Аналіз аніонів

Аніони, на відміну від катіонів, можна визначити в окремих порціях розчину дробними реакціями в будь-якої послідовності. Але для спрощення аналізу їх ділять на групи. Єдиного принципу розділення аніонів на групи немає. У більшості випадків класифікація аніонів базується на різниці в розчинності солей барію та арґентуму відповідних аніонів.

За цією класифікацією до І групи аніонів належать: SО₄^2-, SО₃^2-, S₂О₃^2-, СО₃^2-, С₂О₄^2-, CrО₄^2-, Cr₂О₇^2-, РО₄^3-, AsО₄^3-, AsО₃^3-, F^-, SіО₃^2-, ВО₂^2-, В₄О₇^2- .

До ІІ групи: СІ^-, І^-, Вr^-, S^2-.

До ІІІ групи: NО₃^-, NО₂^-, СН₃СОО^-.

Груповим реагентом на І групу аніонів є розчин барію хлориду або барію нітрату в нейтральному або слабо лужному середовищі (рН = 7 – 9). При цих умовах аніони І групи утворюють з Ва²⁺ - катіонами солі, які важко розчиняються у воді, але розчиняються в розведенії хлорид ній кислоті, за винятком ВаSО₄.

Груповим реагентом на ІІ групу аніонів є розчин арґентуму нітрату, який підкислюють розчином 2 моль/дм³ нітратної кислоти. Аніони ІІ групи утворюють з Аg⁺ - катіонами осади, які не розчиняються в розведеній нітратній кислоті. Аніони І групи (за винятком F^- -іона) також осаджуються Аg⁺ - катіонами, але ці осади розчиняються в нітратній кислоті. При визначенні ІІ групи аніонів дією АgNО₃ підкислюють не розчин, що аналізують, а груповий реагент, тому що при підкисленні нітратною кислотою розчину, що досліджується, сульфід-іони окислюються до сульфуру або сульфат-іонів і будуть втрачені.

Аніони ІІІ групи з більшістю катіонів утворюють солі, які добре розчиняються у воді, тому вони не мають групового реагенту.

Групові реагенти в аналізі аніонів мають інше призначення, ніж в аналізі катіонів. Їх використовують не для розділення, а тільки для визначення груп. Поряд з дією групових реагентів для спрощення аналізу аніонів виконують ряд групових проб, які дозволяють виявити наявність певних груп аніонів:

- проба на аніони – окисники (Cr₂О₇^2-, AsО₄^3-, NО₂^-) – їх визначають дією розчину КІ в кислому середовищі в присутності хлороформу, який у випадку наявності цих іонів забарвлюється в червоно-фіолетовий колір;

- проба на аніони – відновники (С₂О₄^2-, S₂О₃^2-, S^2-, SО₃^2-, AsО₃^3-, І^-) – їх визначають за обезбарвленням розчину дийоду в слаболужному середовищі) або за знебарвленням розчину КМnО₄ у середовищі сульфатної кислоти;

- проба на аніони нестійких кислот (Н₂SО₃, Н₂S₂О₃, Н₂СО₃, тощо) проводиться дією НСІ, внаслідок чого виділяються газуваті продукти (SО₂, СО₂, Н₂S тощо);

- проба на деякі аніони (СІ^-, Вr^-, І^-, С₂О₄^2-, NО₂^-, SО₃^2-, S₂О₃^2- тощо) проводиться дією концентрованої сульфатної кислоти на їх солі, унаслідок чого виділяються газуваті продукти (НСІ, І₂, СО₂, SО₂).

Аналіз суміші невідомого складу

Аналіз суміші невідомого складу виконують за такими етапами: попередні спостереження та випробування, переведення суміші в розчин, аналіз катіонів, аналіз аніонів.

Лабораторна робота № 1 якісний аналіз неорганічних сполук

Мета роботи: оволодіти методами якісного аналізу для використання його при визначенні хімічного складу об’єктів навколишнього природного середовища

Якісний аналіз неорганічних сполук дозволяє встановити склад як індивідуальних неорганічних сполук, так і їх сумішей. Більшість неорганічних сполук є електролітами і у водних розчинах знаходиться у вигляді іонів. У зв’язку з цим якісний аналіз неорганічних сполук поділяють на аналіз катіонів і аніонів.

РЕАКТИВИ:

1. Натрію гідрогентартрат, 10 %

2. Тартратна кислота, 50 %

3. Натрію ацетат, 2н.

4. КОН, 2н.

5. Сульфатна кислота, 2 моль/дм³

6. Калію гексаціаноферат, 10%

7. Натрію гідроксид, 10%

8. Барію хлорид, 0.5 моль/дм³

9. НС1, 2 моль/дм³

10. Нітратна кислота, 2 моль/дм³

11. Аргентуму нітрат, 10 %

12. Амоніак, 2 моль/дм³.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