- •1. Предмет, метод і функції політекономії. Економічні закони і категорії.
- •2. Суспільне виробництво. Види економічних ресурсів і їх взаємодія.
- •3 . Ефективність економіки. Крива виробничих можливостей
- •4. Власність в економічній системі суспільства.
- •5. Товарна форма організації виробництва. Теорії вартості.
- •6. Походження, суть і функції грошей
- •7. Пропозиція і попит на гроші. Грошовий ринок
- •8. Ринкова система і основні елементи (принципи) її організації.
- •9. Суть, структура і функції ринку. Особливості ринкових відносин в Україні.
- •10. Теорія попиту і пропозиції. Ринкова ціна: механізм формування і функції.
- •12. Суть і види економічного відтворення. Економічне зростання. Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходів у ринковому господарстві.
- •14. Світове господарство: сутність та структура. Форми міжнародних економічних відносин.
- •15. Валовий продукт у системі національних рахунків (снр) і методи його підрахунку.
- •16. Показники національних рахунків: чнп, національний доход, особистий доход.
- •17. Номінальний і реальний внп і його вплив на суспільний добробут.
- •18. Сукупний попит і сукупна пропозиція і фактори, що їх визначають.
- •19. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Ефект храповика.
- •20. Циклічні коливання в економіці: механізм циклу і його фази.
- •Депресія (застій). Її порівнюють з шоковою ситуацією. Рух капіталу не чіткий, що пояснюється поступовим відновленням перерваних кризою зв’язків.
- •21. Причини безробіття і його економічні наслідки.
- •22. Суть, причини і наслідки інфляції. Основні напрямки боротьби з інфляцією.
- •23. Держава та її економічні функції.
- •24. Податкова політика держави. Удосконалення податкової політики в Україні.
- •25. Класична теорія макроекономічної рівноваги.
- •26. Споживання і збереження в масштабах національної економіки: кейнсіанський аналіз.
- •27. Інвестиції і збереження: проблема рівноваги. Модель is (інвестиції-збереження).
- •28. Мультиплікатор в ринковій системі господарства.
- •29. Суть і роль фінансів. Структура фінансової системи.
- •30. Державний бюджет і його структура. Бюджетний дефіцит. Бюджетна політика України.
- •31. Суть і форми кредиту. Структура сучасної кредитної системи.
- •32. Ринковий механізм і джерела формування доходів населення. Нерівність доходів.
- •33. Роль і особливості міжнародної торгівлі. Міжнародна торгова політика України.
- •34. Закон спадної граничної корисності і закон попиту.
- •35. Немає
- •36. Концепсія кривих байдужості і поведінка споживача.
- •37. Суть цінової еластичності попиту.
- •38. Основні види витрат виробництва.
- •39. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.
- •40. Витрати виробництва в довгостроковому періоді.
- •41. Ринок досконалої конкуренції.
- •42. Монопольний ринок. Економічні наслідки монополізму. Антимонопольне законодавство України.
- •43. Олігополістичний ринок. Поведінка фірми на олігополітичному ринку.
- •Модель умовної кривої попиту.
- •44. Монополістична конкуренція та ефективність. Нецінова конкуренція.
- •45. Особливості формування цін на фактори виробництва. Зміни в попиті на ресурс.
- •46. Заробітна плата на конкретних ринках праці.
- •47. Економічна рента, Абсолютна нееластичність землі.
- •48. Позичковий відсоток і його ставка.
- •49. Підприємницький доход і економічний прибуток.
- •50. Підприємницька діяльність та її організаційні форми. Підприємницька діяльність в Україні.
- •51. Формування капіталістичного ринку і виникнення класичної школи економічної науки. Економічні погляди у. Петті, п. Буагільбера та фізіократів.
- •52. А. Сміт і д. Рікардо та їх місце в історії економічної науки.
- •53. Австрійська, кембріджська та американська школи економічної науки та зародження сучасного маржиналізму.
- •54. Немає
- •55. Макроекономічна модель Дж.М.Кейнса і спроба розв’язати проблему зайнятості.
