34. Закон спадної граничної корисності і закон попиту.
Корисність товару - це його властивість задовольняти потреби, бажання, смаки і вподобання споживача. Корисність має дві властивості:
вона є різною для різних людей;
корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини в різний час і за різних обставин.
Теорія корисності передбачає, що ціна, яку готовий заплатити покупець на ринку за товар, є категорією суб'єктивною.
Розрізняють граничну, загальну і середню корисність.
Гранична корисність — це додаткова корисність, яку отримує людина від кожної останньої або кожної додаткової одиниці спожитого товару. Існує закон спадної граничної корисності, за яким гранична корисність товару зменшується.
Закон спадної граничної корисності передбачає, що усі решта чинників, такі як дохід, смаки і вподобання, є постійними величинами. Загалом цей закон поширюється на абсолютну більшість товарів, хоча є і винятки. Наприклад, антикваріат, колекціонування марок, алкоголь тощо.
Теорія корисності має недолік. На практиці не знайдено методу для відносного визначення корисності, тобто показника, що міг би визначити ступінь корисності. Економісти допускають, що корисність визначається умовно, і називають одиницю виміру – ютиль.
Щоб досягти максимальної загальної корисності , споживач має витрачати гроші в такий спосіб, щоб гранична корисність у розрахунку на грошову одиницю була постійною. Тобто кожна додатково витрачена гривня, незалежно від того, на що вона витрачена, має принести таку саму додаткову корисність, як і попередня.
Гранична корисність грошей повинна бути постійною під час купівлі нових товарів, у той час як гранична корисність товару зменшується при купівлі кожної наступної його одиниці.
Що вища гранична корисність товару, то вища ціна на цей товар. Отже, ринкові ціни відображають граничні корисності товарів (це одне з пояснень, чому крива попиту є спадною).
Ранні економісти зіткнулися з парадоксом вартості: чому вода, що є необхідною для життя, має досить низьку ціну, а діаманти - навпаки? Пояснити цей парадокс можна лише на основі теорії граничної корисності. Вода дешева, бо її багато. Гранична корисність води низька, а звідси - низькі ціни. Діаманти дорогі, бо їх кількість обмежена. Гранична корисність діамантів висока, а тому і висока ціна.
Звідси можна зробити висновок: ціни на товари і послуги залежать від граничних корисностей товарів. Що нижчий ступінь задоволення від споживання додаткової одиниці товару, то меншу ціну люди плататимуть за цей товар.
Попит - це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу. Попит, як правило, розглядається з позиції вигідності ціни. Згідно із законом попиту, що вища ціна на продукт, то меншу його кількість купуватимуть споживачі, і навпаки. Отже, закон попиту відображає обернену залежність між зміною ціни товару і зміною величини попиту на нього. Графічно це виглядає так:
Крива D дістала назву кривої попиту.
Спадна траєкторія кривої попиту зумовлена трьома причинами: 1) ефектом доходу і ефектом заміщення; 2) законом спадної граничної корисності; 3) моделями «кривих байдужості».
Закон попиту – люди купують більшу кількість товару при низькій ціні чим при високій. Ціна служить самою важливою складовою попиту.