- •1. Предмет, метод і функції політекономії. Економічні закони і категорії.
- •2. Суспільне виробництво. Види економічних ресурсів і їх взаємодія.
- •3 . Ефективність економіки. Крива виробничих можливостей
- •4. Власність в економічній системі суспільства.
- •5. Товарна форма організації виробництва. Теорії вартості.
- •6. Походження, суть і функції грошей
- •7. Пропозиція і попит на гроші. Грошовий ринок
- •8. Ринкова система і основні елементи (принципи) її організації.
- •9. Суть, структура і функції ринку. Особливості ринкових відносин в Україні.
- •10. Теорія попиту і пропозиції. Ринкова ціна: механізм формування і функції.
- •12. Суть і види економічного відтворення. Економічне зростання. Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходів у ринковому господарстві.
- •14. Світове господарство: сутність та структура. Форми міжнародних економічних відносин.
- •15. Валовий продукт у системі національних рахунків (снр) і методи його підрахунку.
- •16. Показники національних рахунків: чнп, національний доход, особистий доход.
- •17. Номінальний і реальний внп і його вплив на суспільний добробут.
- •18. Сукупний попит і сукупна пропозиція і фактори, що їх визначають.
- •19. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Ефект храповика.
- •20. Циклічні коливання в економіці: механізм циклу і його фази.
- •Депресія (застій). Її порівнюють з шоковою ситуацією. Рух капіталу не чіткий, що пояснюється поступовим відновленням перерваних кризою зв’язків.
- •21. Причини безробіття і його економічні наслідки.
- •22. Суть, причини і наслідки інфляції. Основні напрямки боротьби з інфляцією.
- •23. Держава та її економічні функції.
- •24. Податкова політика держави. Удосконалення податкової політики в Україні.
- •25. Класична теорія макроекономічної рівноваги.
- •26. Споживання і збереження в масштабах національної економіки: кейнсіанський аналіз.
- •27. Інвестиції і збереження: проблема рівноваги. Модель is (інвестиції-збереження).
- •28. Мультиплікатор в ринковій системі господарства.
- •29. Суть і роль фінансів. Структура фінансової системи.
- •30. Державний бюджет і його структура. Бюджетний дефіцит. Бюджетна політика України.
- •31. Суть і форми кредиту. Структура сучасної кредитної системи.
- •32. Ринковий механізм і джерела формування доходів населення. Нерівність доходів.
- •33. Роль і особливості міжнародної торгівлі. Міжнародна торгова політика України.
- •34. Закон спадної граничної корисності і закон попиту.
- •35. Немає
- •36. Концепсія кривих байдужості і поведінка споживача.
- •37. Суть цінової еластичності попиту.
- •38. Основні види витрат виробництва.
- •39. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.
- •40. Витрати виробництва в довгостроковому періоді.
- •41. Ринок досконалої конкуренції.
- •42. Монопольний ринок. Економічні наслідки монополізму. Антимонопольне законодавство України.
- •43. Олігополістичний ринок. Поведінка фірми на олігополітичному ринку.
- •Модель умовної кривої попиту.
- •44. Монополістична конкуренція та ефективність. Нецінова конкуренція.
- •45. Особливості формування цін на фактори виробництва. Зміни в попиті на ресурс.
- •46. Заробітна плата на конкретних ринках праці.
- •47. Економічна рента, Абсолютна нееластичність землі.
- •48. Позичковий відсоток і його ставка.
- •49. Підприємницький доход і економічний прибуток.
- •50. Підприємницька діяльність та її організаційні форми. Підприємницька діяльність в Україні.
- •51. Формування капіталістичного ринку і виникнення класичної школи економічної науки. Економічні погляди у. Петті, п. Буагільбера та фізіократів.
- •52. А. Сміт і д. Рікардо та їх місце в історії економічної науки.
- •53. Австрійська, кембріджська та американська школи економічної науки та зародження сучасного маржиналізму.
- •54. Немає
- •55. Макроекономічна модель Дж.М.Кейнса і спроба розв’язати проблему зайнятості.
- •56. Немає
- •57. Немає
- •58. Чикагська школа як реакція на кейнсіанство. Монетаризм м.Фрідмена.
- •59.Сучасний інституціоналізм тай ого видатні представники (т.Веблен, Дж.Гелбрейт та інші).
- •60. Видатні представники української економічної думки, що внесли свій вклад у світову економічну думку. (с.Подолинський, м.Туган-Барановський, є.Слуцький та інші).
49. Підприємницький доход і економічний прибуток.
Прибуток у ринковій економіці є винагородою такого специфічного фактора, як підприємливість. Підприємець винагороджується прибутком як платою за те, що він організовує виробництво, управляє ним, впроваджує інновації, ризикує. Прибуток здебільшого визначається як різниця між повною виручкою від реалізації продукції і надання послуг фірми і повними витратами.
Однак в умовах ринкової економіки прибуток трактується з різних позицій. Якщо для бухгалтерів прибуток — це те, що залишається від загальної виручки підприємства після оплати окремим особам та іншим підприємствам вартості матеріалів, капіталу і праці, використаних даним підприємством, то для економіста таке трактування надто широке і не зовсім чітке. Складність полягає в тому, що таке трактування прибутку включає тільки явні витрати, тобто платежі підприємства зовнішнім постачальникам. Але ігноруються економічні (приховані) витрати, тобто платежі за аналогічні ресурси, якими володіє сама фірма або сама їх використовує. Тобто, таке тлумачення прибутку виключає економічні витрати на заробітну плату, ренту і позичковий відсоток.
