Тема 11. Соціологія культури

297

а й думок про основні шляхи й засоби, що ведуть до досягнення цих цілей. Іншими словами, для них соціальні цінності відповідають на питання, як ставитися до того, що вже є або має бути.

«Типологія цінностей» Українські соціологи акцентують на тому, що цінності є узагальненням емпіричного досвіду людства і мають свою гра- дацію і типологію. Серед цінностей вони називають:

• смисложиттєві (уявлення про добро і зло, щастя, ціль і сенс життя; приклад — калокагатія у стародавніх греків як єдність добра і краси);

• вітальні (від лат. ьИаИв — життєвий; це цінності життя, здоров’я, особистої безпеки, добробуту, сім’ї; цінності освіти, кваліфікації, правопорядку та ін.);

• цінності суспільного визнання і покликання (любов до праці, соціальне становище, служіння громаді й людям);

• цінності міжособистісного спілкування (чесність, безкорисливість, доброзичливість);

• демократичні цінності (права людини взагалі, свобода совісті, слова, переконань, вірування, свобода політичного вибору, національний суверенітет);

• партикулярні цінності (прив’язаність до малої батьківщини, сім’ї, віра в Бога, прагнення до Абсолюту).

«Соціальні норми» Соціальні норми є похідними від цінностей і ґрун- туються на них. Під соціальними нормами розуміють правила поведінки, очікування і стандарти, які регулюють поведінку людей, суспільне життя відповідно до цінностей певної культури і зміцнюють стабільність і єдність суспільства. О. Якуба визначає норми як такі, що відображають загальні вимоги суспільства, конкретних соціальних спільнот до поведінки їхніх членів. Це волевияв, що дає змогу здійснювати соціальний контроль і дає зразок поведінки. Дотримання цих норм забезпечується в суспільстві, за- звичай, через застосування соціальних заохочень і соціальних покарань (або позитивними та негативними санкціями).

«Цінності та норми у працях П. Сорокіна» Великої уваги цьому питанню приділяє у своїх працях П. Сорокін. Будь-яке суспільство, пише він, мож- ливо описати і зрозуміти лише крізь призму притаманної йому системи “значення, норми, цінності”. Ця система є одночасно культурна якість. Суспільство складається із соціальних спільнот і груп: “Поза групою історія нам не дає людини... Нам завжди дані групи, а не окремі люди, що живуть окремо один від одного”. У кожній такій групі і спільноті є і навіть повинні бути “відступники”, інаковірці та інакодумці поруч із тими, хто живе згід- но з офіційними нормами поведінки групи. Ці інакомислячі не завжди реа- лізують свої “антисуспільні” норми поведінки, вони поводяться переважним

Модуль 2. Розділ 3. Сфери життєдіяльності соціальних суб’єктів

чином не відповідно до своїх переконань, а згідно з усталеними нормами групової поведінки. Причина цього — в існуванні покарань і винагород. Звідси висновок П. Сорокіна: без покарань і винагород (заохочень) боротьба всередині групи була б не спорадичним і тимчасовим, а постійним явищем, і взаємодія людей була б “війною всіх проти всіх”.

«Правові та моральні норми» Норми поділяють на правові й моральні. Правові норми проявляються у вигляді закону або іншого державного чи адміністративного акту, містять чіткі диспозиції, які визначають умови застосування певної юридичної норми, а також санкції, здійснювані відповід- ними органами. Дотримання моральних норм забезпечується силою громад- ської думки, морального обов’язку людини. Крім того, соціальні норми мо- жуть спиратися не лише на юридичні та моральні акти й уявлення, а й на звичаї і традиції.

Отже, цінності пов’язані з культурною орієнтацією людської діяльності, а норми — з соціальною орієнтацією суспільства. Соціальні норми відпові- дають не на питання про ставлення до явищ і процесів соціальної дійсності (як цінності), а на питання про те, що і як з ними робити. Якщо соціальні цінності визначають загальну, стратегічну регуляцію поведінки людей, то соціальні норми — конкретні установки щодо цієї поведінки, її взірці, або зразки.

«Соціокультурні зразки поведінки» Соціокультурні зразки поведінки

закріплені в обрядах, звичаях і традиціях. Обряди — це сукупність символіч- них стереотипних колективних дій, що втілюють у собі ті чи інші соціальні ідеї, уявлення, норми й цінності та викликають певні колективні почуття. Звичаї становлять собою форми регуляції діяльності й стосунків людей, які відтворюються у певному суспільстві, соціальній спільноті й групі і є звичними для їхніх членів. Звичаї — це неписані правила поведінки. Тра- диції функціонують в усіх соціальних системах, будучи необхідною умовою їх життєдіяльності, і є елементами соціокультурної спадщини, котрі пере- даються з покоління в покоління. М. Вебер вважав, що типовими зразками орієнтації людей у різних сферах соціального життя є етичні вчення голов- них світових релігій. Існує певна типологія таких соціокультурних зразків у кожному суспільстві (типи героїв у міфології і релігії, соціокультурні зразки для молоді в стилі життя; Н. Смелзер наводить приклад стилю “Веллз”, що його виробили підлітки з передмістя Сан-Франциско у США і який вимагав наслідування екстравагантної моди, споживацької поведінки, конформізму, надматеріалістичності, зневаги до старості й людей похилого віку, особливого жаргону).

«Соціокультурні уявлення» Соціокультурні уявлення — це регулятиви, що формуються на особистісному рівні на основі повсякденного досвіду; це первинні орієнтації в просторі культури суспільства, соціальної спільноти або групи. Кожне конкретне суспільство має свої специфічні уявлення про