10. Теорія попиту і пропозиції. Ринкова ціна: механізм формування і функції.

Під попитом розуміють кількість товару, яку потенційні споживачі спроможні (і готові) купити за певною ціною протягом визначеного періоду часу. До уваги тут беруться не ті спожи­вачі, які хотіли б купити даний товар, а лише ті, які хочуть і мають реальну змогу це зробити. Попит - це не абсолютні потреби, а лише та частина потреб, яка забезпечена грошовими засобами.

Ціна попиту — це максимальна ціна, яку споживачі готові запропону­вати за певний товар. Загальна властивість попиту - полягає в тому, що зниження ціни веде до відповідного збільшення величини попиту (за інших незмінних умов). Тобто між ціною на товар та обся­гом попиту на нього існує обернений зв'язок, який одержав назву закону попиту. Суть його полягає в тому, що чим нижча ціна на певний товар, тим більший його обсяг знайде свого споживача, і, навпаки, чим далі зростатиме ціна на товар, тим меншу його кількість можна буде продати.

В економічній теорії кілька пояснень об'єктивності існування за­кону попиту.

1. У найпростіший спосіб функціонування закону попиту ми пояс­нюємо елементарним здоровим глуздом. Люди дійсно купуватимуть певного продукту більше, якщо його ціна буде нижчою, і навпаки, при зростанні ціни частина людей не зможе собі дозволити купувати даний товар у попередніх кількостях, інша частина переключить свій попит на інші, дешевші, товари.

2. Підтвердженням існування закону попиту є закон спадної граничної корисності. Згідно з цим законом задоволення, отримане від споживання додаткових одиниць певного товару, за інших незмінних умов зменшуватиметься з кожною наступною одиницею товару. Так, спожита голодним перша котлета принесе йому значно більше задово­лення, ніж друга і, тим більше, третя.

4. Закон попиту існує через зв'язок з так званими ефектом доходу і ефектом заміщення. Ефект доходу твердить, що зниження ціни на товар збільшує купівельну спроможність споживача цього товару, тобто споживач дозво­лить собі купити більше даного товару за ті самі гроші. Крім того, спожи­вачі, яким низькі доходи не дозволяли раніше купувати даний товар взагалі, тепер зможуть собі це дозволити. Згідно з ефектом заміщення, зниження ціни на товар стимулює купувати даний товар замість інших, відносно дорожчих, внаслідок чого зростають обсяги продажу відносно дешевшого товару і зменшуються обсяги продажу дорожчого товару.

Закон попиту можна зобразити у вигляді двомірного графіка, на горизонтальній осі якого прийнято розміщати величину попиту на то­вар, а на вертикальній - ціну на цей товар.

Отримана в результаті крива П одержала в економічній теорії назву кривої попиту. Вона має нахил вниз і вправо, що відображає обернений зв'язок між ціною та обсягом попиту.

Під пропозицією слід розуміти кількість товару, яку існуючі та потенційні постачальники готові поставити на ринок за кожною з мож­ливих цін за певний період часу.

Так само, як і з попитом, потрібно проводити межу між індивідуальною пропозицією фірми (кількістю товарів, яку готова запропонувати на ринок окрема фірма) та ринковою пропозицією, яка являє собою кількість товарів, що готові запропонувати на ринок всі виробники.

Ціна пропозиції являє собою мінімальну ціну, за якою виробники згодні реалізувати виготовлені товари.

На відміну від попиту, між ціною на товар та обсягом його пропозиції існує пряма залежність, що пояснюється здоровим глуздом. Чим більшою є ціна на товар, тим більшу кількість товару готові запропонувати існуючі постачальники, оскільки зростає прибутковість даного товару. Крім того, з'являються нові учасники ринку, які почи­нають постачати на ринок свій товар. Ця взаємозалежність носить назву закону пропозиції. Суть його полягає в тому, що із збільшенням ціни постачальники збільшують обсяги товарів, які вони готові запропонувати на ринок, і навпаки, зниження ціни на товар призводить до зменшення його пропозиції.

Які попит, пропозицію можна зобразити графічно.

Отримана у такий спосіб крива ПР одержала назву кривої пропозиції. Як видно вона спрямована вверх і вправо.

Попит і пропозиція визначають ціну продукту і ту його кількість, яка реально купується та продається на ринку.