Економічний, або чистий, прибуток - це те, що залишається після вирахування всіх витрат втрачених можливостей - явних і прихованих витрат на заробітну плату, ренту і позичковий відсоток і, крім того, нормального прибутку - із загального доходу підприємства. Економічний прибуток може бути або позитивним, або негативним (втрати). Це можна показати на прикладі. З точки зору економіста, фермери, що володіють землею, обладнанням і використовують свою власну працю, значною мірою завищують свій економічний прибуток, якщо вони просто-напросто вираховують свої платежі зовнішнім постачальникам за насіння, добрива, паливо і т.ін. з свого загального доходу. Фактично багато, що залишається, це економічні витрати на ренту, позичковий процент і заробітна плата, від яких відмовляються фермери, приймаючи рішення про використання своїх власних ресурсів. Процент за власний капітал або заробітна плата за працю самого фермера є не прибутком, а платежами, які необхідно було б проводити, якби пропозиція цих ресурсів здійснювалась зовнішніми постачальниками.
Отже, визначення прибутку, сформульовані економістом і бухгалтером, збігаються лише у тому випадку, коли бухгалтер включає як явні, так і приховані витрати в сукупні витрати. Економічний прибуток -це лише залишок від загального доходу після вирахування всіх витрат.
Економісти розглядають прибуток як винагороду за підприємницький талант. Там було сказано, що частина підприємницького доходу називається нормальним прибутком. Це той мінімальний доход, який необхідний для утримання підприємця в якійсь певній сфері виробництва. За визначенням, виплата такого нормального прибутку належить до витрат. Однак відомо, що загальний доход підприємства може перевищувати його загальні витрати (явні і приховані, включаючи нормальний прибуток). Це перевищення, або надлишок, доходу є економічний або чистий прибуток. Саме цей залишок, -дістається підприємцю.
Щодо джерел економічного прибутку, то в економічній літературі існують найрізноманітніші трактування. Пояснення більшості економістів зводяться до того, що цей надлишок утворюється в результаті ризику підприємця, що функціонує в динамічній і, відповідно, невизначеній ситуації або займається інноваційною діяльністю, а також завдяки можливому заволодінню монопольною владою.
Марксистська економічна теорія всі види прибутку підприємців, які використовують найману робочу силу, розглядає як результат безплатного привласнення чужої праці (експлуатації).
Невизначеність, ризик і прибуток. В динамічній економіці майбутнє важко передбачити. Це означає, що підприємець змушений іти на ризик. Отже, прибуток можна розглядати частково як винагороду за цей ризик. Пов'язуючи чистий прибуток з невизначеністю і ризиком, важливо розмежувати ризик, що можна застрахувати, і ризик, який не підлягає страхуванню. Деякі види ризику - наприклад, ризик пожежі, повені, нещасного випадку з робітниками - можна обчислити в тому розумінні, що страхові компанії можуть досить точно передбачити середнє число подібних нещасних випадків. Цей ризик можна застрахувати. Підприємства можуть уникнути їх або застрахувати себе, здійснюючи певні витрати у вигляді страхових внесків. Та саме ризик, який не підлягає страхуванню, і є потенційним джерелом економічного прибутку.
В основному, це неконтрольовані і непередбачувані зміни у попиті (доході) і пропозиції (витратах), з якими стикається фірма. Деякі з цих ризиків, що не підлягають страхуванню, виникають у результаті непередбачуваних змін у загальній економічній кон'юнктурі або, точніше, в результаті економічного циклу.
Процвітання приносить значні прибутки більшості підприємців, а застій супроводжується великими втратами. Крім того, зміни споживчих смаків, пропозиції ресурсів постійно відбиваються на доходах і витратах як окремих підприємців, так і галузей, зумовлюючи зміни структури ділових кіл, оскільки деякі галузі розширюють виробництво, а деякі, навпаки, скорочують його.
Функції прибутку. В умовах ринкової економіки прибуток - це потужний двигун, або генератор економіки. Він діє і на рівень використання ресурсів, і на їх розподіл серед альтернативних користувачів. Саме прибуток спонукає підприємство здійснювати нововведення, що стимулює інвестиції, загальний випуск продукції і зайнятість. Нововведення є основним чинником економічного зростання, і саме гонитва за прибутком лежить в основі більшості нововведень.
Прибуток також ефективніше виконує завдання розподілу ресурсів між альтернативними видами виробництва. Поява економічного прибутку стає сигналом про те, що суспільство бажає розширення даної конкурентної галузі, фактично ж винагорода у вигляді прибутку є не тільки стимулом до розширення галузі; вона також виступає як фінансовий засіб, з допомогою якого підприємства галузі можуть нарощувати свої виробничі потужності.
З другого боку, втрати сигналізують про бажання суспільства скорочувати неефективні галузі; втрати "карають" підприємства, яким не пощастило пристосувати свою виробничу діяльність до випуску тих товарів і надання тих послуг, яким віддають перевагу споживачі.