49. Підприємницький доход і економічний прибуток.

Прибуток у ринковій економіці є винагородою такого специфіч­ного фактора, як підприємливість. Підприємець винагороджується прибутком як платою за те, що він організовує виробництво, управляє ним, впроваджує інновації, ризикує. Прибуток здебільшого визна­чається як різниця між повною виручкою від реалізації продукції і надання послуг фірми і повними витратами.

Однак в умовах ринкової економіки прибуток трактується з різних позицій. Якщо для бухгалтерів прибуток — це те, що залишається від загальної виручки підприємства після оплати окремим особам та іншим підприємствам вартості матеріалів, капіталу і праці, використаних даним підприємством, то для економіста таке трактування надто широке і не зовсім чітке. Складність полягає в тому, що таке трактування прибутку включає тільки явні витрати, тобто платежі підприємства зовнішнім постачальникам. Але ігноруються економічні (приховані) витрати, тобто платежі за аналогічні ресурси, якими во­лодіє сама фірма або сама їх використовує. Тобто, таке тлумачення прибутку виключає економічні витрати на заробітну плату, ренту і позичковий відсоток.

Економічний, або чистий, прибуток - це те, що залишається після вирахування всіх витрат втрачених можливостей - явних і прихованих витрат на заробітну плату, ренту і позичковий відсоток і, крім того, нормального прибутку - із загального доходу підприємства. Еко­номічний прибуток може бути або позитивним, або негативним (втрати). Це можна показати на прикладі. З точки зору економіста, фермери, що володіють землею, обладнанням і використовують свою власну працю, значною мірою завищують свій економічний прибуток, якщо вони просто-напросто вираховують свої платежі зовнішнім поста­чальникам за насіння, добрива, паливо і т.ін. з свого загального доходу. Фактично багато, що залишається, це економічні витрати на ренту, позичковий процент і заробітна плата, від яких відмовляються фермери, приймаючи рішення про використання своїх власних ресурсів. Процент за власний капітал або заробітна плата за працю самого фермера є не прибутком, а платежами, які необхідно було б проводити, якби пропозиція цих ресурсів здійснювалась зовнішніми постачальниками.

Отже, визначення прибутку, сформульовані економістом і бухгал­тером, збігаються лише у тому випадку, коли бухгалтер включає як явні, так і приховані витрати в сукупні витрати. Економічний прибуток -це лише залишок від загального доходу після вирахування всіх витрат.

Економісти розглядають прибуток як винагороду за підприємницький талант. Там було сказано, що частина підприємницького доходу називається нормальним прибутком. Це той мінімальний доход, який необхідний для утримання підприємця в якійсь певній сфері виробництва. За визначенням, виплата такого нормального прибутку належить до витрат. Однак відомо, що загаль­ний доход підприємства може перевищувати його загальні витрати (явні і приховані, включаючи нормальний прибуток). Це перевищення, або надлишок, доходу є економічний або чистий прибуток. Саме цей залишок, -дістається підприємцю.

Щодо джерел економічного прибутку, то в економічній літературі існують найрізноманітніші трактування. Пояснення більшості еко­номістів зводяться до того, що цей надлишок утворюється в результаті ризику підприємця, що функціонує в динамічній і, відповідно, невизначеній ситуації або займається інноваційною діяльністю, а також завдяки можливому заволодінню монопольною владою.

Марксистська економічна теорія всі види прибутку підприємців, які використовують найману робочу силу, розглядає як результат без­платного привласнення чужої праці (експлуатації).

Невизначеність, ризик і прибуток. В динамічній економіці май­бутнє важко передбачити. Це означає, що підприємець змушений іти на ризик. Отже, прибуток можна розглядати частково як винагороду за цей ризик. Пов'язуючи чистий прибуток з невизначеністю і ризиком, важливо розмежувати ризик, що можна застрахувати, і ризик, який не підлягає страхуванню. Деякі види ризику - наприклад, ризик пожежі, повені, нещасного випадку з робітниками - можна обчислити в тому розумінні, що страхові компанії можуть досить точно передбачити середнє число подібних нещасних випадків. Цей ризик можна застрахувати. Підприємства можуть уникнути їх або застрахувати се­бе, здійснюючи певні витрати у вигляді страхових внесків. Та саме ризик, який не підлягає страхуванню, і є потенційним джерелом еко­номічного прибутку.

В основному, це неконтрольовані і непередбачувані зміни у попиті (до­ході) і пропозиції (витратах), з якими стикається фірма. Деякі з цих ризиків, що не підлягають страхуванню, виникають у результаті непередбачуваних змін у загальній економічній кон'юнктурі або, точніше, в результаті економічного циклу.

Процвітання приносить значні прибутки більшості підприємців, а застій супроводжується великими втратами. Крім того, зміни спожив­чих смаків, пропозиції ресурсів постійно відбиваються на доходах і витратах як окремих підприємців, так і галузей, зумовлюючи зміни структури ділових кіл, оскільки деякі галузі розширюють виробництво, а деякі, навпаки, скорочують його.

Функції прибутку. В умовах ринкової економіки прибуток - це потужний двигун, або генератор економіки. Він діє і на рівень ви­користання ресурсів, і на їх розподіл серед альтернативних користувачів. Саме прибуток спонукає підприємство здійснювати но­вовведення, що стимулює інвестиції, загальний випуск продукції і зайнятість. Нововведення є основним чинником економічного зростання, і саме гонитва за прибутком лежить в основі більшості нововведень.

Прибуток також ефективніше виконує завдання розподілу ресурсів між альтернативними видами виробництва. Поява економічного прибутку стає сигналом про те, що суспільство бажає розширення даної конкурентної галузі, фактично ж винагорода у вигляді прибутку є не тільки стимулом до розширення галузі; вона також виступає як фінансовий засіб, з допомогою якого підприємства галузі можуть нарощувати свої виробничі потужності.

З другого боку, втрати сигналізують про бажання суспільства скорочувати неефективні галузі; втрати "карають" підприємства, яким не пощастило пристосувати свою виробничу діяльність до випуску тих товарів і надання тих послуг, яким віддають перевагу споживачі.