Тема 7. Соціологія особистості

189

• соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі й набути конкретного статусу;

• система соціальних цінностей і норм, які домінують у суспільстві й наслідуються молодшими поколіннями від старших;

• соціальні інститути, які забезпечують виробництво і відтворення культурних взірців, норм і цінностей та сприяють їх передаванню і засвоєнню;

• загальна ситуація в країні, яка може коливатися від жорстко за- програмованого процесу формування нормативного чи ідеального типу особистості до переважання стихійності суспільних впливів на інди- віда, перша ситуація зазвичай характерна для тоталітарних режимів, друга — для суспільств у перехідні періоди їхнього розвитку;

• глобалізаційні процеси, які дедалі сильніше впливають на зміну цін- ностей і норм локальних етнічних чи національних культур, а також на перебіг соціалізації та ресоціалізації, набуття та модифікацію чи цілковиту зміну ідентифікаційних наборів особистості.

«Роль соціалізації у становленні особистості» Завдяки соціалізації людина залучається до суспільства шляхом засвоєння мови певної соціальної спільноти, відповідних способів мислення, властивих певній культурі, форм раціональності й чуттєвості, прийняття норм, цінностей, традицій, звичаїв, взірців поведінки. Процес соціалізації охоплює всі можливості прилучення до культури, виховання й навчання, за допомогою яких людина набуває соціальної природи і здатності брати участь у соціальному житті. У цьому процесі задіяне все оточення індивіда: сім’я, сусіди, ровесники, вихователі й учителі, колеги і знайомі, засоби масової інформації тощо. Важливо на- голосити, що соціалізація — не якийсь одноразовий чи короткотривалий акт; вона здійснюється протягом усього життя людини — від дитинства через зрілість і аж до старості. Це відбувається тому, що умови життя людини, а отже, і вона сама постійно змінюються, вимагаючи входження у все нові й нові соціальні ролі та відповідних змін статусу (інколи докорінних, як- от перехід від статусу дитини до статусу соціально зрілої особи).

«Соціальна адаптація та інтеріоризація» Але якщо під час соціалізації дитини головним для неї є соціальна адаптація, тобто пристосування до су- спільного середовища, то для соціалізації молодої і навіть соціально зрілої людини головну роль відіграє інтеріоризація, або формування внутрішньої структури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє “Я” особистості. Результатом інтеріоризації стає індивідуальність особистості.

«Механізми соціалізації у фрейдистській соціології» Коли йдеться про механізми соціалізації, то зазвичай звертаються до концепції 3. Фройда, який вирізняє основні з них:

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

• імітацію (усвідомлені спроби дитини копіювати й наслідувати поведін ку дорослих і друзів);

• ідентифікацію (засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цін- ностей і норм як своїх власних);

• почуття сорому і вини (або негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки: сором здебільшо- го асоціюється з відчуттям, що вас викрили і зганьбили, а вина пов’я- зується з внутрішніми переживаннями і муками совісті). Звичайно, ці механізми спрацьовують переважно на стадії дитинства.

«Імітація та ідентифікація» Але думки 3. Фройда були пристосовані деякими соціологами і до стадії дорослого життя особистості. Так, Т. Парсонс вживає фройдівські поняття у соціологічній теорії соціальної дії. Для нього імітація — це процес засвоєння елементів культури шляхом радше простого наслідування, аніж свідомого вибору, а ідентифікація — вияв ставлення до соціального середовища та його складових компонентів, прийняття цінностей певних соціальних груп і спільнот, спосіб усвідомлення своєї до них приналежності. Ступінь ідентифікації визначається силою і характером прихильності до цих форм людського співжиття.

«Ресоціалізація» У суспільствах перехідного типу доволі часто трапля- ється явище ресоціалізації. Цей термін означає ситуацію докорінної зміни соціального середовища і необхідність особистості пристосуватися до змі- нених соціальних обставин, нових норм і цінностей. Це надзвичайно болю- чий для людини процес, прикладами якого можуть слугувати цілковита зміна поглядів на суспільство та переоцінка свого минулого життя, руйну- вання основ старого світогляду й усвідомлення необхідності побудови нового світорозуміння, вимушений розрив із традиційними культурними цінностя- ми і прагнення бути “сучасним”, граючи інколи зовсім невідповідну своїм бажанням соціальну роль тощо.