- •56. Немає
- •57. Немає
- •58. Чикагська школа як реакція на кейнсіанство. Монетаризм м.Фрідмена.
- •59.Сучасний інституціоналізм тай ого видатні представники (т.Веблен, Дж.Гелбрейт та інші).
- •60. Видатні представники української економічної думки, що внесли свій вклад у світову економічну думку. (с.Подолинський, м.Туган-Барановський, є.Слуцький та інші).
50. Підприємницька діяльність та її організаційні форми. Підприємницька діяльність в Україні.
Досвід розвинутих країн переконливо доводить, що сьогодні підприємництво - найпрогресивніша система ведення господарства незалежно від соціально-економічного устрою суспільства. Підприємництво – це самостійна, ініціативна, постійна діяльність громадян і їх об’єднань у сфері виробництва, надання послуг і торгівлі, що здійснюється на власний страх і ризик з метою одержання прибутку.
Підприємницька щядьдість - це необмежене поле дії. За видом діяльності підприємництво ділиться на:
Виробниче підприємництво.
Комерційне підприємництво.
Посередницьке підприємництво.
Фінансове підприємництво.
Страхове підприємництво.
Виробниче підприємництво є найважливішим видом підприємницької діяльності. Воно спрямоване на виробництво товарів та надання послуг. Ця діяльність здійснюється підприємствами, що виготовляють різноманітну продукцію, виконують різні роботи (будівельні, ремонтні), надають послуги (побутові, інформаційні), створюють духовні блага (навчання дітей, живопис, музика). Ці підприємства можуть самі реалізувати свою продукцію (займатися торгівлею), але головна їх функція - виробництво.
Представниками комерційного підприємництва є різні як торгівельні організації так і окремі особи, що продають предмети споживання та засоби виробництва.
Посередницьке підприємництво дедалі більше поширюється в ринковій економіці. Його представниками є установи та окремі особи, які займають місце між підприємцем і споживачем. Потреба в посередниках виникає тоді, коли виробник не може безпосередньо реалізувати товар, а споживач - придбати. Така потреба посилилась у сучасній економіці України, коли традиційні зв'язки між підприємствами порушились, а нові ще не встановились. Посередницькі фірми можуть надавати також інформаційні, маркетингові.консультаційні та інші послуги, їх агентами є брокери, маклери і ділери.
Фінансове підприємництво – це по суті різновид комерційного підприємництва. Основна його відмінність в тому, що об'єктом купівлі-продажу тут є специфічний товар - гроші, цінні папери.
Страхове підприємництво є особливою формою кредитно-фінансових відносин. Страхові компанії, отримуючи доходи від страхової діяльності, вкладають їх перш за все в облігації та акціїї інших компаній, державні цінні папери. Отже, вони надають довгострокові кредити підприємствам і державі.
Міжнародна практика свідчить, що підприємництво (бізнес) здійснюється в одній з трьох базових форм- одноосібне володіння, товариство, корпорація. Кожна із них має як переваги, так і вади. Крім трьох базових існує велика кількість змішаних форм бізнесу.
Одноосібне володіння- це така правова форма підприємництва, коли одна особа одночасно є власником і підприємцем , отримує всі доходи і несе відповідальність за ведення бізнесу. Одноосібне володіння є найбільш простою і поширеною формою організації підприємництва у країнах з ринковою економікою.
Товариство (партнерство, компанія) – це зареєстрована асоціація двох і більше осіб (в тому числі і-юридичних) з метою ведення бізнесу, шляхом об’єднання коштів і підприємницької діяльності.
З точки зору відповідальності по боргах і зобов'язаннях, на практиці виділяють декілька організаційних форм товариств, які за ступенем участі партнерів в діяльності підприємств поділяють на товариство з обмеженою відповідальністю, додатковою відповідальністю, повні і командитні.
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ, іноді використовується англ. абрівіатура ЛТД) - це таке товариство коли партнери несуть відповідальність за свою господарську діяльність межах їхніх вкладів у підприємницьку діяльність.
Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) – це таке, партнери якого відповідають за його зобов’язання своїми пайовими внесками у статутний фонд, а при його недостатності і соїм особистим майном.
Повним товариством (ПТ) є таке, коли всі учасники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном
Командитне товариство (КТ) – таке , що включає дві категорії партнерів: до однієї належать партнери, які несуть відповідальність всім своїм майном, а друга включає партнерів, відповідальність яких обмежена часткою вкладеного капіталу і які не беруть участі в управлінні фірмою.
Спільним для всіх товариств є наявність статутної угоди. Укладання її є досить важливим і відповідальним етапом в створенні товариства, аналогічно як і вибір партнерів.
Переваги товариств: 1) фінансові можливості значно ширші, ніж одноосібних власників, комерційні банки при наданні кредитів розглядають їх як менш ризиковані; 2) свобода і оперативність дій; 3) як і одноосібні володіння, товариства легко створити; 4) є можливості в спеціалізації (поділі праці), розподілі функцій по управлінню тощо.
Недоліки товариств: 1) необмежена відповідальність, прорахунок одного може призвести до банкрутства інших; 2) складності в розподілі прибутків, коли партнери внесли різні паї в статутний фонд, відпрацювали різну кількість годин або здійснили різні за ефективністю ділові операції; 3) складності з ліквідацією і ряд інших.
Корпорація (акціонерне товариство) - це підприємство (фірма), яка існує як незалежний юридичний суб’єкт, де власність розподілена _на паї. Власники паїв виступають як акціонери.
Акціонерні товариства діляться на два види:
1) акціонерне товариство відкритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати і купівлі-продажу на біржах;
2) акціонерне товариство закритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися тільки поміж його засновниками.
Головним атрибутом акціонерного товариства є акція. Акція -цінний папір без установленого строку обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві і, здебільшого, право на участь в управлінні ним, а також дає право його учасникові на отримання частки прибутку у вигляді дивіденду і на участь в розподілі майна в разі ліквідації товариства.
В Україні, як і в інших країнах, що лише формують ринкову економіку, становлення підприємницьких відносин належить до найважливіших проблем. Воно є необхідним елементом формування ринкової економіки. За рахунок розвитку підприємницьких структур у великих індустріальне розвинених державах досягнуто ефективності господарювання, високого рівня достатку основної частини населення.
Розвиток підприємництва в країнах з розвиненими ринковими інститутами та насиченими товарними ринками відбувається під тиском конкурентів як з боку безпосередньо підприємницьких структур, які намагаються випускати аналогічну продукцію, так і з боку великих корпорацій і фірм, які перехоплюють ідеї підприємців і починають випускати нову продукцію аналогічного призначення у великих обсягах.
В Україні сформувалась дещо інша ситуація та інші умови для розвитку підприємництва. По-перше, підприємництво як вид діяльності, хоч і визнаний юридично, ще не знайшло підтримки у значної частини населення. По-друге, більшість підприємців, не обізнана з основами підприємницької діяльності, збанкрутувала вже на першому етапі становлення підприємницьких структур, так і не розпочавши практичної діяльності. По-третє, закони і законодавчі акти, які обмежують або регулюють підприємницьку діяльність, змінювались так швидко, що більшість підприємців не змогла адаптуватись до нових умов праці і змушена була відмовитись від власних задумів. По-четверте, оскільки в Україні товарні ринки не насичені і, як і ринки послуг, потребують поповнення, то на першому етапі підприємництво почало проявлятись у сфері торгівлі, посередництва, надання послуг населенню. По-п'яте, розвиток підприємництва в Україні має хаотичний, некерований характер. Намагання уряду нав'язати правила гри зверху не дали позитивних результатів.
За умов відсутності цілого ряду законів, покликаних сформувати економіко-правове середовище цивілізованого підприємництва, поширились структури тіньової економіки, діяльність яких сприймається населенням як підприємницька і відповідно негативно ним оцінюється. Отже, розвиток підприємницької діяльності в Україні знаходиться на нижчому щаблі розвитку порівняно з країнами Західної Європи.