9. Суть, структура і функції ринку. Особливості ринкових відносин в Україні.

Ринок - одне із найбільших досягнень людської цивілізації. Він пройшов випробування часом і доказав свою величезну життєву силу. Першу спробу наукового визначення поняття ринку зробив французький економіст Антуан Курно. Цей термін означає "будь-який район, на якому взаємовідносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на одні і ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися". Багать­ма сучасними економістами ринок розглядається як фаза обміну процесу відтворення. Визначення ринку, по суті, зводяться до фази обміну суспільного відтворення. В той же час ринок прямо чи опо­середковано здійснює вплив на всі фази суспільного відтворення: виробництво, розподіл і споживання. Зведення його суті до фази обміну не відображає всієї сукупності ринкових відносин.

Більш містким і глибшим за змістом і обсягом є розуміння ринку як системи, що охоплює всю сукупність соціально-економічних відносин між людьми, що проявляються через обмін, який функціонує на основі законів товарного виробництва. Дане визначення ринку базується на тому, що в економіці маємо виробників (продавців), які виробляють або пропонують товари, і споживачів, які потребують або купують товари. Ці суб'єкти зустрічаються на ринку і вступають в економічні відносини.

Для продавця ринок - це засіб чи місце, за допомогою якого він може продати або запропонувати потрібні товари.

Для покупця ринок - це місце чи засіб, за допомогою якого він може купити потрібні товари.

Сучасна економіка являє собою синтез значної кількості органічно взаємозв'язаних і взаємодіючих ринків. З цього можна зробити висно­вок, що ринок як полісистемне утворення має складну компонентну структуру. Класифікація ринків може здійснюватися за різними критеріями, а саме: за економічним призначенням - ринок товарів і послуг, фінансів, робочої сиди, інвестицій, духовних благі т.д.; за ознакою простору дії - регіональний, національний, світовий ринки; за ступенем обмеження конкуренції - ринок чистої конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополія, чистий монополізм; за галузевим принципом - автомобільний, комп'ютерний, нафтовий ринки, а також за характером продажу - гуртовий та роздрібний. У даному випадку об'єктом вивчення є аналіз класифікації ринків за їх економічним або функціональним призначенням.

Ядро структури ринку складає товарний ринок. В економічній літературі дуже часто товарний ринок поділяється на ринок предметів споживання і послуг та ринок засобів виробництва. Саме на товарному ринку люди задовольняють свої фізіологічні та соціальні потреби, купуючи необхідні товари, а суб'єкти господарювання купують необхідні їм засоби виробництва. Ефек­тивність функціонування товарного ринку значною мірою залежить від структури національної економіки, зокрема від співвідношення між виробництвом предметів споживання і засобів виробництва. За цим критерієм товарний ринок в Україні є розбалансованим. Так, наприклад, у 1995 році це співвідношення становило 73% : 27% на користь засобів виробництва, в той час як в індустріально розвинутих країнах світу це співвідношення становить 30:70. Вказане свідчить не лише про глибокі диспропорції в структурі економіки України, але і про відсутність розвинутого внутрішнього національного товарного ринку. Важливою складовою ринкового господарства є ринок праці. Мож­на погодитися з думкою, що реальні ринкові відносини починаються з можливості підприємців придбати робочу силу необхідної кількості і якості, а носіїв робочої сили - продати її в залежності від її ринкової ціни. Таким чином, на ринку праці формуються економічні відносини між найманими працівниками і роботодавцями різних форм власності з приводу включення робочої сили в процес виробництва на основі попиту, пропозиції і ціни праці.

