12. Суть і види економічного відтворення. Економічне зростання. Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходів у ринковому господарстві.

Економічне відтворення являє собою виробництво, як безперервний процес, який протікає в постійному повторенні і поновленні.

Розрізняється два види економ. відтворення: просте і розширене.

При простому відтворенні розміри і якість виробленого продукту в кожному послідуючому циклі залишаються незмінними. При відтворенні потрібно враховувати стр-ру і склад нац. багатства країни. Нац. багатство – це сукупність нагромаджених сусп-них споживних вартостей створених працею людини. Осн. елементами нац. багатства є: 1)осн. виробничі фонди, тобто засоби праці; 2)оборотні в-чі фонди, тобто предмети праці; 3)фонди обігу н/г-ва; 4)нев-чі фонди сусп-ва; 5)особисте майно насел-ня.

При розширенному відтворенні розміри і якість виробленого продукту в кожному послідуючому циклі зростають.

Умовою розширенного відтворення є нагромадження. Нагромадження – це процес використання частини створеного продукту на розширення і вдосконалення виробництва. Розрізняються два види нагромадження: номінальне (грошове) і реальне (приріст виробничих фондів, їх оновлення, вдосконалення і розширення). Нагромадження виступає в слід-чих формах: 1)в-че нагромадження, тобто нагромадження засобів в-ва; 2)нев-че нагромадження, тобто збільш. особистого і сусп-ного споживання, які призначені для додатково залучених у в-во працівників; 3)приріст резервів і страхових запасів, які призначені для забезпечення безперебійного процесу відтворення і його стійкості при непередбачених обставинах, в т.ч. стихійних лихах.

Найважливішою характеристикою суспільного виробництва є категорія економічного зростання.

Економічне зростання – це кількісне і якісне вдосконалення суспільного продукту за певний період часу.

Прийнято розрізняти два види економічного зростання: екстенсивний і інтенсивний.

Екстенсивне екон. зростання передбачає залучення у виробництво кількісних факторів

Економічне зростання будь-якої країни визначають чотири групи факторів:

1. фактори пропозиції, які зумовлюють фізичну залежність економіки до зростання - кількість та якість природних ресурсів, трудових ресурсів, обсяг капіталу країни, технологія;

2. фактор попиту - забезпечення повного використання ресурсів через підвищення рівня сукупних видатків;

3. фактор ефективності - найекономічніше використання наявних ресурсів (виробнича ефективність) і виробництво з них найцінніших для суспільства товарів і послуг (розподільна ефективність)',

4. соціокультурні, інституційні та інші фактори.

Екон. зрост-ня визначається 2-ма осн. показниками: 1)як збільш. реального ВНП або НД за деякий період часу. 2) як збільш. за деячий період часу реального ВНП на душу населення. Як правило, виходячи з будь-якого з цих показників екон. зрост. вимірюється річними темпами зростання у %. Знач-ня екон. зрост.: 1)збільш. сусп-го продукту у розрахунку на душу насел-ня означ. підвищення рівня життя. 2)екон. зрост-ня полегшує вирішення проблем обмеженості рес-сів.

Існують аргументи як за так і проти економічного зростання.

За:

• економічне зростання є основною умовою матеріального достатку і підвищення рівня життя;

• його зв’язок з забрудненням навколишнього середовища перебільшений. Щоб обмежити забруднення потрібно обмежити саме забруднення , а не економічне зростання;

• економічне зростання це єдиний реальний спосіб досягнення справедливого розподілу доходів у сучасному суспільстві;

• зупинення або уповільнення економічного зростання приведе до погіршення життя людей.

Проти:

• забруднення навколишнього середовища;

• економічне зростання не забезпечить вирішення соціально-економічних проблем;

• економічне зростання породжує невпевненість серед людей. Нагромаджені навички і досвід стають застарілими по мірі розвитку технічного прогресу;

• економічне зростання впливає на деякі людські цінності. Люди втрачають естетичне і моральне задоволення від роботи.

Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів

К ласична ринкова економічна теорія розглядає проблему відтворення в масштабах суспільства через модель економічного обороту ресурсів, продуктів і доходів .

Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходів дає загальне уяв­лення про функціонування ринкової економіки. Із схеми видно, що в нормально функціонуючій економіці економічні ресурси перебувають в постійному русі і набувають при цьому двох форм: натурально-речову та грошову, їх рух здійснюється в протилежному напрямку: грошова -за годинниковою стрілкою, а речова — проти. Основними суб'єктами економічних відносин є домашні господарства і підприємницький сек­тор. В результаті їх взаємодії на ресурсному та товарному ринках визначається загальний обсяг виробництва в економіці країни.

Вихідним пунктом в економічному обігу є домашні господарства, представлені блоком, розміщеним в правій частині схеми. Сектор до­машніх господарств включає всі приватні господарські ланки всередині країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Вони є влас­никами всіх факторів виробництва. За рахунок їхнього продажу на ресурсному ринку або надання в оренду домашні господарства отримують факторні доходи - заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Одержані ними доходи розподіляються на поточне спожи­вання — їжа, житло, одяг і т.д., а друга частина доходів складає збереження. Із цього витікає, що домашні господарства функціонально проявляють три види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину одержаних доходів, купуючи спо­живчі блага, і зберігають частину доходів.

Підприємницький сектор, представлений блоком у лівій частині схе­ми, складають усі фірми, зареєстровані у межах країни. Функціонально їхня діяльність зводиться до придбання факторів виробництва, їх продуктивного використання, тобто виробництва товарів та надання по­слуг, і реалізації виробленої продукції. Підприємницький сектор проявляє три основні види економічної активності, а саме: пред'являє попит на економічні ресурси, тобто фактори виробництва, формує пропозицію то­варів і послуг та здійснює функцію інвестування.

Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходів вказує на складність і багатоваріантність процесів економічної життєдіяльності. Наведена схе­ма доводить, що і сектор домашніх господарств, і підприємницький сектор функціонують на обох ринках, правда, в різних ролях. Так, на ресурсному ринку домашні господарства формують пропозицію економічних ресурсів, а бізнес виступає у ролі їх покупця. На товарному ринку ситуація якісно змінюється. Тут пропозицію товарів формують підприємницькі структури, а домогосподарства виступають у ролі споживачів. Аналогічно цьому формуються і доходи. На ресурсному ринку домашні господарства реалізують свою власність на економічні ресурси і одержують факторні доходи-за робітну плату, ренту, проценті прибуток, а бізнес, купуючи їх, несе, відповідно, витрати. На товарному ринку підприємницький сектор пропонує вироблену продукцію і одержує виручку за реалізовану продукцію, а домашні господарства, купуючи їх, несуть споживчі витрати.

Розкриваючи суть кругообігу ресурсів, товарів і доходів, зауважимо, що це спрощена модель, яка фіксує продуктові і ресурсні ринки і де­монструє найважливіші потоки "доходи-витрати", "ресурси-продукція", що утворюють кровоносну систему ринкової економіки. Аналізована мо­дель кругообігу, разом з тим, не відображає всю сукупність економічних відносин, що відбуваються в економіці, її обмеженість полягає в тому, що із економічного аналізу випадають такі важливі проблеми, як роль держави в економічній організації суспільства, виключається сектор "за­кордон" , немає пояснення, як формуються ціни на ресурсному і товарному ринках, не видно всіх угод, що укладаються всередині домогосподарств і підприємницького сектора.

В цілому модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходів має важ­ливе значення, оскільки вона розкриває фундаментальні принципи функціонування ринкової економіки і, що не менш важливо, показує механізм функціонування ринку як саморегулюючої системи.

13.Немає