації (тобто підготовці до вступу в доросле соціальне життя) на Заході ще зберігається значення родини як соціального інституту. Сім’я має переважаючу орієнтацію на дитину і, що найважливіше, усвідомлення цієї орієнтації. Історико-культурні досліджен- ня засвідчують, що зі зростанням темпів індустріалізації тієї чи тієї країни з дитиною пов’язують більшою мірою психологічні, аніж матеріальні цін- ності. Одночасно змінюються й рольові позиції батьків: на зміну піклуванню про матеріальне забезпечення дитини приходить нова потреба: можливість розкриття себе в дитині.

«Еволюція місця й ролі сім’ї в сучасному суспільстві» Отже, і в нашій, і в інших країнах нині відбуваються схожі процеси еволюції сім’ї та її місця й ролі в суспільстві. Ця подібність зумовлена переходом посткомуні- стичних країн від тоталітарних до демократичних форм соціально-політич- ного устрою, від “закритого” до “відкритого” типу суспільства. Сім’я дедалі більше унезалежнюється від держави і суспільства загалом. Ставлення