Тема 10. Етносоціологія і соціологія нації

245

ознак етносу вважає самосвідомість, натомість Л. Гумільов — поведінку, вчинки, взаємовідносини осіб, які утворюють певний етнос. Те, що їх поєд- нує, полягає у визнанні довготривалого часу існування етносів як об’єктивної реальності в історії людства, яка виникає природним шляхом. Бо навіть пасіонарії в Л. Гумільова — це не так свідомі будівничі етносів, як знаряддя дії сил природи.

«Концепція етно- і націогенезу Е. Сміта» У західній науковій думці позиції, близькі до бромлеївських, обстоює англійський учений Е. Сміт. Приділяючи головну увагу феноменові нації, він розглядає і донаціональний рівень творення ідентичностей, прадавні корені нації. У своїх працях він доводить реальність донаціональних етнічних спільнот, утворених відповід- ними етнічними ідентичностями. Новітні нації, на його думку, були сформо- вані на основі премодерних домінантних ядер, які анексували або просто привернули до себе інші етнічні ядра чи їхні фрагменти та об’єднали їх навколо держави. Відмінність концепцій Ю. Бромлея і Е. Сміта полягає у то- му, що останній вважає свідомість іманентною та невід’ємною умовою виникнення націй. Для Ю. Бромлея таке припущення було неприйнятним через матеріалістичність парадигми, в якій він працював. Тому в його тво- рах етнічна самосвідомість позбавлена активної ролі.

«Конструктивістські концепції етнічних спільнот» Природній версії походження етносів протистоять конструктивістські концепції природи етнонаціональних утворень, її прибічники (Ф. Геккманн, Е. Ґеллнер та інші) стверджують, що етнічні спільноти не існували з давніх-давен; вони виникають не в результаті природно-історичного процесу, а є продуктом діяльності інтелектуальної еліти, об’єднання людей, яке цілеспрямовано формується довкола певного ключового символу. Це може бути мова, міф про спільне походження, спільна історична пам’ять тощо. За сприятливих умов етноінтегруюча діяльність інтелектуальної еліти призводить до ство- рення національної держави.

Таким чином, відмінність між прихильниками двох груп концепцій по- лягає у трактуванні процесу створення етнічних спільнот або як природного, або як штучно здійснюваного, сконструйованого.

«Етноси як реально існуючі спільноти» Іншим критерієм є форма існу- вання етнічних спільнот. Одні соціологи вважають, що етноси й нації — це реально існуючі соціальні спільноти, які надаються до спостереження і ем- піричного дослідження. Будучи соціальною реальністю, вони (як і кожний природний процес або явище) володіють певними зовнішньо фіксованими прикметами та ознаками. Саме такий підхід до вивчення етнонаціональних утворень демонструють представники позитивістського напряму в соціології, їхні концепції мають також назву атомістичних, або механістичних. Атомі- стичний підхід бере початок з пануючого у XVIII ст. атомістичного розуміння суспільства й знаходить своє продовження у позитивістських концепціях

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

середини XIX — початку XX ст. Суть його полягає в тому, що він розглядає етнічні утворення як суму об’єктивних характеристик або ознак. Серед них, зазвичай, виступають емпірично дані показники: мова, територія, культура, історичні традиції, економічне життя тощо, які загалом характеризують певну сукупність людей. Різновидом атомістичного підходу можна вважати й марксистську концепцію, де етнічні спільноти (рід, плем’я, народність, нація) визначалися через набір характерних зовнішніх ознак, серед яких домінуючими були економічні процеси. До представників цього напряму в трактуванні етнічних спільнот належать уже згадувані Ю. Бромлей, по- части Е. Сміт, а також Ю. Семенов та інші.

«Етноси як “уявлені спільноти”» Для багатьох сучасних соціологів світу (насамперед, Б. Андерсона, який вводить у науковий обіг спеціальний термін “уявлені спільноти”) етнічні спільноти не існують реально, а базують- ся на людській свідомості та є “уявленими” співтовариствами. На думку Б. Андерсона, будь-яка спільнота, більша за село, є уявленою, тому що лю- ди можуть лише уявляти, що належать до певного колективу або групи, але не мають ані найменшого шансу на те, щоб зустрітися хоча б з одним відсотком людей, приналежних до них. Подібних думок дотримується біль- шість західних авторів, а також російські науковці В. Тішков, А. Гуревич,

І. Кон та інші.

Проміжну позицію обстоюють американські вчені Т. Шибутані та К. Кван. Вони вважають, що етнічні категорії є суб’єктивними й об’єктивними водночас: вони суб’єктивні, оскільки існують лише в мисленні людей, однак разом з тим і об’єктивні, тому що становлять собою міцно вкорінені віруван- ня, що поділяються більшістю людей, та існують незалежно від свідомості індивідів.

«Соціально-економічні чинники в розвитку етносів» Нарешті третім критерієм у розгляді етнічних спільнот можуть бути різні основи їхнього розвитку. Для соціологічної концепції марксизму характерним є розгляд соціально-економічних факторів як базових в утворенні різних типів етнічних спільнот. Так, первісний спосіб виробництва з пануванням суспільної власності на засоби виробництва спричиняється до того, що йому відповідають такі етнічні утворення, як роди і племена. За рабовласництва та феодалізму, заснованих на приватній власності різного ґатунку, не існувало сталих економічних зв’язків, що й породжувало нестійкі та мало згуртовані народності, де головною інтегруючою ознакою була територія. І лише утворення капіталістичного способу виробництва з його спільним економічним ринком зумовлює появу націй, центральною ознакою яких є спільність економічного життя.

«Поняття етносу і нації в неомарксизмі» Один із представників сучасної європейської марксистської думки Е. Гобсбаум відомий своєю працею “Нація і націоналізм” та редагуванням збірки “Винайдення традицій”. Як представ-