«Висновки» Таким чином, соціологія особистості на початку XXI ст., в умовах глобалізації та спровокованої нею ситуації зростання значення і ролі окремої людини-суб’єкта, особливо в житті посткомуністичних країн, знаходиться на чільному місці в системі спеціальних соціологічних теорій. Проблематика людини завжди є центральною у будь-якій соціогуманітарній науці. Однак у соціології антропологічні проблеми в теоретичних концепціях, тісно пов’язані з її соціальною практикою — соціологія сьогодення безпо- середньо займається пошуком шляхів вирішення найскладніших проблем соціального життя сучасної людини, істоти водночас всемогутньої і безсилої, вільної і відчуженої, товариської і безмежно одинокої.

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

«Соціологія сім’ї та її специфіка» Соціологія сім’ї ставить перед собою завдання інтеграції досягнень цих наукових галузей і має міждисциплінарний характер. Специфіка ^соціології сім’ї полягає в тому, що сім’я одночасно виступає у двох іпостасях: вона є малою контактною соціальною групою, певною формою взаємодії людей, з одного боку, і особливим соціальним інститутом, який регулює відтворення людини за допомогою певної системи ролей, норм і організаційних форм, — з другого.

«Визначення сім’ї» Американський соціолог Н. Смелзер визначає поняття сім’ї таким чином: сім’єю називається засноване на кровній спорідненості, шлюбі або усиновленні об’єднання людей, які пов’язані між собою спільністю побуту і взаємною відповідальністю за виховання дітей. Інші соціологи, погоджуючись загалом з таким визначенням, додають до нього такі риси, як історично зумовлений характер сім’ї та її функціонування у різні історичні епохи, соціальна потреба суспільства в існуванні сім’ї, у фізичному і духовному відтворенні населення тощо. Наголошується, що з часом “сім’я — взаємини” розвинулась у “сім’ю — соціальну спільноту”. Сучасна сім’я визначається як інституціоналізована спільнота, що складається на основі шлюбу, породженій ним спільній правовій та моральній відповідальності батьків за здоров’я дітей, їхню соціалізацію та виховання.

«Сім’я як мала соціальна група» Як мала соціальна група, зазначає М. Мацковський, сім’я розглядається у тих випадках, коли дослідженню підлягають стосунки між індивідами, котрі утворюють сім’ю. Цей підхід дозволяє з’ясувати мотиви і причини розлучень, динаміку родинних від- носин, характер стосунків між батьками й дітьми. Ці проблеми міжособи- стісної взаємодії тісно пов’язані з існуючими в суспільстві нормами, цін- ностями і взірцями поведінки та зумовлені соціокультурними та соціоеко- номічними умовами життєдіяльності групи.

На думку М. Мацковського, при аналізі сім’ї як малої соціальної групи або спільноти доцільно виокремити три основні типи характеристик-. 1) характеристики групи загалом: цілі й завдання сімейної групи, склад і структура, соціально-демографічний склад сім’ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії, структура влади, спілку- вання в сім’ї тощо; 2) характеристики зв’язків і відносин сімейної групи з більш широкими соціальними системами в рамках соціальної структури суспільства; у цьому разі вирізняють і аналізують насамперед функції сім’ї щодо суспільства; 3) цілі, завдання і функції стосовно індивіда, групова регуляція поведінки і взаємодії індивідів у сім’ї, груповий контроль; групові санкції, сімейні цінності, норми і зразки поведінки, включеність індивіда в сім’ю, його задоволеність перебуванням у ній.

«Сім’я як соціальний інститут» Як соціальний інститут сім’я аналізуєть- ся в тих випадках, коли потрібно з’ясувати, якою мірою спосіб життя сім’ї, її функціонування відповідають потребам суспільства. Модель соціального