Тема 4. Соціологія другої половини XX — початку XXI ст.

93

Отже, загалом відмінності між трьома стадіями розвитку суспільства можна уявити в такий спосіб (табл. 4).

Таблиця 4. Відмінності між трьома стадіями розвитку суспільства

«Завдання соціології у вивченні постіндустріального суспільства» Звід- си випливають і нові завдання для соціологів. Актуальним на сьогодні стає дослідження таких нових проблем і явищ, як:

94

Модуль 1. Розділ 1. Загальна теорія та історія соціології

• подолання масового виробництва і споживання індивідуалізованим виробництвом і споживанням. Останнє дедалі більшою мірою стає продовженням виробничого процесу; індивідуалізоване ж виробництво набирає рис індивідуалізованого створення інформації та знань;

• перетворення інформації на основний виробничий ресурс постінду- стріального суспільства;

• процес швидкого заміщення праці знаннями;

• процес заміни трудової діяльності новим типом активності — актив- ності творчої, креативної. Надання пріоритету не нарощуванню масового виробництва благ, але максимальному розвитку людського потенціалу;

• заміна старих методів організації праці й максимальне використання творчого потенціалу робітників;

• зміна соціального статусу і ролі виробника, який поступово перетворю- ється на просьюмера (термін О. Тоффлера, що складається з двох анг- лійських слів — виробник і споживач), а пролетаріат — на когнітаріат (також термін Тоффлера, який в основі має англійський вираз “пізна- вальна діяльність”, яка заснована на знаннях та інформації);

• перехід від економізованих ринкових принципів та пріоритетів до постекономічних соціологізованих, нематеріальних цінностей та пріоритетів; розгляд потреб людини як основного орієнтира розвитку й показника продуктивності;

• перерозподіл структури часу з більшим приділенням уваги сім’ї, діяльності в громадських організаціях, самоосвіті, фізичній культурі та спорту;

• створення нових форм сім’ї, соціального партнерства, підвищення ролі знань і зміна системи освіти з переходом від педагогіки мо- нологу викладача до педагогіки діалогу викладача і студента, пере- творення освіти на процес пожиттєвого здобуття знань із дедалі біль- шою роллю самоосвіти в ньому;

• творення нових систем та ієрархій особистісних і групових ідентич- ностей, серед них етнічних тощо.

«Ставлення соціологів до постмодернізму» Що ж до соціологічної доктрини доби постмодерну, то одні дослідники вважають, що вона може бути розглянута як зворотний бік постіндустріальної доктрини, оскільки постмодерністи-соціологи розглядають ті складові соціальних процесів, які випали з поля зору постіндустріалістів, і пропонують ширший підхід до нової соціальної реальності та місця людини в ній. Інші соціологи дотри- муються думки, що це свого роду псевдовчення, мода на яке змушує багатьох молодих дослідників приділяти йому основну увагу як “останньому слову”