Тема 3. Класична соціологія

73

Схематично основний зміст концепцій представників класичної соціології можна подати таким чином (рис. 8):

Г. Зіммель Ф. Тьонніс

Рис. 8. Схематичне зображення суті вчень Е. Дюркгайма, М. Вебера, Ґ. Зім- меля та Ф. Тьонніса (Н.Й.Черниш «Соціология» вид. Київ «Знання» 2009)

«Звернення до проблематики людини» Отже, саме у працях соціологів класичного періоду спостерігається відхід від традиційного позитивізму в його натуралізаторських чи психологізованих проявах і звернення до проблематики людини. Вони (за винятком Е. Дюркгайма) шукають всюди суб’єктивне, індивідуально-особистісне начало; їх цікавить не так об’єктивна зумовленість соціальних явищ, як їхні “внутрішні” важелі — змістове наповнення вчинку, мотиви й свідома орієнтація діючої особистості на певні норми і цінності.

«Орієнтація на наукову об’єктивність». У методологічному плані для класичної соціології типовою є орієнтація на науку, прагнення до її об’єк- тивності. Водночас багато соціологів розуміє, що просте копіювання при- родничо-наукових методів недостатнє для формування соціології як само- стійної галузі знання. Представники соціології цього покоління акцентують також на необхідності остаточного звільнення соціології від філософії, на дослідному, емпіричному характері першої. Вони аналізують сучасний їм капіталізм у категоріях глибокої кризи його ціннісних систем на тлі стрімкого розвитку речових компонентів, науково-технічного поступу. Пізніше ці ідеї деталізовано та обґрунтовано у працях соціологів середини і кінця XX ст.

Тема 4 соціологія другої половини XX — початку XXI ст. Майбутнє соціології

• Характерні риси розвитку соціології в добу глобалізації

• Структурні парадигми теоретичної соціології

• Інтерпретативні парадигми сучасної соціології

• Емпірична соціологія

• Теорії постіндустріального суспільства та постмодернізм

• Що чекає соціологію в майбутньому?

Характерні риси розвитку соціології в добу глобалізації

«Стан сучасної соціології» Протягом XX ст. західна соціологія зазнає величезних змін і нині становить надзвичайно складну систему ідей, гіпотез, концепцій, теорій, методів дослідження й способів інтерпретації різноманітних соціальних явищ. При цьому практично всі сучасні соціологи активно використовують ідеї та принципи класичної соціології, керуючись ними як компонентами власних концепцій або відштовхуючись від них, як від ідей, що мають самостійну цінність.

«Основні риси сучасної соціології» Незважаючи на неоднорідність і суперечливий характер сучасної західної соціології, вдається вирізнити низку її характерних рис. Спираючись на думки відомого американського соціолога П. Сорокіна, можна узагальнити ці риси таким чином:

• інтернаціоналізація сучасної соціології, тобто зростання кількості праць із питань соціології в усіх цивілізованих державах та регіонах світу;

академізація соціології, тобто перетворення її в академічну науку, яка посідає чільне місце в університетських програмах. Сьогодні

соціологічні факультети і курси на провідному місці щодо кількості студентів;

• експертизація соціології. Означає дедалі ширше залучення соціологів як експертів до діяльності державних, громадських і приватних органів та організацій, до праці в галузі соціальної роботи;

• фактографізація соціології, або зростання її об’єктивності, точності й індуктивності, вдосконалення кількісних і якісних методів соціо- логічних досліджень, поліпшення техніки їх проведення;

• соціологізація інших наук, і соціогуманітарних, і біологічних, медич- них, фізичних тощо. Вони дедалі глибше досліджують вплив соціаль- них чинників на реальність, яка ними вивчається, і соціологічно тлу- мачать свої специфічні проблеми;

• диференціація соціології, тобто зростання її спеціалізації, виникнення нових галузей всередині соціологічної науки, які, своєю чергою, по- діляють на ще вужчі відгалуження та ускладнення з огляду на це структури соціологічного знання.