Тема 10. Етносоціологія і соціологія нації

247

ник марксистської течії, він робить головний акцент на економічному розвиткові та класових суперечностях, визнаючи, що нація виникає лише на певному рівні розвитку економіки внаслідок соціальних змін і впливу політичних чинників. У його концепції до появи націй існує етнос. З цього етносу з часом формується нація на базі певного набору символів, які етнос несе з минулого і які становлять основу майбутньої національної ідентич- ності. Стрижнем цих символів є народний протонаціоналізм. Саме тут по- чинається такий характерний для неомарксистів відхід від традиційної марксистської схеми, бо, за Е. Гобсбаумом, цей народний протонаціоналізм як сукупність ідей є підґрунтям появи націй.

«Концепція нації Е. Ґеллнера» Інша група дослідників у своїх кон- цепціях поєднує зміни в економічній системі суспільства з культурними змінами, що в сукупності впливають на етнічні процеси, створюючи для них належний ґрунт. Найвідоміший з них англійський учений Е. Ґеллнер (1925—1995), якому належить праця “Нації і націоналізм”. Е. Ґеллнер вирізняє два типи суспільств: аграрне та індустріальне. В аграрному суспіль- стві античної і феодальної доби існує чітка ієрархія верств і станів та від- повідна множинність культур. Таке суспільство з низьким рівнем зчепленості людей у ньому, які до того ж належать до різних культурних осередків, не може сформувати таку нову етнічну спільноту, як нація. Перехід до інду- стріальної фази руйнує станове розмежування, стимулює соціальну мобіль- ність, появу розгалуженої системи освіти, внаслідок чого поволі формується універсальна культура, спільна для всіх членів суспільства. Підтримувана державою, така уніфікована висока культура стає національною, суттєво впливає на творення гомогенного суспільства, а згодом і нації. Саму ж на- цію творять інтелектуали, ґрунтуючись на ідеях націоналізму.

Отже, і для концепції Е. Ґеллнера характерна двоїстість і певна супереч- ливість. З одного боку, він визнає, що поява націй спричинена умовами соціально-економічного характеру при трансформації аграрного суспільства в індустріальне. А з другого — нації є штучними утвореннями людських переконань, лояльностей і солідарностей.

«Концепція націогенезу Б. Андерсона» Думки Е. Ґеллнера щодо вагомо- сті ролі культури у справі формування і розвитку етнічних (насамперед, національних) спільнот поділяє уже згадуваний Б. Андерсон. Донаціональне суспільство не здатне сформувати таке стійке етнічне утворення, як нація. Це стало можливим тоді, коли було винайдено друкарство і з’явилася мож- ливість видавати і масово розповсюджувати книжки. Саме це творить ґрунт для формування нової національної культури, а це є безпосередньою передумовою появи націй. Отже, Андерсон підтримує Ґеллнера в його пе- реконаннях щодо визнання інтегруючої ролі культури в процесі націобу- дівництва, але дивиться на цей процес не як на результат економічних зрушень, а як на суто культурне явище.

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

«Психічні чинники в розвитку етносів і націй» Однак не лише соціально- економічні або культурні фактори можуть лежати в основі утворення й роз- витку етнічних спільнот. Існує сукупність суб’єктивістських концепцій, суть яких полягає у визнанні провідної ролі психічних чинників у форму- ванні та функціонуванні етнічних утворень. Поштовх до появи такого роду концепцій дав відомий французький вчений Е. Ренан (1823—1892), вся увага якого концентрувалася на моменті волі, бажанні належати до певної етнічної спільноти, становити одну колективну єдність, яка є не тільки су- мою однакових з погляду раси, мови, культури тощо людей, а й стає суб’єк- тивною цілістю. Так, нація, на думку Е. Ренана, — це спільнота, згуртована волею і бажанням людей належати до неї, окремий суб’єкт історії з власним життям, волездатністю та власного долею. Отже, нація тут — це спільнота, об’єднана стихійною волею, в основі якої лежить прагнення політичної самостійності, усвідомлення себе як активного діючого суб’єкта історичного процесу.

«Спроби синтезованого підходу» Коли мова заходить про наявність у сучасній етносоціології різноманітних тлумачень етносу та його конкретних форм існування, про причини появи етнонаціональних спільнот та їхнього розвитку, слід, очевидно, шукати не так відмінностей у підходах, як те спільне, що може їх об’єднати. Всі ці підходи відображають етноси з різ- них сторін та етапів їхнього розвитку, а, отже, мають право на існування як відображення одного й того самого предмета в його багатогранності. Плідною видається думка вже згадуваної В. Арбеніної про існування протя- гом історичного розвитку різних механізмів і шляхів інтеграції людей в етнічні спільноти. Очевидно, у процесі етногенезу на всіх його ступенях провідну роль відігравали різні групи чинників. Якщо в минулому найпоміт- нішою була вага об’єктивних, природних факторів, то в сучасному суспіль- стві дедалі більше наголошується на інтегруючій дії суб’єктивних чинників, зростанні суб’єктності всередині спільнот, їх соціальному дозріванні. Що ж до вже існуючих у сучасних умовах етнонаціональних спільнот, то доціль- но визначати їх місце в соціальній структурі суспільства, ступінь гетероген- ності чи гомогенності, характерні риси тощо, спираючись на емпірично фіксовані об’єктивні ознаки. З другого боку, соціологів може й повинно ці- кавити питання про рівні розвитку етнонаціональних спільнот як соціальних суб’єктів, ступінь їхньої соціальної зрілості. Таким чином, як слушно за- уважив відомий український соціолог В. Євтух, саме поєднання різних підходів до етнічних утворень дозволить аналізувати ці феномени в усій їхній складності та в процесі історичного розвитку.

«Виклики глобалізації та відповіді на них» Якщо модернізація зумовила появу чисельних концепцій нації та ідеологій націоналізму, то глобалізація наново актуалізувала етнонаціональну проблематику. Глобалізація означає, насамперед, обмеження свободи націй-держав, їхнього суверенітету, а також