Тема 11. Соціологія культури

293

культура відіграє провідну і визначальну роль. Вона, за словами JL Іоніна, прогресуючим способом переймає функції двигуна, рушійної сили суспіль- них змін і розвитку. Відтак і науки про культуру (серед них і соціологія культури) поступово висуваються на перший план у загальній ієрархії нау- кового пізнання світу, суспільства і людини.

Поняття культури та особливості її дослідження в соціології

Соціологія як наука досліджує суспільство крізь призму діяльності людини, яка в процесі свого життя вступає у різноманітні соціальні зв’язки і відносини, творить соціальні спільноти і соціальні інститути. Але є ще й інші виміри соціального, які не вписуються до наведеної вертикально- компонентної схеми. Ці виміри пов’язані з якісними характеристиками суспільного життя, що пронизують усі рівні соціальної будови, визначаючи її цілісність і впорядкованість. Серед таких якісних вимірів для соціології першочергове значення має культура.

«Термін “культура”» Поняття культури є надзвичайно широким, бо культурне охоплює соціальне в усіх його формах і впродовж усієї історії існування людства. За свідченням німецького лінгвіста І. Нідермана, термін “культура” як самостійна лексична одиниця існує лише з XVIII ст. Раніше цей термін трапляється тільки у словосполученнях, означаючи функцію чогось: cultura juris (вироблення правил поведінки), cultura scientiae (здобуття знань, досвіду), cultura literarum (удосконалення мови) та ін. У більшості лінгвістів не викликає сумніву те, що своїм походженням слово “культура” (лат. cultura — обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування) зобов’язане латинським словам colo, colere (вирощувати, обробляти землю, займатися землеробством). Cultus — це землеробська праця (звідси — agricultura). Отже, здавна під культурою розуміли всі ті зміни в навколишньому середовищі, які відбувалися під впливом людини, на відміну від змін, викликаних природними причинами.

«Визначення культури» Але з XVIII ст. термін “культура” почав застосо- вуватися стосовно людей та їхньої творчої діяльності: він дістав узагальню- юче значення і ним стали називати все створене людиною. При такому підході культуру можна розглядати як створену людиною “другу природу”, надбудовану над першою, “природною природою”, як увесь створений лю- диною світ. Це знаряддя праці, соціальні форми життя, звичаї, взірці, нор- ми, соціально регульована поведінка, соціальний контроль тощо.

Якщо все те, що створене людиною і відрізняє її від тварин, і становить суспільство, то навіщо вживати якесь додаткове поняття? На думку

Модуль 2. Розділ 3. Сфери життєдіяльності соціальних суб’єктів

О. Якуби, насправді суспільство і культура — це нетотожні поняття, бо вони співвідносяться як характеристики цілого та його якісних властивостей. Визначення культури, яке дає цей відомий харківський соціолог, звучить так: поняття культури означає якісну характеристику суспільства, передає міру його прогресу, рівень і міру досягнень у значенні панування над силами природи і своїми власними соціальними зв’язками та стосунками. У найзагальнішому розумінні цього слова культура — це системна інтегра- тивна якість суспільства, втілення досягнень у його розвитку.

«Поняття культури в працях Н. Смелзера» Дещо в іншому аспекті роз- глядає поняття культури Н. Смелзер, один з найвизначніших представників американської соціологічної думки. Порівнюючи тваринний світ і світ лю- дини, він зазначає, що поведінка тварин переважно інстинктивна. Натомість людська поведінка набагато менше зумовлена прямим генетичним контро- лем. Що ж формує поведінку людини, організує людське життя? Функцію, яку в житті тварин виконує генетична запрограмована поведінка, в житті людей здебільшого здійснює культура. Тому Н. Смелзер визначає культуру як систему цінностей, уявлень про світ і правил поведінки, спільних для людей, пов’язаних певним способом життя. Отже, тут наголошується, що культура, по-перше, створюється людьми, а, по-друге, що цій культурі на- вчаються. Оскільки культура не набувається біологічним шляхом, кожне покоління відтворює її і передає наступним поколінням. Цей процес є основою соціалізації: у результаті засвоєння цінностей, вірувань, норм, правил та ідеалів відбувається формування особистості дитини та регулювання її поведінки.

«Культура як предмет дослідження в соціогуманітарних науках» Таким чином, культура становить собою явище складне і багатогранне, тому вона є предметом дослідження багатьох наук. В економічних науках досліджу- ється, як їхній аспект, культура виробничої діяльності, в політологи актив- но розробляється поняття політичної культури, в культурології— поняття культурно-історичних типів, в етнології — культура, що формується на основі етнічних особливостей тощо.

«Соціологічний підхід до вивчення культури» Соціологічний підхід до вивчення культури має свою специфіку, яка полягає у дослідженні не поодиноких, а всіх можливих форм зв’язків культурного й соціального. У соціології розрізняють культуру в широкому значенні цього слова як соціальний механізм взаємодії особистості та соціальної спільноти зі середовищем проживання (сукупність засобів, форм, взірців та орієнтирів, що генетично не наслідуються, виробляються людьми у процесі спільного життя та забезпечують передавання досвіду та розвиток перетворювальної діяльності) й у вузькому розумінні (система цінностей, переконань, зразків і норм поведінки, притаманних певній соціальній групі, спільноті та людству в цілому).