Формування гнучкого ринку праці в Україні передбачає:

- розробку державних програм стимулювання росту зайнятості в різних секторах економіки;

- формування розвинутої мережі центрів підготовки та пере­підготовки кадрів;

- сприяння найму робочої сили шляхом формування мережі державних центрів зайнятості, центрів професійної консультації та професійного відбору

У структурі ринкової економіки особливе місце посідає фінансовий ринок або, як його часто називають, ринок позичкових капіталів. Цей сегмент ринкового господарства функціонально забезпечує рух капіталів, їх перелив в галузі, що забезпечують високі доходи. Ринок фінансів часто поділяють на грошовий ринок - короткотермінових кредитних операцій, казначейських і комерційних векселів, інших короткотермінових цінних паперів - і ринок капіталів (інвестиційний ринок), що включає середньо- і довготермінові цінні папери, тобто акціїї, облігації, довготермінові кредити. Важливою складовою фінансового ринку є валютний ринок, на якому предметом купівлі і продажу є національні валюти різних країн. Необхідність його функціонування зумовлюється розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків.

У структурі ринкової системи господарювання вагоме місце посідає ринок науково-технічних розробок та інформації, який обслуговує практично всі сфери економічної життєдіяльності. Адже без впровадження найновіших досягнень сучасної науки і техніки немож­ливо домагатися зниження витрат виробництва, підвищувати якість продукції, тобто активно конкурувати на ринку.

Можна сказати, що саме від ефек­тивності функціонування ринку науково-технічних розробок зале­жить, як реалізуються економічні цілі в суспільстві. Формування ринку науково-технічних розробок в Україні сьогодні виходить на передній план. Це пояснюється багатьма причинами, головними серед яких є високий процент спрацьованості основних виробничих фондів в багатьох галузях економіки, відсутність мотиваційних механізмів стимулювання впровадження у виробництво наукових винаходів, розробок, нової техніки і т.д. Все це консервує технологічну відсталість національного виробництва, його неконкурентоздатність.

Кожному із ринків відповідає особлива організація , або інфраструктура.

Одним із найбільш поширених інфраструктурних елементів ринку є біржа (товарна, біржа праці, фондова).

Суть ринку проявляється у його функціях. Основними із них є:

Регулююча функція - суть її полягає, в тому, що ринок дає відповідь на основні фундаментальні проблеми економічної організації. Тобто що потрібно виробляти, скільки і для кого слід виробляти. Регулююча функція ринку полягає також у формуванні і підтримці досконалої конкуренції.

Контролююча функція - визначає суспільну значимість вироблених товарів і наданих послуг та затрачених на їх виробництво економічних ресурсів.

Інформаційна функція. Через коливання цін на товари і послуги ринок надає її суб'єктам інформацію про витрати виробництва, необхідну якість товарів і послуг, які виробляються.. Це дає можливість суб'єктам господарювання всіх форм власності звіряти власне виробництво з вимогами ринку, що змінюються, і вживати застережні заходи щодо зниження витрат виробництва, підвищення якості продукції, змінювати асортимент товарів і т.д.

Стимулююча функція ринку спонукає фірми і підприємства зни­жувати індивідуальні витрати виробництва, підвищувати продуктивність праці, ефективно використовувати засоби виробництва, нову техніку, запроваджувати нові технології.

Посередницька функція. В ринковій економіці економічні зв'язки між суб'єктами господарювання, як правило формуються по горизонталі. А це означає, що економічно відоособлені товаровиробники в умовах глибокого суспільного поділу праці повинні знайти один од­ного, щоб обмінятися результатами праці. Ринок є саме тим місцем, де вони зустрічаються. На ринку визначається ефективність госпо­дарських зв'язків, еквівалентність обмінних операцій, пошук опти­мальних покупців.

Ціноутворююча функція, її суть полягає в тому, що на ринок, як правило, надходить однорідна продукція, однак затрати на її виробництво різні. Через механізм попиту і пропозиції та конкуренції на ринку формується ціна рівноваги, тобто встановлюється ринкова ціна.

Санаційна функція ринку проявляється, в першу чергу, в тому, що з допомогою конкуренції, механізму банкрутства здійснюється очищення суспільного виробництва від неефективно господарюючих підприємств і фірм. І навпаки, ті підприємницькі структури, на яких постійно зростає продуктивність праці, покращується якість роботи, за­безпечується економічність виробництва, в умовах ринку процвітають.