Люди, яким потрібні товари, мають обмежені доходи, а тому по­винні вирішувати, що купувати за наявні у них гроші. Основний вплив на їхні рішення про покупку мають ціни необхідних їм товарів.

Рішення постачальників про випуск продукції на ринок дик­тується міркуваннями як щодо ціни, яку ринок пропонує за товар, так і щодо собівартості, у яку обходиться його виробництво. Основна ціль постачальників — максимізація прибутку — діє тут як стимулятор реагування фірмами щодо обсягу виробництва та галузі, у якій діяти надалі (в той час як одні фірми діють у певній сфері сотнями років, інші безперервно переходять з галузі в галузь, переключаючись на інші, більш вигідні ринки. Крім того, всі постачальники на ринку постійно збільшують чи зменшують обсяги виробництва в залежності від ринкових умов).

Я к бачимо, інтереси споживачів та постачальників прямо протилежні на ринку: при високій ціні, вигідній для постачальників, споживачі відмовляються брати даний товар, а при низькій ціні, вигідній для споживачів, постачальники скорочують пропозицію товару. Але ринок за допомогою конкуренції приводить їхні інтереси в положення рівноваги. Проілюструємо графічно. Сумістимо криві попиту і пропозиції на одному графіку .

З графіка видно, що при ціні 6 од. за 1 кг існує певна надлишкова кількість продукту, яку виробники готові поставити на ринок понад потреби споживачів. Вона виражена відрізком АБ . Реакцією постачальників на нагромадження непроданих запасів може бути:

а) зниження обсягів виробництва для зменшення небажаних за­лишків;

б) зниження ціни для стимулювання попиту.

Протилежна ситуація існувала при ціні 1 од. за 1 кг, де дефіцит пропозиції (на кривій зображено відрізком ВГ ) спонукає виробників збільшити пропозицію товару на ринку і дозволяє їм підняти ціни.

При ціні 2 од./кг і тільки при ній кількість товару, яку постачаль­ники готові пред'явити ринку, буде дорівнювати обсягу, який спожи­вачі готові придбати. Щезнуть великі коливання у запасах виробників і через те, що великих змін більше не буде, стабільною залишиться і ціна. Споживачі будуть готові витратити 2 од. х 1600 кг= 3200 од., що стане виручкою постачальників. Ціна 2 од./кг є ціною рівноваги даного ринку. Графічно вона є точкою перетину кривих ринкового попиту і пропозиції.

Важливо запам'ятати такі моменти:

1. Якщо немає змін в умовах попиту і пропозиції, ціна рівноваги залишиться сталою і керуватиме ринком.

2. Якщо ціна рівноваги не керує ринком, то ринок - у неврівноваженому стані, проте сили попиту і пропозиції штовхатимуть ціну у напрямку ціни рівноваги.

3. Зміщення кривої попиту чи пропозиції змінюють ціну рівноваги та рівноважний обсяг купівлі-продажу.

Регулювання цін може бути прикладом практичного використання концепції попиту і пропозиції. Держава може регулювати ціни таким чином:

а) встановити максимальну ціну на товар (ціну, дорожче від якої продавати товар не можна). Це один із можливих заходів державної антиінфляційної політики. Зрозуміло, що встановлення максимальної ціни матиме сенс лише в тому випадку, якщо її встановлять нижче ціни рівноваги. Це заохотить споживачів, але відштовхне виробників, внаслідок чого виникне дефіцит АБ.

Щоб його уникнути, держава повинна ввести обмеження споживання (купони, талони, дозволи і т.п.). Така державна політика завжди сти­мулює появу тіньових ринків (і дійсно, за ціною ЦІ споживачі готові купити ОІ од. продукції, а отримують лише О2 одиниць. Але за О2 одиниць вони готові платити значно вищу ціну — ціну Ц2, чим і користуються тіньові торгівці);

б) встановити мінімальну ціну на товар (ціну, дешевше від якої забороняється продавати товар). Необхідність такого кроку держава пояснює потребою забезпечення достатніх доходів постачальникам певних товарів і послуг. Зрозуміло, ефективний мінімум ціни повинен знаходитись вище ціни рівноваги . Очевидно, що регулювання цін державою позбавляє механізм ринкового ціноутворення можливості приводити інтереси споживачів і постачальників до природної рівноваги, що є єдиним способом регулювати товар і ціну на нього з вигодою для обох сторін.

11 - Немає