39. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.

Витрати виробництва, яких зазнає фірма, залежать від реальної можливості зміни кількості усіх зайнятих ресурсів. Обсяг багатьох ре­сурсів можна змінити легко і швидко (сировина, паливо, енергія і ін.). Інші ресурси вимагають більше часу для освоєння. Наприклад, вироб­ничі площі, кількість машин та обладнання можна змінити тільки протягом значного відрізку часу. В деяких галузях важкої промисло­вості зміни виробничих потужностей можуть зайняти кілька років. Оскільки на зміну кількості використаних у виробничому процесі ресурсів витрачається різний час, необхідно розрізняти короткостро­ковий і довгостроковий періоди.

Короткостроковий період - це період часу, недостатній для того, щоб підприємство встигло замінити свої виробничі потужності, але достатній для зміни інтенсивності використання наявних потужностей. В межах короткострокового періоду виробничі потужності підприєм­ства залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінено шляхом використання більшої або меншої кількості праці, сировини та інших ресурсів.

Довгостроковий період - це період часу, достатній для зміни кількості усіх зайнятих ресурсів, включаючи і виробничі потужності.

Треба відмітити, що короткостроковість і довгостроковість є понят­тями умовними і дійсна тривалість того чи іншого періоду залежить від характеру виробництва, його технологічного циклу.

Таким чином, короткостроковий період являє собою період фіксова­них потужностей, а довгостроковий період - період змінних потужностей. Протягом короткострокового періоду фірма може змінити обсяг виробництва шляхом поєднання змінної кількості ресурсів з фіксованими потужностями. Яким же чином буде змінюватися обсяг виробництва в міру приєднання щораз більшої кількості змінних ресурів до фіксованих ресурсів? Відповідь на це питання дає закон спадної віддачі, який інколи ще називають "законом спадного граничного продукту". Закон спадної віддачі показує, що безперервне збільшене використання одного змінного ресурсу в поєднанні з незмінною кількістю інших ресурсів на певному етапі призведе до припинення віддачі від нього.

Цей закон може застосовуватися у всіх галузях і до всіх змінних ресурсів. Наочність дії простежується на прикладі одного фактора, наприклад затрат живої праці. Припустимо, що підприємство, маючи певне устаткування, поступово збільшує кількість робітників. В міру завантаження устаткування обсяг виробництва продукції зростає, а потім поступово знижується. Подальше збільшення робітників взагалі нічого не додасть до обсягу виробленої продукції. Врешті-решт робітників стане стільки, що вони почнуть заважати один одному, і в цьому короткостроковому періоді випуск продукції скоротиться.

Нормально функціонуюче підприємство намагається збільшити обсяг виробництва, що цілком логічно вимагає додаткового залучення у процес виробництва економічних ресурсів. Приріст продукції за рахунок збільшення на одиницю кількості змінного фактора нази­вається граничним продуктом даного фактору. Одиницями вимірю­вання ресурсів можуть виступати як натуральні, такі вартісні. Останні є більш практичними. Граничні затрати - це приріст затрат, які зв'яза­ні з випуском додаткової одиниці продукції, тобто співвідношення приросту змінних затрат до викликаного ними приросту продукції.