18. Сукупний попит і сукупна пропозиція і фактори, що їх визначають.

Сукупний попит показує обсяги товарів і послуг, який споживачі (підприємства, держава, окремі люди) готові придбати при будь-якому можливому рівні цін.

Г рафічно це можна зобразити в вигляді кривої АД.

Крива сукупного попиту визначається 3-ма основними ціновими факторами:

1. ефектом відсоткової ставки

2. ефектом багатства

3. ефектом імпортних закупок.

Відсоткова ставка – ціна за користування позиченими коштами. Більш високий рівень цін, збільшуючи попит на гроші і підвищуючи відсоткову ставку на позичені кошти, викликає скорочення попиту на реальний обсяг національного продукту. І навпаки.

Ефект багатства. У самому загальному розумінні багатство – існуючий грошовий запас. При більш високому рівні цін цей грошовий запас (фін.активи підприємств, населення) зменшується і відповідно зменшується купівельна спроможність ( попит) населення і навпаки.

Ефект імпортних закупок. При підвищенні цін у країні ефект імпортних закупок приводить до зменшення сукупного попиту товарів вітчизняного виробництва і послуг та навпаки, при зниженні цін ефект імпортних закупок приводить до підвищення сукупного попиту.

Ці три цінові фактори можна представити на графіку як рух від однієї точки до другої по стабільній кривій АД.

Існують і нецінові фактори сукупного попиту, дія яких приводить до зміщення кривої сукупного попиту

До нецінових факторів сукупного попиту відносяться :

а) зміни споживчих витрат:

• добробут споживача

• очікування споживача

• заборгованість споживача

• податки

б) зміни інвестиційних витрат:

• відсоткової ставки

• очікування прибутків від інвестицій

• податки з підприємств

• технологія

• надлишкові потужності

в) зміни державних витрат (збільшення державних витрат призводить до збільшення сукупного попиту і навпаки).

г) витрати на чистий експорт (збільшення чистого експорту (експорт мінус імпорт) зміщує криву сукупного попиту вправо).

Сукупна пропозиція показує реальний обсяг національного продукту, який може бути вироблений при різних рівнях цін (інші обставини залишаються без змін).

З алежність між рівнем цін і обсягом національного продукту, який підприємства поставляють на ринок є прямою. В економічній теорії існують значні розбіжності з приводу природи і форми кривої сукупної пропозиції. Три сегменти (відрізки) кривої визначають як кейнсіанський (горизонтальний), проміжний (висхідний) і класичний (вертикальний).

Q_{f – обсяг виробництва при повній зайнятості}

Горизонтальний відрізок свідчить про те, що економіка знаходиться глибокого спаду або депресії і що не використовується велика кількість машин, обладнання та робочої сили. Ці не використані ресурси можна привести в дію, не вчинивши майже ніякого або ніякого тиску на рівень цін.

Проміжний (висхідний) відрізок – повна зайнятість, яка виникає нерівномірно і неодночасно у всіх секторах або галузях економіки. При розширенні виробництва деяким фірмам приходиться використовувати більш старе і менш ефективне обладнання, на роботу можуть приймати менш кваліфікованих працівників, внаслідок чого зростають витрати на виробництво одиниці продукції, що в свою чергу призводить до росту цін.

Класичний (вертикальний) відрізок відображає стан економіки, що досягла повної зайнятості і повного обсягу виробництва, що стає нормою при ринковій економіці. Повна зайнятість – це використання всіх придатних в економіці ресурсів. Це означає, що будь-яке подальше підняття цін не приведе до збільшення реального обсягу виробництва, оскільки економіка уже працює на повну потужність.

І снуюча крива сукупної пропозиції встановлює залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва при інших незмінних умовах. Але коли одна або декілька із цих умов змінюється, то зміщується сама крива сукупної пропозиції.

Нецінові фактори мають загальну рису: коли вони змінюються, то змінюються і витрати на виробництво одиниці продукції. Це значить, що при зменшенні витрат на одиницю продукції при даному рівні цін збільшуються обсяги виробництва – крива сукупної пропозиції зміщується вправо і навпаки.

Існують такі нецінові фактори сукупної пропозиції:

І. Зміна цін на ресурси.

При інших рівних умовах підвищення цін на ресурси приводить до збільшення витрат на одиницю продукції і цим самим приводить до зменшення сукупної пропозиції і навпаки.

На ціни на ресурси впливають: наявність внутрішніх ресурсів (земля, трудові ресурси, капітал, підприємницькі здібності), ціни на імпортні ресурси, панування на ринку (можливість встановлювати ціни вище тих, які були при наявності конкуренції).

ІІ. Зміна продуктивності виробництва (продуктивність виробництва – це відношення реального обсягу національного виробництва до к-ті використаних ресурсів)

ІІІ. Зміни правових норм (податки і субсидії, державне регулювання).